Як фінансова автономія закладів освіти впливає на якість освіти та збір коштів з батьків, – роз'яснення освітнього омбудсмена

Заклади освіти наділені дуже важливим для власного розвитку та підвищення якості освіти правом – правом на фінансову автономію. Освітній омбудсмен Сергій #Горбачов надав роз'яснення учасникам освітнього процесу як допомагати керівникам розвивати фінансову автономію у закладі освіти.

На жаль, у багатьох закладах освіти складається така ситуація, що директорам легше і простіше звернутися до батьків щодо збору коштів, ніж звертатися до управління освітою, бухгалтерія якого обслуговує заклад, із проханням закупити товари чи послуги. Розподіл коштів управління освітою між школами та садочками не є прозорим.

А частина керівників не обізнані про можливості фінансової автономії або не розуміють, для чого вона потрібна. А комусь страх відповідальності перевищує позитивні наслідки такої автономії, яких насправді чимало. Інколи органи управління освітою не сприяють тому, щоб заклади освіти набували фінансової автономії.

Проте фінансова автономія стосується не лише керівника школи, а й батьків, усіх працівників та учнів. 

Що перешкоджає розвитку фінансової автономії

Фінансовій автономії в українських закладах освіти перешкоджають кілька причин.

Насамперед заважає те, що заклади освіти залежні від місцевих органів управління освітою, які прагнуть зберегти ці контрольні функції та, звичайно ж, хочуть самостійно керувати фінансовими потоками й розподілом коштів, адже школи в основному фінансуються з місцевих бюджетів, а доступ до коштів і закупівель розширює поле для корупції. І поглиблює цю проблему недостатня прозорість діяльності закладу освіти, зокрема відсутність звітування.

Щоб отримати необхідне матеріально-технічне обладнання від засновника, частина директорів проявляють смиренність до управління (не набридають запитами, збирають кошти з батьків, «не звертають уваги» на корупційні закупівлі тощо), адже не сподобаєшся начальству – ризикуєш отримати менше коштів, ніж інші заклади освіти або несподівано завершиться контракт з управлінням освіти чи під час нового конкурсу на посаду директора  оберуть іншого конкурсанта.

На державному рівні, на жаль, поки що немає чіткої та зрозумілої прописаної процедури переходу на фінансову автономію закладів загальної середньої та дошкільної освіти.

Частина керівників просто боїться брати на себе відповідальність, частина має бажання та мотивацію запровадити фінансову автономію у своєму закладі, але не має достатніх знань у фінансових питаннях, тому потребує чіткого документа про те, як поступово перейти на фінансову автономію, а також навчання щодо фінансових питань. Адже, маючи фінансову автономію, директор самостійно формує та організовує проведення тендерів, а для того, щоб впоратися з організацією проведення тендерів, треба знати, як це робити, чітко знати тендерні процедури, а це непросто.

Освітній омбудсмен зазначив, що  надавав пропозиції до Закону України «Про освіту» щодо обов’язкового надання відповідей на запити директорів закладів освіти до управління освітою. Оскільки на запит громадянина органи влади зобов’язані надати відповідь, а от на запит директора школи, приміром, на закупку мийнийх засобів, не зобов’язані. Це призводить до негативних наслідків як для учасників освітнього процесу, так і недофінансування школи чи садочка і  збирання коштів з батьків. Поки ця пропозиція не отримала підтримки. 

Які переваги фінансової автономії, чому її необхідно впроваджувати

Загалом право на автономію надає можливість керівнику закладу освіти ефективніше управляти процесами, бути самому господарем у своїй школі та розуміти реальний стан речей у закладі. Заклади освіти з фінансовою автономією мають свою власну бухгалтерію, що дозволяє відстежувати всі отримані кошти – на що, коли та в якій кількості вони були витрачені, економити та планувати шкільний бюджет. Водночас автономія розширює можливості не лише для керівника закладу освіти, а й усіх учасників освітнього процесу.

Результати міжнародного опитування PISA 2016 року показують, що автономія шкіл і прозоре звітування позитивно впливають на загальну успішність учнів. У тих країнах, де школи мають більшу автономію та самостійність в ухваленні рішень, що стосуються навчальних планів, оцінок, розподілу ресурсів, і здійснюють відповідне звітування, публікуючи дані про фінансові показники, освітні процеси демонструють кращу якість освіти. Ці заклади освіти є успішнішими та продуктивнішими, ніж ті, що мають меншу автономію. 

Як розвивати фінансову автономію

Дослідження «Автономія закладів освіти та її вплив на якість управління освітою столиці» з посиланням на матеріал, підготовлений в межах шведсько-українського проєкту «Підтримка децентралізації в Україні» зазначає, що всі види автономії закладу загальної середньої освіти тісно пов’язані між собою та доповнюють одна одну.  Й запровадити «тільки один вид автономії в окремо взятому закладі є нереальним завданням». У дослідженні визначається ієрархія видів автономії та послідовність їх запровадження: академічна – організаційна – кадрова – фінансова.  Тобто, щоб запровадити фінансову автономію, потрібно працювати над реалізаціями всіх інших.

Але омбудсмен звертає увагу на те, що розвитку фінансової автономії передує вирішення багатьох, незалежних від керівників шкіл проблем.

Фінансова автономія тісно пов’язана з прозорістю та відкритістю закладу освіти. А прозорість та інформаційна відкритість закладів освіти забезпечується насамперед через сайт закладу, і якщо такої прозорості немає – то немає довіри й до закладу освіти.

На жаль, відсутність у штаті закладу освіти, кваліфікованої людини, яка б займалася веденням шкільного сайту та соцмереж, оприлюдненням всіх необхідних звітів – це загальна проблема в усіх закладах освіти всіх типів, крім вищої.

Ще одна системна проблема, без вирішення якої неможливо розвивати повноцінну фінансову автономію, – відсутність єдиного вікна доступу до фінансової інформації в освіті, єдиної структури звітності, об’єктивних статистичних даних. Тобто мало того, що кожен керівник заповнює фінансові звіти по-своєму через відсутність єдиної структури звіту, крім цього він ще повинен перешукати в мережі безліч розпорошеної інформації про транзакції закладу, звернутися з запитами до управління, позбирати це все та опублікувати. А мало б бути так: директор школи заходить в обліковий запис своєї школи та бачить всі транзакції, які стосуються цієї школи. У шкіл, які мають власну фінансову автономію, є свій рахунок, вони можуть бачити рух коштів. Але таких шкіл в Україні дуже мало. Та й не лише керівник закладу, будь-який громадянин має вільно зайти на якийсь єдиний ресурс і подивитися, скільки грошей отримала освіта загалом, скільки в розрізі конкретного регіону, ОТГ, міста, школи, і куди ці кошти пішли. А цього зараз зробити неможливо, бо немає такого ресурсу.

Відсутність прозорості призводить до накопичення коштів освітньої субвенції на рахунках обласних та місцевих органів управління освітою та не використання їх для шкіл.

Потрібна державна політика і державне регулювання структури даних. Необхідно розробити для управлінь освіти та керівників чіткі документи-алгоритми переходу на фінансову автономію.

Проте, мабуть, розвиток фінансової автономії починається насамперед із виховання в учасників освітнього процесу, освітніх управлінців та суспільства загалом доброчесної поведінки та нульової толерантності до корупції.

Корисні просвітницькі ресурси щодо фінансової автономії для освітніх управлінців

• методичні рекомендації «Автономія як шлях до ефективного менеджменту школи», підготовлені шведсько-українським проєктом “Підтримка децентралізації в Україні”;

• трансляція заходу «Автономія та прозорість фінансових процесів у закладах освіти: покращуємо якість освіти».

• посібник для організації шкільного громадського бюджету – потужного інструменту залучення молоді до прийняття рішень, які їх стосуються, «Шкільний громадський бюджет. Інструментарій для впровадження», розроблений у межах проєкту Ради Європи «Сприяння участі громадян у демократичному процесі прийняття рішень в Україні».

Вас також може зацікавити такий матеріал: Нещасний випадок у закладі освіти: освітній омбудсмен надав роз’яснення, як діяти учасникам освітнього процесу