Підлітковий вік: як батькам пережити «бурю»?

Підлітковий вік у кожного проходить по-своєму. Комусь вдається зберігати відносний спокій та не сваритися з усіма оточуючими. А у когось «рве дах», та на ворогів перетворюються найближчі люди. Як у цей період спілкуватися батькам і підліткам, як пережити ці «шторми і громи»? Поради щодо того, як поводитися батькам тінейджерів, дає Марія Гончаренко,  член Української спілки психотерапевтів, представник психоаналітично орієнтованої психотерапії, автор тренінгів для підлітків «Подолання».

 Порада №1 
Не треба виховувати, краще подумати про себе. 

Більшість батьків вважає, що підліток — якась неправильна дитина, яку потрібно «полагодити». Але виховувати вже пізно, вважає психолог. Можна лише впливати, і то не в усьому.

Важливіше ужитися і домовитися про майбутнє, тому спробуйте відповісти на просте запитання: «А що потрібно вам самим? Якого життя поруч з підлітком ви хочете?»
Формально той, кому не виповнилося 18 років, — ще не дорослий. Однак людина поводиться як вередлива і безвідповідальна дитина, допоки її вважають дитиною.
Будуйте стосунки з підлітком так само, як з будь-яким родичем або сусідом. Наприклад, формулювання: «Не грубіянь! Ти ж був ввічливим хлопчиком. Не хочу, щоб ти виріс нечемою!», — неправильне. Так говорять з дитиною. А до дорослого варто звертатися: «Не смій так звертатися до мене! Я не потерплю, щоб зі мною так розмовляли.

 Порада №2 
Не говоріть постійно про те, що відчуваєте. 

Марія Гончаренко вважає, що не треба використовувати модну техніку «Я - висловлювання», коли людина говорить про те, що відчуває у відповідь на чиїсь вчинки. Це спрацьовує для дітей і дорослих. Але не для підлітків, у яких вистачає власних переживань. Вони просто не почують і не зрозуміють переживань батьків.

Якщо тінейджер знаходиться на стадії знецінення дорослих, ви ризикуєте отримати таке: «Мені плювати, що ти там відчуваєш». Зачекайте років 10, тоді зможете розповісти синові чи доньці про все, що витерпіли. Бажано, з гумором. А поки не варто говорити: «Ти не прийшов опівночі додому, а я місця собі не знаходила». Краще: «Ти приходиш пізно і не даєш мені спати. Мене це не влаштовує».

 Порада №3 
Не драматизуйте. 

Психолог зазначає, що батьки часом схильні перебільшувати та переоцінювати якісь події, і у цьому самі нагадують підлітків. Треба стримувати свої емоції.

У старшокласниці думки: «Мій ніс задовгий — я потвора». А в її мами: «Донька вважає себе потворою, значить, спробує наркотики або піде на суїцид». Істерики, конфлікти, сміливі надії та розчарування — реалії підліткового життя. Їх переживали всі. А глобальні проблеми — швидше виняток з правил. Тому не драматизуйте. Якщо вже емоції переповнюють, підключайте розум і заспокоюйтеся так, як вмієте: від дихальних технік до крапель валеріани.

 Порада №4 
Не з’ясовуйте, хто головний. 

Підсвідомо батьки розуміють, що їхня 16-річна дитина ще не доросла, але цілком претендує і на територію, і на ресурси. Дорослі вважають, що займаються вихованням, але у сім'ї розгортається справжня боротьбі за місце під сонцем та головування.   

У хід підуть дошкульні слова: «Це мій будинок, і ти будеш жити, як я сказав», «Тут немає нічого твого, все куплено на мої гроші» і «Права голосу не маєш, поки не почав заробляти». Однак подумайте, чи потрібна вам така «зброя» у цій боротьбі? Якщо ви подарували приятелю на день народження телефон, ви ж не вимагаєте дивитися його фото і листування, бо смартфон куплений за ваші гроші? То чому ви вважаєте своєю власністю те, що подарували сину або доньці? Відмова від конкуренції — це не відмова від керівництва. Батьки знаходяться нагорі сімейної ієрархії, оскільки беруть на себе відповідальність. І тому встановлюють правила. Але якщо ви постійно доводите це на словах (особливо забороненими прийомами), значить, щось пішло не так: головує дитина, або ви живете без правил.

 Порада №5 
Скеруйте жіночу конкуренцію у правильне русло. 

Психолог акцентує, що свої особливості є у стосунках між мамою та донькою.

У матері й доньки часто домішується ще й жіноча конкуренція за звання «хто на світі всіх миліша». Донька виграє через вік, і рідко хто з дорослих зізнається навіть собі, що заздрить молодості. Тому жінки витісняють ці почуття думками на кшталт: «Вона жахливо виглядає». Якщо ви — мама, і вас дратує імідж дівчини-підлітка, добре подумайте: якби зустріли таку особу на вулиці, усміхнулися б чи нахмурилися? А в юності — як би поставилися до такої однокласниці? Усвідомлена конкуренція може принести користь. Вона дозволить матері відсторонено оцінити доньку як жінку. Мудра мама допоможе перетворити мінуси на плюси. А плюси навчить подавати з гідністю. До того ж, спроби дівчини-підлітка виглядати «крутіше» матері прийме з любов’ю і повагою. Небезпечно зовсім уникати розмов про зовнішність. Якщо обмін жіночою інформацією у доньки з мамою не налагоджений, дівчина більше ризикує захворіти на анорексію, або довести себе до нервових зривів, орієнтуючись на однолітків.

 Порада №6 
Будьте екскурсоводом по життю. 

Загрози і диктат не діють на підлітків. Вони намагаються зробити все навпаки, стверджує Марія Гончаренко. І найгірше рішення — образитися, відсторонитися і дозволити своєму чадові безконтрольно набивати шишки. Або, навпаки, потурати і намагатися «заслужити» дружбу тінейджера. Психолог радить батькам обрати іншу роль.
 

Уявіть, що ви – екскурсовод, який розповідає, що де знаходиться і куди приводить. Попереджайте про наслідки, а не бурчіть. Діліться власним досвідом. Показуйте більше ситуацій та прикладів. Не повчайте, а пояснюйте свою точку зору. З вашого боку не повинно бути заборонених тем. Підліток повинен знати, що з вами можна говорити про все: евтаназію, аборти або долю вимираючих племен Амазонки. Якщо вас щось турбує в житті підлітка, а той відмовляється про це говорити, не чіпляйтеся із запитаннями, а розкажіть історію. Але без теоретизування і нотацій. Наприклад, замість запитання: «Як багато пива ти випиваєш?» – розкажіть про вашого однокурсника, який зганьбився на побаченні через похмілля. Розповідайте, доки не почуєте: «Та зрозумів я вже натяки! Немає в мене проблем з алкоголем, заспокойся».

 Порада №7 
Говорити про секс і алкоголь — пізно. 

На «закриті» теми треба було говорити із дітьми максимум у молодшому підлітковому віці, вважає психолог. А наразі підліток переживає бурхливі емоції та гормональні бурі, тому йому зовсім не до таких розмов, і він діятиме на свій розсуд.
 

Уявіть, що у вас підскочив тиск або ви випили зайвого. У такому стані ви будете не думати, а діяти відповідно до ваших цінностей і рішень, які приймали раніше. Так і підліток проявить те ставлення до сексу і різних хімічних речовин, яке в нього склалося раніше. Не встигли? Тоді говоріть вчинками, а не словами. Наприклад, дома має діяти заборона на куріння для всіх членів сім’ї. А якщо вживати алкоголь у вас прийнято лише на свята, то введіть санкції за порушення цього правила. Однак ви маєте бути готовими до розмов про новий досвід підлітка. Якщо він ділиться з вами сумнівами і невдачами, це ознака довіри.

 Порада №8 
Права додаються до відповідальності. 

Марія Гончаренко попереджує: якщо підліток хоче розширення прав — це супер. Але разом з тим, треба збільшувати для нього і зону відповідальності.
 

Якщо «дитинка» вимагає купити «іграшку» (гаджет чи щось інше) вартістю у вашу місячну зарплату, вона зобов’язана взяти участь у веденні сімейного бюджету і перейнятися витратами. Забезпечувати себе повністю підліток поки не може, але він здатен, наприклад, не тільки підзаробляти на розваги, а й сплачувати частину комунальних послуг. А батьки мають виділити йому житловий простір і ставитися до заведеного там порядку (хай навіть безладу) так само шанобливо, як до території сусіда. Якщо тінейджер не заробляє, він може вкладати свою працю. За певні роботи нагородою є сам результат, а покаранням — його відсутність. Наприклад, якщо син або донька постійно забувають купити продукти, ви можете «забути» приготувати їжу. Праця в жодному разі не має перетворитися на «рабські повинності». Підліток має право відмовитися, або взяти на себе подвійне навантаження. Але і сім’я, відповідно, витрачає мінімум або максимум коштів на те, що хоче підліток. І все це без зайвих слів, докорів і умовлянь.

 Порада №9 
Використовуйте соцмережі. 

Ви не дуже активні у соцмережах? Спробуйте, навпаки, частіше ділитися на їх сторінках інформацією про себе, писати про свої досягнення, радить психолог. У вашого сина або доньки, як і інших відвідувачів, обов'язково виникатиме інтерес до того, що ви повідомляєте про себе.
 

Ваші діти можуть так і не дізнатися, що ви колись танцювали сальсу або знаєтеся на історії Середньовіччя. Найбільше вони знають про те, як ви їсте, прибираєте, які дивитеся фільми і ходите до магазинів. То покажіть їм себе з іншого боку. Дружити із сином або донькою — не найкраща ідея, адже в батьків інша місія. А ось стати френдом підлітка ви можете.

 Порада №10 
Дозвольте себе критикувати. 

Не треба прагнути бути ідеальними батьками, зауважує Гончаренко. Адже яким би щасливим ні було дитинство вашого сина або доньки, кожен з них пригадає чимало промахів тата і мами, або обвинуватить батьків у тому, що вони повинні були зробити, але не зробили.
 

Тож дайте підлітку покритикувати себе вдосталь, інакше він не зможе відокремитися від батьківських установок і почати самостійно мислити. Однак відрізняйте критику від грубості. Нехай тінейджер каже, що хоче, але не грубить батькам. Вимагайте ввічливості, не бійтеся цим озлобити. Підліток навчиться критикувати в прийнятній формі, це допоможе в дорослому житті. У цей період з’ясується, що все, що ви робили — не так, як треба, і навіть на шкоду. А самі ви безнадійно відстали від життя. Найголовніше — не впадайте у почуття провини. Правду про себе як про батька чи матір ви дізнаєтеся років через 10-20. А поки вимагайте конструктивних пропозицій, до звинувачень не дослухайтесь.

Посилання на Освіторія.Медіа: https://osvitoria.media