Позаурочна… відпустка? Кому та за що можна отримати екстравихідні?

Згідно зі ст.76 Кодексу законів про працю України та ч.1 ст.4 Закону України «Про відпустки» певні групи працівників мають право на додаткову оплачувану відпустку. До цього переліку належать й освітяни. Хто саме з працівників галузі освіти може розраховувати на таку привілею, за що нараховуються екстрадні відпочинку та які робочі години не зараховуватимуться? Спробуймо розібратись!

 Є декілька видів щорічних додаткових відпусток: 

• за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
• за особливий характер праці та працівникам із ненормованим робочим днем (ст. 8 Закону України «Про відпустки»);
• додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
• інші відпустки, передбачені законодавством.

Скільки має тривати така відпустка, кому надаватиметься та як саме – визначається індивідуально, залежно від умов праці особи (працівники, зайняті на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я, мають право на додаткову відпустку тривалістю до 35 календарних днів). Вирахування тривалості додаткового відпочинку обов’язково відбувається згідно з чинними нормативно-правовими актами. Однак, існують загальні правила надання екстратайму на додатковий відпочинок.

 Основні правила для надання додаткових відпусток: 

• додаткову відпустку надають окремо чи приєднують до основної відпустки (обов’язково за бажанням працівника);
• працівник має право на додаткову відпустку повної тривалості в перший рік роботи (як і на основну) після 6 місяців безперервної роботи на підприємстві (а до його настання відпустку надають пропорційно відпрацьованому часу);
• щорічну додаткову відпустку за роботу в шкідливих і важких умовах та за особливий характер праці роботодавець зобов'язаний надати працівникові впродовж робочого року (згідно з ч.5 ст.80 Кодексу законів про працю України);
• щорічні додаткові відпустки (як і основні) дозволено переносити й ділити на частини;
• щодо компенсації під час звільнення працівник має право (за бажанням працівника):

• на фінансову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (якщо він відпочивав не менше 24 календарних днів загальної тривалості щорічних відпусток – основної та додаткової). Проте компенсуватимуться виключно дні, що перевищують строк 24 днів (відповідно до частин 1 та 4 ст.24 Закону України «Про відпустки»).
• на зарахування часу, не використаного на щорічні основну та додаткові відпустки до стажу роботи, за умови, що працівник не одержав грошову компенсацію за невикористані відпустки.

 Хто має право на додаткову відпустку? 

Оплачувана щорічна додаткова відпустка надається працівникам галузей зі шкідливими й важкими умовами праці (наприклад видобувна промисловість, металургія, хімічне виробництво тощо). Однак, на таку прерогативу можуть розраховувати і працівникам таких галузей:

• охорони здоров’я, освіти та соціальної допомоги;
• інфекційні та туберкульозні (протитуберкульозні) лікувально-профілактичні установи;
• роздрібна торгівля фармацевтичними товарами;
• надання ритуальних послуг;
• роботи в особливих природних умовах та ін.

Цим працівникам, діяльність яких несе підвищене навантаження емоційного, інтелектуального, нервового характеру або ризик для здоров’я надається до 35 днів додаткової відпустки.

З повним переліком професій та посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки можете ознайомитись в постанові Кабінету Міністрів №1290. Фрагмент документа щодо працівників освіти – вже на «Всеосвіті».

 Як вираховують стаж працівника, який має право на щорічну додаткову відпустку? 

Згідно з ч.2 ст. 82 Кодексу законів про працю України і ч.2 ст.9 Закону України «Про відпустки» до такого стажу зараховують час:

• фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менш ніж половину тривалості робочого дня, установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади. Не враховується час, необхідний для підготовки робочого місця до роботи, а також для завершення роботи;
• щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами та за особливий характер праці;
• час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

 Особливості розрахунку робочого періоду для нарахування додаткової відпустки 

Себто в разі обчислення стажу для додаткової відпустки не врахують, зокрема:

• час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу тощо;
• період тимчасової непрацездатності;
• дні відпустки без збереження зарплати, передбаченої статтями 25, 26 Закону України «Про відпустки»;
• період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею:
  - 3 років (за медичним висновком – 6 років);
  - якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – до досягнення дитиною 16-річного віку;
  - якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною 18-річного віку.
• святкові та неробочі дні;
• робочі дні, впродовж яких працівник не працював при скороченому робочому тижні (лист Мінпраці від 12.03.2007 р. № 66/06/186-07).
• інші періоди роботи, такі як: навчальна відпустка, відпустка на дітей, чорнобильська відпустка, курси підвищення кваліфікації, відрядження тощо.

Важливо! До стажу для щорічних додаткових відпусток не враховують час, коли працівник не працював фактично, але за ним зберігали місце роботи/посаду (згідно із законодавством) і зарплату повністю (окрім щорічних основної та додаткових відпусток) або частково.

 Процедура отримання щорічної додаткової відпустки: 

1. Працівник звертається до керівника із заявою про надання додаткової відпустки (заздалегідь, не менше ніж за 2 тижні до дати початку планованої відпустки).
2. Керівник приймає рішення і видає розпорядчий акт у формі наказу на додаткову оплачувану відпустку (або розпорядження). У документі вказується:
   - за який робочий період надається ця відпустка (його початкова та кінцева дата);
   - розпорядження щодо здійснення розрахунку відпускних;

3. Працівник має право ознайомитися з наказом.