Антиінструкція: як виховати безпорадну й несамостійну людину

У самостійності дітей чимало мінусів! Подумайте самі: спочатку вони починають приймати власні рішення, висловлювати свою думку, а потім і зовсім шаліють – виростають і остаточно залишають батьківський дім. «Годі терпіти цих відповідальних і незалежних дітей!» – подумала психологиня Яна Філімонова і дала 7 антипорад батькам.

Позбавляйте своїх дітей самостійності із задоволенням та гарантією. Перевірено!

---

Антипорада №1
 Створіть з дитиною коаліцію 

Основа здорової сім’ї – це ієрархія: дві дорослі людини, що і є базою сімейства та наступна ланка – діти, одразу після них. Проте, якщо ваша мета – не виростити самостійну особистість, а прив'язати до себе дитину якомога міцніше, то скоріше відмовтесь від такої моделі родини.

Для ваших цілей більше підійде дружба з дитиною проти вашого чоловіка або дружини. Тримайте фрази, які вам у цьому якнайкраще допоможуть:

• «Я дам тобі цукерку, але тільки мамі ми не скажемо, а то вона знову почне про алергію!»;
• «Добре, куплю цю іграшку, але татові ми скажемо, що вона коштувала 500 гривень, а не 1 500, домовилися?».

Коаліцію потрібно постійно підживлювати, тож не забувайте:

• балувати свого «спільника»;
• лаяти того, проти кого ви дружите;
• і, звісно ж, потроху відсторонюйте іншого з батьків від спілкування з дочкою/сином.

Ваші подружні відносини, найімовірніше, почнуть псуватися, але кому потрібна та дружина (чи чоловік), якщо така ціна за прив’язану дитину?

Якщо ви бабуся – це ще краще. Дозволяйте онукові/онучці усе, що не дозволяють мати й батько, зберігайте від них секрети, а потайки лайте «цих неслухняних батьків» при дитині. Ви ж краще знаєте, як виховувати дітей – ви старші, мудріші й досвідченіші. І дитя буде постійно у вашій владі!

---

Антипорада №2
 Озвучуйте свої сумніви щодо друзів дитини 

Дружба – основа емоційної самостійності людини й важлива частина дорослішання. Друзі – перші близькі люди, яких ми обираємо самі. Перша дружба зазвичай трапляється раніше, ніж перше кохання і впливає на людину чи не найсильніше. Тож запам'ятайте: жодних близьких і відданих друзів!

Для цього в початковій і середній школі підійде пряма заборона. Але ось у старших класах вже може зіграти проти вас, тому що все, заборонене батьками, для підлітків стає дуже привабливим.

Набагато краще – обережні сумніви. Записуєте?

• «Кажеш, ви з Настею тепер кращі подружки? Ну-ну, а ж пам'ятаю, як вона тобі підніжку на естафеті в першому класі підставила»;
• «Вася не пішов з тобою гуляти, тому що у нього тренування з баскетболу? Ну треба ж, йому змагання важливіші від друзів»;
• «Тобі подобається Рома? Не говори про це нікому, особливо подругам. У дівчаток будь-яка дружба – до першого хлопчика».

Так у дитини поступово сформується впевненість, що довіряти не можна нікому. Крім тата з мамою, звісно ж: вони завжди знають усю правду.

---

Антипорада №3
 Пробудіть відчуття неповноцінності та неправильності 

Для дівчаток вже придумана відмінна формула: «Не уявляю, хто тебе таку заміж візьме». Замість «таку» оберіть потрібне: таку гучну, таку нечепуру, таку вперту. Знову ж таки, цей підхід передбачає, що без чоловіка і батьків дівчина не проживе.

Але і на хлопчаків знайдеться управа. Можна і тут використати гіпотетичну дружину, яка ні за що не погодиться жити з таким упертюхом, любителем комп'ютерів, хуліганом і двієчником. Або замість дружини (чоловіка) підставити, наприклад, начальника на роботі: «Хто тебе такого (таку) на роботу візьме?».

Якщо цього замало, то є ще спосіб «Добий слабкого»: якщо дитина чимось захворіла – не випускайте можливості подокоряти! Це відмінний привід нагадати сину/доньці, що слід бути обережніше, не займатися спортом, нікуди не їздити, не заводити шкідливих звичок і взагалі бажано не йти далеко від будинку.

Підлітків можна пиляти за звичку харчуватися чипсами й газованою водою, допізна засиджуватися за іграми на планшеті або відсутністю нормальних друзів. Якщо ви добре виконували попередній пункт, близьких друзів у них справді не буде. Також тінейджерам зручно вселяти почуття, що вони не впораються з практичною частиною життя, оскільки ліниві та неорганізовані.

Лейтмотив повинен бути такий: ти такий дивний, безпорадний (дезорганізований, слабкий, нетовариський – тут може бути що завгодно, чим ви полюбляєте пеняти своє чадо), що без мами з татом тобі не впоратися. Тому роби, що вони говорять, і не думай почати приймати власні рішення.

---

Антипорада №4
 Не дозволяйте, аби дитина вчилася готувати або сама розпоряджався грошима 
 (до 18 рочків точно) 

Зазвичай настає вік, в якому діти самі просять навчити їх допомагати мити підлогу, лагодити машину або готувати їжу. Їм подобається наслідувати батьків, адже саме так вони ідентифікують себе з дорослими. В жодному разі не допустіть цього! Поясніть донці чи сину, що вони занадто малі та невмілі. Не забудьте нагадати, що дитина обов’язково все зіпсує, оскільки не вміє, як годиться. Тим паче, це правда: готувати обід або замінювати свічки запалювання може лише той, хто довго тренувався.

Але ви, зрозуміло, цих тренувань не допустите: різати ножем – небезпечно, мити підлогу у дитини виходить ще дуже погано, а гуляти з собакою в таку пізню годину можуть лише дорослі.

Школярам середніх класів і підліткам ці навички тим паче не потрібні: їх завдання – вчити уроки. І вже, звичайно, не варто вчити тинейджера планувати фінанси або самостійно складати свій розклад. Це не для його розуму справа, а для дорослих.

Не дозволяйте набути будь-який життєво корисний досвід. До 16-18 років людина, у якої відсутні будь-які практичні побутові навички, почувається розгубленою. Сплатити рахунки, спланувати власні витрати, закупити продуктів на тиждень, прибрати квартиру – а як це? Чудово працює, у поєднанні з попереднім пунктом: тепер поясніть йому/їй, що така безпорадна людина, звісно ж, самостійно не виживе.

---

Антипорада №5
 Коли хвалите, обов’язково додайте: «Але якщо б ...» 

Звісно, пряма критика – це чудово, але тоді є ризик, що дитина захоче стати самостійною, мінімум вам на зло. А ось похвала з ложечкою дьогтю працює набагато краще: начебто мама або тато визнають, що ти намагався... Але, на жаль, недостатньо! Ловіть ідеальні приклади:

• Чудово, що вчитель з історії тебе відзначив. А ось якби ти і з інших предметів так старався, то у майбутньому тобі б посміхалася б золота медаль;
• Чудово, що у тебе такі успіхи в шахах. А малювання ти зовсім закинув? Ти ж так добре малював.

Бажання нарешті довести батькам, що ти – хороша і здібна людина – прив'язує до них надовго і змушує всі свої трофеї, грамоти, золоті медалі та підвищення на роботі кидати до їхніх ніг. Щоб знову почути: «Так, непогано, ось тільки...». Словом, чудовий і надійний метод.

---

Антипорада №6
 Не беріть участь у справах дитини й не підтримуйте 

Ніщо не прив'язує так міцно, як старі борги. Нездійснене бажання батьківської любові та уваги прив'язує до батьків як ніщо інше. Тому не цікавтеся справами дитини, сприймайте доньку або сина як виконавця функцій (навчальної, дозвіллєвої, до прикладу). Відмовляйте своєму чаду в праві на поганий настрій або смуток. Не питайте його, як пройшов день, не пропонуйте допомогти підготуватися до шкільної вистави (хіба, у вас своїх справ мало?). Не цікавтеся подробицями шкільних конфліктів, а ще краще – і з домашнім завданням ніколи не допомагайте. Найвідданіші діти – як не дивно, діти байдужих батьків.

---

Антипорада №7
 Зробіть дитину своїм «агентом» 

Розповідайте доньці або синові усі подробиці особистого життя, про конфлікти з керівництвом, історії своїх юнацьких «подвигів» – соромно згадувати? Отже, ідеально підходить для вашої мети! Діліться страхами і сумнівами.

Словом, зробіть дитину своїм найкращим другом, прибічником у ваших справах та побратимом. Роздивіться у синові/доньці власний рятувальний жилет – ревіть у дитини на плечі та змушуйте її заспокоювати вас. Якщо захворіли зізнайтесь, що боїтеся померти. Радьтеся зі складних питань:

• «Чи продавати квартиру?»;
• «Чи розлучатися з твоїм татом (з твоєю мамою)?»;
• «Чи варто народжувати братика або сестричку?».

Це усе запитання до майбутніх несамостійних дорослих!

Така тактика прив'язує до батьків дуже міцно: по-перше, просто тому, що важко покинути свого найкращого друга і піти в доросле життя. Друзів же не зраджують! По-друге, тому, що такий тягар непосильний для психіки дитини й робить її завчасно дорослою. Коли така дитина виростає, їй хочеться пережити своє дитинство, але вже дитиною. Тоді й розпочинаються дострокове припинення навчання в університеті, проблеми з працевлаштуванням, хронічне безгрошів'я, і навіть проблеми з алкоголем або наркотиками.

---

Все це, звісно ж, робить людину абсолютно несамостійною та нездатною обходитись без батьків. Але ви ж цього і прагнули, чи не так?

Посилання на «Мел»: https://mel.fm/