«Хочу дізнатися про секс!»: як в різних країнах світу проводять статеве виховання

Пубертатний період, або період статевого дозрівання кардинально впливає не лише на фізіологічні, але й на психологічні зміни. Підліток переживає величезний емоційний сплеск, його організм досягає статевої зрілості, і, разом з цим, відбуваються суттєві психічні трансформації.

Рано чи пізно у дитини виникає питання: «А звідки беруться діти? Що таке секс? Яким чином він відбувається?». Це абсолютно природній інтерес, та деякі батьки чи вчителі відмахуються від нього шаблонною фразою «Тобі ще рано про це знати» або «Потім розповім». Неозначене «потім», зазвичай, розтягується у часі до того моменту, поки дитина не стає сексуально обізнаною завдяки різноманітним інформаційним джерелам – і, на жаль, не завжди компетентним.

Повноцінне сексуальне виховання допомагає коректно розказати дитині про небезпеку інфекційних захворювань, які передаються статевим шляхом, про необхідний захист, а також навчає толерантного ставлення до іншої статі.

В Україні проблема вчасного статевого виховання стоїть дуже гостро, а як дивляться на це у Європі та Америці? Інформаційний портал EdCetera.madia проаналізував ситуацію в інших країнах.

 ♦ США ♦ 

В Америці немає єдиного прийнятого підходу до сексуальної освіти, здебільшого це залежить від політики окремого штату. На тематичних курсах відвідувачам, як правило, пропонується дві програми, відмінні за своїм змістом. Перша передбачає повний виклад інформації стосовно підліткового розвитку, гендерної ідентичності, сексу, вагітності та правильної контрацепції. Друга ж має коротший обсяг і зосереджена на темі утримання від інтимних стосунків до шлюбу – така програма не містить відомостей про підлітковий секс.

Тим не менше, в деяких штатах – в рамках теми контрацепції – перед дітьми взагалі заборонено проводити демонстрацію застосування презервативів, хоча це є важливим елементом статевого виховання.

 ♦ Нідерланди ♦ 

В цій країні про особливості сексуальної освіти дізнаються вже у 4 роки. Діти, насамперед, дізнаються про повагу до іншої статі, безпеку та близькість. У 8 років школярам розповідають про гендерну ідентичність та різноманітні стереотипи, а в 11 – про контроль народжуваності.

Варто підкреслити, що Нідерланди не вважають табуйованими теми підліткової сексуальності та мастурбації як природнього її виявлення, і намагаються сформувати позитивне ставлення до них. У школах вільно інформують про контрацепцію, вагітність, небезпечні хвороби, а також ознайомлюють учнів із сексуальними цінностями і кордонами, видами статевих стосунків; акцентують увагу на обов’язковій повазі до партнера.

Які ж результати подібного статевого виховання? Як виявилося – напрочуд позитивні. На 1000 підлітків припадає менше 9 абортів і лише 5 випадків ранніх пологів. Що ж до захворюваності на ВІЛ/СНІД – цей показник найнижчий серед інших країн світу. 

 ♦ Великобританія ♦ 

У цій країні виклад програми сексуальної освіти регулює формат навчального закладу – світський або релігійний. Сама програма побудована за принципом лекцій та стосується, здебільшого, теми сексуальних стосунків і вагітності. Про безпечний секс та засоби контрацепції вчитель розповідає на власний розсуд, орієнтуючись на сприйнятливість аудиторії. Такі уроки не передбачають жодних контрольних чи екзаменів, їхнє відвідування абсолютно довільне. За бажанням, батьки можуть легко написати відмову, яка дозволяє дитині не приходити на заняття.

 ♦ Швеція ♦ 

Вважається однією з найпрогресивніших у впровадженні статевого виховання. У 1933 році у Швеції створили Асоціацію сексуальної освіти (RFSU), а вже через 22 роки, у 1955-му, заняття із сексуального виховання стали частиною обов’язкової шкільної програми. Якщо спитати у шведських школярів, звідки вони знають про секс і контрацепцію, то більшість назве джерелом інформації саме уроки статевого виховання.

Крім того, Швеція знаходиться в авангарді серед країн, які вільно розповідають школярам про сексуальну ідентичність, її прояви, повагу до іншої статі та навчають толерантному ставленню до представників ЛГБТ-спільноти.

Результати такої програми вражають: у Швеції один з найнижчих світових показників підліткових пологів – 2,7 на 1000.

А що ж відбувається у країнах Африки та Азії, де суворі релігійні закони з одного боку та традиції з іншого табуюють в освіті будь-яку тему, пов’язану із статевими стосунками?

 ♦ Індія ♦ 

Усі намагання впровадити програму сексуального виховання відразу ж блокуються правими партіями, які вважають її фактичним закликом до розпусти та аморальної поведінки серед підлітків.

 ♦ Китай ♦ 

Для дітей найпоширенішими джерелами інформації про секс тут виступають порнографічні фільми та сайти для дорослих, які транслюють відповідні ролики. Статеве виховання у Китаї повністю табуюється, хоча країна й потерпає від педофелії та частих випадків підліткових зґвалтувань. З огляду на це, китайські освітяни активно просувають серед молоді цикл інформативних мультиків, які розповідають про ризик сексуальних домагань.

 ♦ Непал і Пакистан ♦ 

 На жаль, ці країни вважають за потрібне взагалі не згадувати про секс та методи контрацепції, ігноруючи подібні теми в рамках навчальної програми.

Зазначимо, що статевим вихованням на територіях країн Африки здебільшого займається Червоний Хрест, але заняття мають на меті розказати лише про запобігання розповсюдженню інфекцій ВІЛ/СНІД та протидію зґвалтуванню.

Посилання на EdCetera.madia: https://uk.etcetera.media