Інновації – вгору!

Згідно зі Звітом про глобальну конкурентоспроможність 2017–2018 років, Україна посіла 81 місце серед 137 досліджуваних держав. За окремими критеріями, що характеризують ефективність ринків держави, Україна посідає:

• 101 місце за ефективністю товарних ринків;
• 120 щабель – за ефективністю фінансових ринків;
• 86 сходинку – за ефективністю ринку праці.

Дослідження виявило, що сприятливими для промисловості в Україні є лише місткість доступного ринку (за цим показником Україна посідає 47 місце) та освіта (наша держава посідає 35 місце). Однак, попри чималу кількість вчених та інженерів, а також відсоток населенням з вищою освітою, Україна має посередній рейтинг за показником «Інновації». Причиною цього є низькі результати за показниками:

• «Взаємозв’язки університетів з промисловістю у сфері досліджень і розробок»;
• «Технологічна готовність»;
• «Іноземні інвестиції та трансфер технологій» (найпроблемніший сектор).

Саме тому уряд ухвалив рішення про важливість формування Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності до 2030 року, розробленої для формування в Україні високорозвинутої соціально орієнтованої економіки, що базуватиметься на знаннях та інноваціях. Але що ж зараз перешкоджає нашій країні розвивати інноваційну галузь, якщо за інформацією глобальних досліджень, Україна має високу місткість ринку, та необхідну якість вищої, середньої та професійної освіти?

 Щодо основних бар’єрів розвитку України 

До низки базових недоліків, що негативно впливають на розвиток інноваційної діяльності в нашій державі належать (згідно з Аналізом поточного стану інноваційної галузі в Україні):

• недосконалість інституцій, зокрема політичного, регуляторного та бізнес-середовища;
• слабко розвинена інфраструктура (йдеться й про інноваційну);
• основним джерелом фінансування інноваційного сектору залишаються власні кошти підприємств – 84,5% загального обсягу бюджету;
• передача нових технологій за межі України.

Зважаючи на усі ці вагомі бар’єри для розвитку інновацій, не здаються дивними звіти Державної служби статистики. За  інформацією, наданою Держстатом, в Україні відбувається поступова деградація інноваційного потенціалу – кількість дослідників майже за десятиліття скоротилася більш ніж на 65% (зі 133 744 осіб у 2010 році до 59 392 у 2017 році).

 Що робити, аби покращити ситуацію? 

Вочевидь, чинні впродовж останнього десятиліття підходи до формування та реалізації розвитку інноваційної діяльності виявилися неефективними. Саме тому Кабінет Міністрів запропонував запровадити Стратегію розвитку сфери інноваційної діяльності до 2030 року. На думку очільників органів виконавчої влади, окреслена тактика допоможе провести ряд докорінних змін, які піднімуть нашу державу на вищий щабель розвитку. Стратегічна мета зорієнтована на підвищення конкурентоздатності України на світовому економічному полі та, згідно з документом, застосовуватиме інструменти, які:

• найкраще відповідають подоланню перешкод, що найбільше заважають інноваційному процесу в Україні;
• потребують найменше бюджетних видатків і фіскальних ресурсів, але при цьому здатні приносити відчутні результати за мінімальних вкладень;
• є найменш вразливими до корупції та інших зловживань.

З 2013 до 2018 років схвалено майже 40 стратегічних документів щодо розвитку інновацій, однак вони мають виключно галузевий характер (йдеться про Стратегію розвитку промислового комплексу України, Стратегію розвитку експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості до 2026 року, Стратегія низьковуглецевого розвитку до 2050 року і т. ін.). Аналіз впливу цих документів на розвиток секторів свідчить, що усі стратегії містять заходи щодо підтримки інноваційної діяльності у кожній окремій сфері. Проте відсутній крос секторальний документ, спрямований одночасно на інноваційний розвиток в усіх напрямах економіки.

Стратегія розвитку інновацій має забезпечувати системність заходів, спрямованих на розвиток як технологічних, так і соціальних інновацій в різних сферах, створення високих технологій та їх впровадження.

 Як реалізовуватимуть стратегію? 

Державна інноваційна політика має фокусуватися на напрямах, які відповідають інноваційному процесу в Україні, враховуючи інтереси всіх заінтересованих  сторін. Саме тому особливо важливою є співпраця між усіма учасниками інноваційного процесу, які сприяють інноваціям на всіх етапах створення і виведення інноваційного продукту на ринок, – пояснюють автори документа.

Проблеми, виявлені в середовищі українських науковців та винахідників, за словами авторів документа, планують розв’язувати низкою почергово впроваджуваних програмних заходів. У кабміні вважають, що поліпшення інноваційного сектору в Україні можуть забезпечити такі кроки:

1. Створення сприятливого нормативно-правового поля для суб’єктів господарювання, що провадять інноваційну діяльність;
2. Розвиток інноваційної інфраструктури, методично-консалтингове забезпечення, розширення зв’язків вітчизняних науковців і винахідників з іноземними підприємствами;
3. Підвищення рівня спроможності, що реалізується як шляхом культурно-просвітницької діяльності, підвищення інноваційної культури, так і через освітню діяльність, спрямовану на забезпечення успішної кар’єри молоді після завершення навчання у закладах вищої освіти за одним з обраних напрямів:
   - започаткування власної справи;
   - робота на підприємстві, що відповідає сучасному технологічному рівню;
   - наукова (викладацька) робота.

 Як виглядатимуть конкретні кроки на практиці? 

Фактично, ця стратегія виглядатиме як ряд конкретних дій, відносно легких для виконання, але надважливий для розвитку інноваційного сектору. Зокрема, на етапі створення новацій, стратегія регламентує збільшення фінансування наукових досліджень на конкурсній основі; створення шкіл обміну досвідом із залученням світових експертів, тренерів, наставників, європейської мережі підприємництва (EEN); наближення освіти до потреб глобального ринку. Окрім цього, у документі зазначається необхідність:

• створення у межах населених пунктів місць, призначених передусім для розгортання інтелектуальної, творчої діяльності, раціоналізаторського руху, розвитку креативних індустрій (виділення територій, створення на них відповідної інфраструктури, надання інформаційно-аналітичного та методичного забезпечення розвитку інноваційної культури);
• створення мережі підвищення кваліфікації як для викладачів, так і для керівників закладів вищої освіти та наукових установ;
• підтримка запровадження навчальних дисциплін з підприємництва, фінансової грамотності та охорони інтелектуальної власності.

Наступний етап – активізація створення новацій передбачає ще чимало важливих кроків – від стимулювання підприємств до наукових досліджень, експериментальних розробок та інноваційної діяльності до забезпечення створення навчальних матеріалів із підприємництва та інновацій, які б підвищували рівень обізнаності. Такі видання планують створювати ще для школярів, аби вони засвоювали ази створення власного бізнесу, фінансової грамотності та охорони інтелектуальної власності ще до того, як вступити до вишу.

Активізація трансферу новацій потребуватиме, на думку авторів документа, створення технологічних платформ, де з одного боку, бізнес та держава роблять заявку на розв’язання їх проблем, а з іншого – науковці, студенти, винахідники пропонують інноваційні рішення, які надалі масштабуються і стають основою для власного інноваційного бізнесу. Також у стратегії обіцяють сприяти виділенню територій (приміщень) для елементів інноваційної інфраструктури та інноваційних структур, діяльність яких спрямована на трансфер новацій. Не обійдеться й без освітніх і консультаційних послуг для винахідників та підприємців, яким надаватимуть на це державну підтримку.

Стимулювання венчурного бізнесу в Україні, спрощена система оподаткування та звітності для новоутвореного малого інноваційного бізнесу і підвищення рівня знань щодо академічного підприємництва мають допомогти сформувати сприятливі умови щодо доведення новацій до комерційного використання.

 Коли чекати на зміни? 

Реалізовувати стратегію планують до 2030 року включно. За цей час, згідно з документом, в Україні мають створити національну інноваційну екосистему та забезпечити умови для ефективної взаємодії елементів національного інноваційного сектора.

Ефективність реалізації стратегії розвитку інноваційної сфери, визначатимуть за допомогою порівняння зі статистичними зведеннями за 2017 рік.

 Очікувані результати 

Реалізація стратегії дозволить підвищити кількість фізичних та юридичних осіб, що займаються винахідництвом, прикладними дослідженнями та науково-технічними розробками, за межами державного сектору. Визначити ефективність стратегії допоможе статистика. До 2030 року Україна має отримати такі показники:

• 3% – частка витрат на виконання наукових і науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті (для порівняння, у 2017 році – 0,45%);
• не менше 30% – частка інноваційних підприємств у загальній кількості підприємств (у 2017 році – 16,2%);
• 30% – частка експорту товарів, вироблених підприємствами високо- та середньотехнологічного секторів промисловості в загальному обсязі експорту товарів (у 2017 році — 15,4%);
• 29% – частка працівників, зайнятих на підприємствах, які належать до високо- та середньотехнологічного секторів промисловості, у загальній кількості зайнятих працівників у промисловості (у 2017 році – 21,3%);
• 10% – частка реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції (у 2017 році – 0,7%).

Детальніше про напрямки реалізації розвитку інноваційної діяльності знайдете в офіційному документі: