Плекаю людину: як відбувалась П’ята національна (не)конференція EdCamp Kharkiv-2019

Поки швидкісний поїзд Київ-Харків мчав нас до міста, яке, за традицією, цьогоріч приймало понад 1000 педагогів з усієї України, ми зареєструвалися у спеціальному онлайн-додатку ATTENDIFY. Застосунок містить у собі розклад сесій, мапу переміщень, приватні трансляції та власну мережу контактів – будь-якої миті можна легко позначити необхідні лекції, не копирсаючись у стосах паперу. Крім того, на цій платформі протягом усього заходу вчителі та вчительки викладали свої фото, ділилися думками та враженнями.

Ми також не відставали від них і розпочали свою подорож кількома радісними світлинами. А попереду на нас очікували три найдинамічніші дні освітньої (не)конференції, об’єднані темою «Хороша Людина. Зрощуємо в Україні».

---

 Довідково: 

EdCamp – захід у форматі (не)конференції – вперше провели у 2010 році у Філадельфії, США. Він став світовим символом змін у сфері освіти, адже, за статистикою, понад 90% педагогів (і це лише в Америці) незадоволені можливостями професійного зросту і самореалізації. Формат демократичного живого діалогу, відкритості до інноваційних методик та активного обміну досвідом підхопило 44 країни.

Україна 3-ю в Європі та 9-ю у світі долучилася до великої EdCamp-родини, утворивши найбільшу спільноту за межами США. На сьогодні в Україні відбулося 147 регіональних (не)конференцій, 5 національних подій у Харкові, а до участі у масштабному заході долучилося 20 000 освітян.

Символом EdCamp є  біла ворона , яка уособлює собою зміни та «відповідальне вчительство».

---

Одним із найприємніших моментів перебування на національній освітній події є зустрічі з людьми, які разом з тобою проходили майстер-класи, слухали лекції, організовували експертні паралелі, ділилися досвідом, ідеями, жартували і фотографувались із щирою дитячою радістю – на згадку.

Я неначе приїжджаю додому. Виходжу з квартири, сідаю у поїзд і знову – вдома. EdCamp – це родина, з якою ти можеш довго не бачитись, але під час зустрічі у вас стійке відчуття, неначе ви ніколи й не прощалися, – зізналася пані Олена, класна керівниця.

На вході нас зустрів Леонід Мироненко, переможець конкурсу Вчитель року-2018 у номінації «Географія». Його енергійність і безмежний позитив змушували людей посміхатися ще у воріт, під акомпанемент жвавого «Чарівні панянки та панове, вам сюди, і туди також не забудьте зазирнути!».

Разом з Олександром Думишинцем пана Леоніда обрали голосом EdCamp Ukraine 2019: завзяті вчителі щомиті були на зв’язку, щоб розповісти про цікаві експертні паралелі та попередити про зміни у розкладі.

Світлою, надзвичайно доброзичливою атмосферою та успішною організацією EdCamp 2019 завдячує своїм організаторам – дивовижним людям, які творять Зміни, не чекаючи жодних зручних моментів: Олександру Елькіну, натхненнику руху EdCamp в Україні, Олені Масалітіній, програмній директорці та Ірині Міньковській, менеджерці з PR і партнерства.

Цьогоріч для детального обговорення прийдешніх змін та способів їхнього втілення масштабний захід в якості почесних гостей відвідали міністерка освіти і науки України Лілія Гриневич, голова Харківської обласної державної адміністрації Юлія Світлична, уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба та заступник представника Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні Павло Замостян. Крім того, національна (не)конференція-2019 могла похвалитися зірковим складом, адже на неї завітали фронтмен українського музичного гурту «Антитіла» Тарас Тополя і кулінарний експерт, автор проєкту «Нове шкільне харчування | CultFood» Євген Клопотенко.

Роль незмінної співмодераторки та голосу національного рекорду #ВЧИТЕЛЮЙ взяла на себе телеведуча ТСН на каналі 1+1 і кураторка премії GlobalTeacherPrizeUkraine Наталія Мосейчук. 

У 2019 році EdCamp Ukraine запросив до себе понад 200 експертів з різних країн світу: Ізраїлю, Швейцарії, США, Іраку, Великої Британії, Фінляндії, Австрії тощо – усі вони ділилися досвідом освітніх практик у своїх школах та навчали українське вчительство новітнім методикам підходу до викладання і врегулювання конфліктів.

На офіційному відкритті заходу ми отримали надзвичайну можливість почути і побачити відеозвернення лауреата Нобелівської премії миру із Індії Далай-лами ХІV.  

Я дуже вражений і зворушений, і дуже ціную, що в Україні є такі люди в освіті, які думають реалістично. Багато проблем, на мою думку, виникають через неправильне сприйняття, хибні погляди, недостатнє знання реальності. Наразі я відчуваю, що сучасна освіта орієнтована на матеріальні цінності, а цього, на мою думку, недостатньо. Матеріалістична освіта навчає матеріалістичного життя, матеріалістичної культури, і як наслідок – матеріалістичного мислення. Я вважаю ценедалекоглядним, – поділився думкою Далай-лама ХІV. – Освіта має бути досконалішою: включати як знання про розвиток матеріального світу (разом із знаннямипро різні науки, технології), так і знання про те, як розвивати у собі внутрішній спокій, як боротися з гнівом, ревнощами, страхом.

Лауреат підкреслив, що цей аспект має бути невід’ємноючастиною освіти: як давати раду зі своїми емоціями, як розвинути внутрішній спокій. Крім того, Далай-лама ХІV наголосив на головній проблемі суспільства – брехні, намаганні обдурити інших.

Людське суспільство може вирішити будь-які проблеми, що в ньому виникають, застосовуючи підхід з позиції правдивості, істини.

У перший день національної (не)конференції підписали Меморандум про співпрацю з EmoryUniversity (приватним дослідницьким університетом у США) та провели урочистий старт програми соціально-емоційного та етичного навчання (SEEL) в Україні. Наступного навчального року його пілотуватимуть у 25-ти українських школах.

Нашим вчителям потрібно навчитися в якийсь спосіб поряд зі знаннями та вміннями формувати в наших молодих людей ті цінності, які допоможуть їм самореалізуватися й бути щасливими, – зазначила Лілія Гриневич у своїй промові.

Міністерка наголосила, що під час пілотних проектів буде можливість виділити найбільш успішні практики та напрацювання педагогів, які потім поширюватимуться всією Україною. Програма досить гнучка, вона має органічно доповнити зміст уроків з конкретного предмету, кількох інших уроків або вивчатися на позакласних заняттях.

Це 20-40-хвилинні заняття, поділені на сім розділів. Для кожної вікової групи уже створено понад 40 уроків, яких вистачить на рік-два роботи. Вони містять чіткі методичні інструкції та прості, іноді ігрові, завдання для класу, на підготовку до яких педагогу потрібно менш як півгодини. У серпні завершиться відбір, а восени почнеться навчання педагогів, – повідомив радник міністерки освіти і науки Олександр Елькін.

У фіналі на всіх присутніх очікувала справжня кулькова феєрія: величезні кульки з основними цілями освітнього розвитку розліталися залою під захопливі аплодисменти, підхоплювалися педагогами і зринали ще вище. У цей момент вчительська спільнота перетворилася на звичайних дітей, якими ми всі є глибоко у душі.

Насолодившись грою у «підкинь та передай іншим» ми наготували фотоапарат, диктофон і з головою пірнули у різноманіття експертних паралелей.

Цьогоріч у культурному центрі «Бейт Дан», де проходив EdCamp Ukraine, працювала спеціальна STOP-кір лабораторія, в якій кожен охочий міг здати кров на наявність антитіл до вірусу кору.

Тематика лекцій харківської національної (не)конференції стосувалась здебільшого найгостріших питань сьогодення: мобінгу (цькування вчителів), булінгу, сексуального насилля, онлайн-грумінгу, STEAM-освіти, особливостей виховання та подання будь-якого навчального матеріалу у творчому ракурсі.

Не менше нас захопила паралель «Як зростити Хорошу Людину, або Ще три рецепти для стейкхолдерів освіти». Серед спікерів, які розповідали про особливості фінської освіти (Арне Верхеґен і Арто Ваахтокарі), виступив Євген Клопотенко зі сміливою ідеєю щодо нового шкільного харчування.

Саме через шкільні їдальні, нові страви та їхні нові назви діти можуть розширювати власний кругозір. Вчителі та батьки повинні сприяти цьому якомога активніше, адже різноманітне меню – це справжнє пізнання світу, – впевнений пан Євген.

---

 Відверта розмова з міністеркою 

У перший день відбулася ще одна довгоочікувана експертна паралель у форматі відвертої розмови з міністеркою освіти і науки України Лілією Гриневич «100 і одне запитання про освіту».

Як представники «Всеосвіти» – та й просто як небайдужі освітяни своєї країни – ми вирішили поставити кілька нагальних питань пані міністерці.

Всеосвіта: Які нововведення очікуються під час пілотування 2-го класу НУШ та що Ви плануєте змінити з огляду на попередній рік роботи?

Лілія Гриневич: Я впевнена, що 2-й клас буд значно організованішим. Педагоги вже пропрацювали рік, у них змінилися підходи, а їхні діти дуже добре зрозуміли правила роботи у класі. Вчителі першачків пам’ятають, наскільки було важко навчити дітей дотримуватись цих правил,  але вони створювались спільними силами. Це й була особливість методики: діти почували себе авторами правил.

Це справжній міф і упередження, що діти, які працюють в групах, яких вчать вільно висловлювати думку і захищати свою позицію, стануть некерованими, недисциплінованими, і з ними буде дуже важко працювати.

Підручники для 2-го класу вже надруковані. Крім того, ми підписали з Lego Foundation новий договір: два роки поспіль вони безкоштовно постачатимуть лего-набори для освітнього процесу. Фундація повністю поділяє цінності НУШ. Тому всі першокласники – нові й ті, які прийдуть у цьому році – знову отримають освітнє лего.

Всеосвіта: Сьогодні значна кількість вчителів та дітей говорить про цілі сталого розвитку лише в екологічному аспекті. Чи планується впроваджувати повний спектр практик сталого розвитку в школі та коли?

Лілія Гриневич: Ми обов’язково стикнемося з таким впровадженням, особливо коли у фокусі опиняться стандарти базової старшої школи. Саме там починаються смисли, які ми маємо передати дітям в рамках цілей сталого розвитку. Одна з цілей, до речі, четверта – це освіта. І було б добре, якби до цілей сталого розвитку ми привернули увагу політиків.

Школа і система освіти – це віддзеркалення потреб суспільства.

Оскільки політики відображають суспільство, вони формують порядок денний, а ми йому відповідаємо. Нам необхідно створити новий порядок денний для українського суспільства.  

---

Вечір першого дня ознаменувався надзвичайною подією – встановленням національного рекорду #ВЧИТЕЛЮЙ заради Хороших Людей на площі Конституції. На небі скупчились хмари і згодом пролились зовсім не сором’язливим дощем, але педагогів це не злякало.

З усмішками і бойовим, гідним справжнього захоплення настроєм вони не рушили з місця, рішучо підіймаючи уверх круглі щити-плакати із написом «Вчителюй, бо…». 

До колег на площі (близько 650 педагогів, тільки уявіть!) приєдналися вчителі та вчительки з 25 регіонів України, де відбувалися регіональні події спільноти EdCamp у режимі онлайн. Учасники акції утворили 43-метровий хештег #ВЧИТЕЛЮЙ. 

Найбільша кількість населених пунктів, які долучилися до флешмобу педагогів під час прямого включення, – так зазначили подію у Книзі рекордів України.

Встановивши черговий національний рекорд, педагоги прагнули підкреслити важливість своєї професії та показати єдність у власному бажанні реформувати систему освіти. Крім того, вони засвітили ліхтарики, закликаючи до прозорості та ясності у сфері освіті та викорінення корупції, – розповіла віцеголова EdCamp Ukraine з партнерства і комунікації Ірина Міньковська.

Під час проведення акції відбулося підписання Меморандуму про співпрацю між об’єднаннями громадянського суспільства на підтримку реформи освіти і урочисте нагородження організаторів регіональних (не)конференцій почесними знаками «Тут був EdCamp» – їх вручала особисто Лілія Гриневич.

Крім того, усі учасники і учасниці мали змогу долучитися до акції «Учительство – дітям книжки про супергероїв і супергероїнь» – і подарувати хворим діткам в національній лікарні «Охматдиті» цікаву літературу.

Наостанок педагогам підготували справжній сюрприз у вигляді рок-версії Гімну України від вокального ансамблю з Новомосковська. Дітки запалили площу своєю нестримною енергією і, ми впевнені, розігнали останні хмари, які ще наважились нависати над площею.

На другий день, не менш динамічний ніж перший, ми вирішили відвідати виїзну локацію «Музей жіночої та гендерної історії». Створений у 2008 році, він є першим і єдиним в Україні Gendermuseum, який зібрав та систематизував експонати (понад 3000) – показники просування ідеї гендерної рівності у суспільстві. Вони доводять, що гендерні проблеми завжди актуальні і всеохопні, а жіночий і гендерний рух в Україні і в цілому світі є закономірним, абсолютно природним явищем.

Музей має 12 експозицій, які висвітлюють різноманітні аспекти гендерної проблематики, а колекція експонатів поповнювалася з різних міст України та з різних країн світу: Австрії, Аргентини, Австралії, США, Бельгії, Італії, Швеції, Польщі, Литви, Грузії, В’єтнаму, Німеччини тощо. Це важливі документи, підручники, книжки, дитячі іграшки та малюнки, відео- та фотоматеріали, сувеніри, реальні речі побуту, одяг та предмети праці жінок різних часів, артпроекти.

Щоб відразу налаштувати відвідувачів – зокрема чоловіків – на серйозне сприйняття теми, їм пропонують обрати для себе пару… жіночих черевичків. Чи босоніжок. Звісно ж, на високих підборах.

Ой, Господи, як це його вдягати? Та не смішіть, я ж не влізу… а може й влізу, так уб’юся, – не на жарт лякається єдиний чоловік у нашій групі і з цікавістю розглядає яскраво-червону, кольору пожежної машини, туфлю.

Ось так, говорить пані екскурсовод, роками ходить жіноча доля – на височенних підборах, і часто – з викривленими стопами, даниною моді або стереотипам.

Музей невеличкий, але у ньому є все – від інформації про жінок у часи полювання на мамонтів, від княгині Ольги і Марії Кюрі до «Невидимого Батальйону» – українського документального кіноальманаху про жінок в умовах бойових дій на Сході України.

Вважається, що ми живемо у часи без дискримінації, у «просунутому суспільстві», але як бути з книжками «Для хлопчиків» і «Для дівчаток», де хлопцям пропонується стати хіміками, спортсменами і бізнесменами, а дівчатам – нареченими і моделями? Зрештою, не забуваймо, що лише 150 років тому жінкам офіційно дозволено займатися спортом, мистецтвом і брати участь у голосуванні.

Від музею залишились лише неймовірні враження і бажання «лупати сю скалу» негативної стереотипізації разом з усім світовим жіноцтвом.  

---

Фінал другого дня EdCamp Ukraine потонув у святкових вогнях харківського Arizona Beach Club – просторого клубу біля річки, в якому традиційно завершується національна (не)конференція.

Цьогоріч учасників і учасниць заходу зачаровував своїми піснями фронтмен українського музичного гурту «Антитіла» Тарас Тополя – і ми можемо заприсягтися, що ніхто із присутніх не залишився байдужим.

Ще однією родзинкою на торті (а торт і справді був, п’ятиповерховий, у блиску мінісалютів) стало нагородження переможця розіграшу зіркового туру до міста закоханих – Парижу, за активність у додатку ATTENDIFY. Щасливицею виявилася Ангеліна Алексеєнко, яка відправиться у захопливу all inclusive-подорож.

Зазначимо, що V національна (не)конференція EdCamp Ukraine є #напівювілейною, тож організатори підготували для педагогів документальний фільм з найпершого освітнього заходу, проведеного на теренах України, і до сьогодення.

А після кінопоказу стартувала запальна, шалена, просто дахозриваюча вечірка до другої години ночі, на одній хвилі з вчителями і вчительками, які точно вміють розважатися. Але це вже зовсім інша історія ;)

---

Звичайно, ми не забули і про після-EdCamp – третій день, присвячений практичним опціям, майстеркам, на яких вчителі та вчительки у живому форматі могли поринути в особливості тієї чи іншої освітньої методики.

Наприклад, у культурному центрі «Бейт Дан» проводилася опція на тему «Освітній простір без цькування: створення освітнього середовища з нульовою толерантністю до цькування через групову роботу з дітьми й підлітками» під керівництвом Марини Крісов та Тамар Пріель з Ізраїлю. Досить актуальна майстерка зібрала разом педагогів, які не раз стикалися з подібними проблемами. А ті, хто бажав дізнатися про «Техніки арт, ігрової, тілесної терапії як інструмент ресурсу, згуртування групи та викладання мов», відвідали технічну студію «Винахідник».

Загалом, поза центром «Бейт Дан» існувало 4 виїзні локації: Почесне консульство Німеччини, Харківський навчально-науковий інститут ДВНЗ «Університет банківської справи», вище згадана технічна студія «Винахідник» і Garage Hub. Тож учасникі і учасниці національної (не)конференції могли обрати будь-яку опцію за власним смаком.