Ейджизм у ставленні старших учителів до молодших колег – і як з ним боротись

Зараз мені 28, у школі я працюю п’ять років. Працюю за покликом серця і серйозним переконанням. І, нарешті, готова висловитися на тему «ейджизм». Для початку розглянемо три ситуації:

1. В їдальні

До мене підсідає колега віком понад 60 років і каже:

— Даша, ти готуєш інтелектуальну гру.

— Все так.

— Ну, ти проведи, а потім я навчу тебе нормальні ігри проводити.

2. Привітання з Днем учителя

«І я хочу привітати моїх дорогих колег, – декламує вчителька віком понад 50 років, – з нашим святом! Привітати тих, хто мають величезний вчительський хист, талант! І привітати наших молодих колег, у яких все ще попереду».

3. На нараді

Чую краєм вуха про себе: «Дар’я, а як її батькові?», – запитує свою сусідку моя колега. «Ой, яка різниця? Даша і все», – відповідає колега віком понад 60 років.

Я хочу говорити про повагу. Головне в цих трьох прикладах – її відсутність. Чому в першому випадку колега вважає, що я не можу провести нормальну гру? Чому в другому випадку колега вважає, що у мене й інших молодих колег нічого немає? Чому моє по-батькові не хвилює колегу в третьому? (Уявіть собі, що я називаю умовну Ольгу Степанівну віком в умовних 60 років – «Оля» і на ти).

Чому це проблема?

Ми не можемо говорити про горизонтальні зв'язки між учителями в школі – нескінченна прірва між звертанням до одних колег на «ти» та до інших на «ви» страшенно заважає нам.

Я хочу вчитися у моїх старших колег – але вони не ведуть для молодих колег майстер-класів і зайнять (не кажу «безкоштовних»: я б заплатила). Вони не пускають на свої уроки. Як мені переймати досвід?

І якщо старші колеги (а їх абсолютна більшість) ставляться до молодих учительок майже на «Ей, ти!», то що вже говорити про їх ставлення до дітей, значимість яких нівелюється до ступеня мухи.

Я хочу запропонувати зробити лише те, що в наших силах.

Що ми можемо зробити?

1. Запровадити звертання до всіх педагогів виключно на «ви». У старих університетах було заведено звертатись один до одного на «ви» і до кожного студента, і до кожного викладача. Мені завжди здавалося, що це правило потрібно перенести в школу, вкрай необхідно! Як написав Едуард Лимонов, «якщо в тюремній камері при звертанні до імені додавати «сер», то культурна ситуація різко покращиться».
2. Запровадити невід’ємне право вчителя-початківця відвідувати уроки старших колег. Якщо у вас педагогічний стаж у кількадесят років, дайте подивитися. Демонструйте лайфхаки і фішки своїх уроків. Відкрийте двері класу колегам. Мені дуже пощастило бути присутнім на уроках одиниць моїх колег, але навіть не десятка.
3. Не нав'язувати свої лайфхаки і фішки. Протилежне другому пункту: не заважайте вчителювати інакше, ніж це робите ви. Різноманіття – це прояв еволюції. Андре Моруа написав: «Мистецтво мудрої старості – в тому, щоби не перешкоджати молодим, не ставати суперником молодих і не бути байдужим до молодих».

Я хочу вірити, що у мене і моїх колег вийде стати тими, хто буде володіти саме таким мистецтвом.

Читайте також: Є дисонанс між учителями і директорами шкіл – Ганна Новосад

Джерело: mel.fm