Саме таке питання поставили перед собою батьки учнів однієї з київських шкіл. Благодійний фонд при цій школі цілком офіційний і добровільний, має затвердженого голову (він же юрист) й бухгалтера з числа батьків учнів. Документи про кожну копійку доходів і видатків фонду за будь-який термін може затребувати будь-хто.
Збори керівництва цього фонду відбуваються регулярно й відкрито (в актовому залі школи), на них може прийти кожен благодійник – і до сотні батьків час від часу зацікавлено відвідують ці заходи фонду.
Жоден з учителів і представників адміністрації школи, згідно з законодавством, до фонду не входить і на його рішення безпосередньо не впливає. Але, звісно, адміністрація подає на розгляд фонду довгий список потреб школи, які можна було б оплатити – і частину з них фонд дійсно оплачує.
Головна відмінність описуваного нами фонду від ідентичних фондів у решті шкіл полягає в тому, що величезну частину коштів, зібраних з батьків учнів усіх класів, розпорядники фонду щомісяця скеровують на суттєві доплати вчителям цієї школи. Таке бюджетування робиться прозоро й офіційно: за згодою всіх присутніх на кожних чергових зборах фонду.
З приблизно 1000 учнів цієї школи внески у благодійний фонд добровільно сплачують приблизно 800 батьків; йдеться про суму (на грудень 2019 року) в 385 гривень. Неважко порахувати, що зібраних 300 тисяч гривень вистачає, щоб «підняти» зарплатню 80 вчителям школи на 3 тисячі гривень кожному. І навіть після цього ще залишається 60 тисяч гривень щомісяця – на ремонти, закупівлю обладнання та інші речі, на які витрачають гроші благодійні фонди і в решті шкіл.
Завдяки такій схемі в описаній школі залишається й працює шерег досить визначних учителів – декілька авторів підручників та авторів загальновідомих освітянам методичних матеріалів.
Чи подобається вам, освітяни, подібна схема горизонтальної суспільної взаємопідтримки? Поділіться вашою думкою в коментарях під статтею.
Читайте також: Ганна Новосад: механізму «гроші ходять за школярем» не буде
Користувач:
Кочевих Олег Олександрович