Інклюзія у дитсадках: з якими проблемами стикаються вихователі та матері дітей з ООП

Завдяки впровадженню інклюзивного навчання, діти з особливими освітніми потребами мають змогу відвідувати шкільні та дошкільні заклади.  Інклюзивна освіта доступна для дітей, які мають інтелектуальні порушення, затримку психічного розвитку, порушення зору, слуху та мовлення, порушення функції опорно-рухового апарату, розлади спектру аутизму тощо.

Підхід до навчання дітей з особливими освітніми потребами (ООП) змінився після прийняття у 2017 році нового закону «Про освіту».

Інклюзія заохочується тоді, коли у звичайних закладах – як школах, так і дитсадках – мають створюватися умови для перебування і навчання дітей з ООП. До того ж спеціалізовані садочки або окремі профільні групи теж продовжують працювати. Рішення про те, куди саме віддати дитину, приймають батьки.

Як регулюється інклюзія в дошкільній освіті? Якою вона є в українських дитсадках? З якими проблемами стикаються батьки дітей з ООП? Який досвід роботи в інклюзивних групах мають працівники дитсадків?

В рамках проєкту «Хто потурбується?», який реалізується за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург в Україні, на ці питання відповіли батьки та вихователі дитсадків, повідомляє Українська Правда.

Досвід інклюзії

Соціалізації дітей з особливостями розвитку та адекватному сприйняттю їх суспільством сприяє інклюзивна освіта. Однак не завжди вдається скористатися бодай якимось із варіантів дошкільної освіти для таких дітей.

Про свій досвід розповіла Оксана Слободяна зі Львівщини, мати чотирьох дітей, двоє з яких усиновлені:

Старшого всяк хотіли позбутися, мене відкрито виганяли із дитсадка. Втім, батьки не скаржилися і ніяких умов не ставили. З меншим теж були проблеми, його важко врегулювати, адже був гіперактивний, але вихователі входили в моє становище.

У селі, де проживає жінка, в той час садочка не було взагалі, не було можливостей для коригуючого розвитку дітей і в сусідньому населеному пункті.

Нас скеровували в спеціалізований дитсадок. А я хотіла, щоб він був зі звичайними дітьми, тому що з інтернату, тобто з одного такого середовища в інше, – розповідає пані Слободяна.

Зрештою, їй довелося щодня їздити з дітьми за 30 кілометрів до Львова.

Звісно, нам проблемно було, але возили, щоб діти розвивалися. І це дало добрий ефект: менший відзразу абсолютно змінився, а зі старшим довше працювали. Але стосунки із сумпільством більш-менш врегулювалися, – додає Оксана Слободяна.

Про більш позитивний досвід з інклюзією у школі розповідає у блозі на BBC Марія Шевченко.

За її словами, син ходив у навчально-реабілітаційний центр, оскільки зі звичайного садочка його виганяли. Однак дитина пішла до першого класу загальноосвітньої школи та отримала кваліфіковану асистентку.

Інклюзія в законодавстві

За оновленим законодавством інклюзивні групи можуть створюватись у будь-якому садочку за заявою батьків чи законних представників дитини. Садок у такому разі стає комбінованим і має забезпечити групу відповідними умовами та персоналом.

Формувати програму повинна команда психолого-педагогічного супроводу, орієнтуючись на потреби дитини й на рекомендації, затверджені інклюзивно-ресурсним центром.

Садочок вводить посаду асистентки-виховательки, яка має допомагати під час занять реалізовувати індивідуальну програму, слідкувати за успіхами та труднощами дитини, втім, посада є неоплачуваною.

Окремо існують спеціалізовані та санаторні садки.

У них вже є сформовані педагогічні колективи та забезпечені умови. До прикладу, у Києві близько сотні подібних садочків, найбільше з них – логопедичних. Однак не всі вони працюють цілий день, у деяких робота дефектолога чи психолога частково платна, а в закладах малих населених пунктів її може просто не бути.

За роботу в інклюзивних групах та спецсадочках працівникам повинні надавати більшу відпустку та доплати у розмірі 20%. Попри низькі зарплати виховательок, ці суми незначні, але навіть і їх не завжди вдається отримати.

Інклюзія очима працівниць садочків

За словами виховательки з Донеччини, в інклюзивних групах 20% доплати нараховують лише за дні, коли дитина з ООП відвідувала садок, тобто, якщо вона не ходить три місяці, то за цей час 20% їй не платять. Ба більше, частина садочків з інклюзивними групами є переповненими.

Про один із найбільш екстремальних випадків розповіла вихователька з Одеської області:

Зараз я набираю групу, у мене за списком проходить 39 дітей, а минулого року в молодої спеціалістки за списком було 52 дітей.

Варто нагадати, що максимальна кількість дітей у будь-якій групі не має перевищувати 20 осіб, а в інклюзивній – 15. В умовах переповнених груп важко говорити про догляд за будь-якою дитиною, а тим більше – про повноцінну реабілітацію дитини з ООП.

За словами виховательки з містечка на Київщині, наявність асистентки не завжди допомагає. Адже в умовах браку персоналу, часом йдеться про людину з невисокою кваліфікацією:

Приміщення групи невелике і тому в мене тільки 17 дітей. Але три дитини з особливими освітніми потребами, які мають абсолютно різні діагнози. Мій асистент без освіти, її ще треба вчити, адже вона не вміє ні з дітьми спілкуватись, ні з батьками, а іноді буває некоректною.

Інклюзія чи спецсадок?

Вибір щодо закладу, куди віддавати дитину – до спеціалізованого садочка чи інклюзивної групи, залишається за батьками.

До того ж спецсадки мають свої переваги: це комплексний і спеціалізований підхід до проблем дитини, повноцінний супровід та реабілітація. Попри те, що такий заклад дорого утримувати, навряд чи влада налаштована розширювати мережу спецсадків.

Вихователька садочка на Хмельниччині, який приймав дітей з порушенням зору, зазначає, що статус спеціалізованого можуть змінювати:

Дуже дорого забезпечувати такий садочок, адже на кожну дитину виділяється велика сума грошей: це витрати на зарплату вихователям, забезпечення лікування, утримання кабінету, утримання медсестер.

Саме тому спецсадків мало, особливо поза великими містами.

Інклюзія ж дає змогу максимально охопити дітей з ООП при порівняно незначних витратах із бюджету, а також сприяти їхній інтеграції в суспільство. Втім, у низці випадків батькам доведеться самостійно потурбуватися про комплексну реабілітацію.

Після законодавчого запровадження інклюзії, МОН також озвучувало необхідність повернення державної субвенції дошкільним закладам, але ідею не підтримали.

Загальний брак фінансування призводить до інших проблем дошкільної освіти, які ставлять реалізацію інклюзії під питанням. І саме ці проблеми необхідно розв'язувати, оскільки ефективна інклюзія неможлива в умовах переповнених груп, браку кадрів, високого стресу та наднизьких зарплат.

Читайте також: Затверджено новий санрегламент для закладів освіти: що зміниться у школах