ЙогУрт чи йОгурт, латЕ чи лАте: як легко запам`ятати головні правила наголошення

Тема вживання наголосу в українській мові — доволі проблематична. Багатьох турбує питання: чому ж наголоси такі складні у вимові? Саме тому, відома вчителька, філологиня та блогерка Анастасія Бречко вирішила розказати на своєму YouTube - каналі  про особливості українських та іншомовних наголосів й основні правила наголошування.

Наголос – це посилення голосу на одному зі складів. Якщо слово складається із двох або більше складів, то один з них ми вимовляємо з більшою силою та довготою.

Філологиня зазначає, що в українській мові наголос динамічний. Той звук, який ми вимовляємо голосніше, тобто з сильнішим видихом струменя повітря, буде наголошеним. Така особливість характерна не лише для української, а й для англійської, чеської, італійської, іспанської та багатьох інших мов. 

Для чого потрібні наголоси?

Завдяки наголосам ми можемо розрізняти слова з різним лексичним та граматичним  значенням:

характЕрний і харАктерний

замОк і зАмок

сЕстри (множина)

сестрИ (однина на Р.в.)

НАГОЛОС В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ВІЛЬНИЙ!

Вільним наголос є тому, що в різних словах він може падати на різні за порядком склади. Натомість у деяких мовах він є сталим.

Так, у польській мові наголос падає на передостанній склад:

PrzeprAszam

Mówić

KobiEta

А в чеській мові — на перший:

poZor

vOda

vĚda

Також фіксований наголос характерний для французької, естонської та багатьох інших мов.

Попри непостійність наголосу, деякі правила наголошування в українській мові все-таки є:

• у іменниках з -ання наголос, як правило, на суфіксі

• у багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині наголос переходить на закінчення:

  ВказІвка — вказівкИ, учИтелька — учителькИ

• Більшість іменників у множині має наголос на закінченні :

  сторінкИ, квиткИ

• На останній склад наголошуємо слова на позначення мір довжини:

  мілімЕтр, сантимЕтр, кіломЕтр АЛЕ: барОметр, термОметр.

• Абстрактні іменники з суфіксом -ин(а), утворені від прикметників, мають наголос на останньому складі: величинА, новинА.

• Іменники з префіксами ви-, від-, за-, на-, над-, об-, пере-, під-, по-, при-, роз-, мають наголос, здебільшого на префіксах:

  зАхід,рОзстріл, зАтишокАЛЕ є винятки : розгрОм, зачИн, набІр.

• Якщо прикметник двоскладовий, наголос падає на закінчення:

  гіркИй, тонкИй, новИй.

• Завжди наголошеним є пестливий суфікс -Еньк-:

  добренький, тоненький, легенький.

• У дієслівних закінченнях -емо,-имо, -ете, -ите:

  несемо, ідемо.

• Дієслова вестИ і нестИ мають наголос на останньому складі.

• Наголос у числівниках на -Адцять:

  одинАдцять, чотирнАдцять.

• Наголос на -десЯт:

  сімдесЯт, вісімдесЯт.

Наголос може бути не тільки у словах, а й в реченнях. Тоді він називається фразовим, у якому одне слово в реченні виділяється інтонаційно:

Поставте ЛАЙК на цьому відео.

Поставте лайк на ЦЬОМУ відео.

Між поданими реченнями є різниця, адже якщо ми виділяємо в реченні одне зі слів, то разовий наголос і сенс у ньому змінюється.

Блогерка говорить, що водночас із правилами є і безліч складних випадків, які складно запам'ятати. Для того, аби краще запам'ятати правильне наголошення слів, блогерка радить:

• Групувати такі слова за порядком наголошеного складу, створити табличку з наголосами на першому, другому та третьому складі й додавати туди слова, наголос в яких важко запам'ятати.

• Візуально виділяйте наголошений склад в описі: виокремлюйте наголошену літеру жирним шрифтом, візуалізуйте слова, приводьте асоціації (у слові дрОва можна уявити О, як зріз дерева, у слові сОлодощі — першу О, як льодяник).

• Творіть і придумуйте дивні скоромовки:

  дочкА любить желейного хробачкА, а дОнька — апельсину дОльки.

  Чим дивніші скоромовки, тим краще запам`ятаються наголоси.

І найголовніше — вживайте ці слова у своєму мовленні, адже варто вчитись правильному написанню та вимові  наголосів.

Вас також може зацікавити: Терапія кольором: авторські розробки для покращення стану організму