Багато стереотипів й досі живуть в нашому суспільстві. Ба більше, ми самі ж продовжуємо передавати їх новим поколінням. Нижче наведені 5 практик, які не тільки не допоможуть дівчаткам в сучасному світі, а й зроблять їхнє життя складнішим.
«Чому зошити не обгорнуті, ти ж дівчинка», «Чому так неохайно написано, ти ж дівчинка», «Чому на парті такий безлад, ти ж дівчинка» - мабуть, всі чули ці фрази, а хтось може і казав їх, обов’язково з уточненням статі. Дівчат вчать бути спокійними, посидючими, охайними та уважними до деталей. Проте давайте будемо відвертими – хіба ці якості залежать від статі? Так, можливо ці якості й знадобляться дітям в подальшому житті (хоча й не факт), проте чи дійсно варто так планомірно навчати цього з малих років, до то ж переважно дівчат.
Звісно, такі вислови провокують стереотипи. Від дівчат й досі чекають, що вони будуть і працювати, і дім з дітьми в порядку тримати, а може ще й чоловікові у справах допомагати. Тобто очікується, що дівчата все одно рано чи пізно стануть безкоштовними домогосподарками. Це називається «друга зміна», коли жінка має роботу, а після неї ще й виконує всі хатні справи абсолютно безкоштовно. То ж може не будемо дівчат готувати до цього?
Ми живемо у високотехнологічному світі, де реалії змінюються дуже швидко. Висока конкуренція, недостатність ресурсів, величезний інформаційний простір – все це вимагає від людей швидкості та, найголовніше, ініціативності. Тому ми маємо виховувати в дітях наполегливість та вміння стояти за себе.
А ще світ несправедливий, і діти мають це знати та бути готовими до цього. Так навіщо ж ми вчимо їх мовчки підкорятися реальності, а не працювати над її зміною?
Слухняність жодним чином не допоможе дітям знайти себе та місце в цьому світі. Натомість, коли ми виховуємо у дівчат слухняність, ми робимо її зручною для оточення: для родини, чоловіка, друзів. Та чи наблизить ця слухняність дівчат до щасливого життя? Навряд. Слухняність стане корисною навичкою для оточення дівчат. Навіщо робити щось самому, якщо поруч є слухняна дівчинка, яка все зробить?
В цьому ж контексті дівчат навчають бути тихими, спокійними, вміти слухати та бути непомітними. А може краще навчати всіх дітей слухати себе, дослухати до власних потреб та бажань, ставити перед собою цілі та досягати їх. І ще, звісно не бути просто слухняними, а думати самим над виборами, що стоять перед ними.
Чомусь багато людей і досі впевнені, що жінки слабкіші за чоловіків. Мова йде не тільки про фізичну слабкість, а й про слабкість розумових здібностей та лідерських якостей.
По-перше, хочеться одразу зазначити, що це не так. Слабкість чи сила за будь-якими характеристиками визначається не статтю, а індивідуальними особливостями. Саме про це пише американська психологиня Колетт Доулінг у своїй книжці «Міф про слабкість». Вона аналізує дані фізіологічних, біологічних та ендокринних досліджень та доводить, що дівчатка в фізичній силі могли б ні на волосинку не поступатися в фізичній силі хлопцям. Базова різниця в фізичній силі дівчат та чоловіків дуже незначна. Це ми самі робимо її такою помітною.
Дівчаток з раннього віку не стимулюють до фізичного розвитку: рідше віддають в спортивні секції, менше заохочують активні спортивні ігри, заплющують очі на пропуски занять з фізичної культури. Поступово значна кількість дівчат, а згодом й жінок, втрачають свою фізичну силу.
По-перше, битися неможна нікому. Насильство – це не вихід у будь-якій ситуації. Крім тих випадків, коли вам загрожує серйозна небезпека. А тепер подивімося на реалії життя. Майже 2 мільйони жінок стали жертвами домашнього насильства за 2018 рік, наприклад. Держава хоч і робить кроки задля усунення та регуляції цієї проблеми, та вона, направду, лежить глибше за нормативні документи.
У переважній більшості випадків жертвами домашнього насильства стають жінки. І за статистикою, на жаль, будь-хто з вашого оточення чи з ваших учнів може стати жертвою насильства. Тому кожного разу, коли ви хочете сказати: «Не бийся, ти ж дівчинка», краще поговоріть з усіма учнями про недопустимість насильства. Організуйте бесіду про недоторканість людини, про повагу до інших та особисті кордони людини. Розкажіть учням, як розпізнати тривожні сигнали в спілкуванні, розкажіть, що робити, якщо діти опиняться в кризовій ситуації. Поділіться з учнями контактами кризових центрів та організацій, що можуть допомогти в складних ситуаціях.
Й досі в жінках бачать здебільшого красу та зовнішність. Оцінюють за фігурою, одягом та макіяжем. І ми самі ж провокуємо таке ставлення до жінок, коли з самого дитинства говоримо дівчаткам, як вони мають виглядати, що їм краще одягати. До того ж вимоги до зовнішнього вигляду дівчат дуже дивні та подвійні: ми маємо виглядати сексуально, але не дуже, щоб «не провокувати». Ми маємо робити красивий макіяж, але не дуже яскравий, щоб «нас не сплутали із працівницями комерційного сексу». І цей перелік можна продовжувати ще довго.
Через це у багатьох дівчат формується викривлене розуміння людської краси. А це призводить до розладів харчової поведінки, наприклад. Ви знали, що анорексія часто починається у 8-9 років? Тобто саме тоді, коли у дівчинки лише починає формуватися сприйняття себе в цьому світі.
Може вже час перестати звертати увагу на зовнішність інших людей. Чи нам і правда є різниця якого кольору светр на дівчинці, який у неї манікюр та чи користується вона косметикою. Час вже зрозуміти, що це – особиста справа кожного.
Джерело: https://vse.ee/bmi