Музика, що надихає: один день із життя музичного педагога

Музика – це незвичайна сила, яка здатна пробудити у нас різні почуття і сприяти гармонійному розвитку людини. Дослідники з університету Вісконсена виявили, що кожна дитина ще з народження має тонкий музичний слух і добре почуття ритму. Проте ці здібності можуть згаснути упродовж кількох років якщо їх не розвивати. 

Нещодавно “Всеосвіта” завітала до дитячого клубу “Toтo”, де ми познайомилась із музичним керівником Дмитром Каташинським і керівниками закладу – Юлією Лисенко та Валерією Погорецькою. Коли ми вирушили у подорож, то ніяк не очікували, що станемо свідками захопливого уроку музики й заодно прихильниками амбітного вчителя, який викладається на усі 200%. Завдяки пану Дмитру, я зрозуміла, що саме таких занять з музики мені не вистачало в дитинстві, та й узагалі, його харизмі й ентузіазму може позаздрити будь-хто. 

Пан Дмитро та пані Юлія зустріли нас дуже тепло й привітно, неначе ми вже тут були. Лише переступивши поріг дитячого клубу впадає в око яскравий інтер’єр, оформлений згідно з усіма рекомендаціями НУШ: кольорові шафи з наклеєними іменами дітей, сучасні та функціональні меблі, м’які килими, акваріум із красивими рибками, лепбуки, розвивальні ігри. Практично усі стіни завішені творчими роботами дітей: малюнками, оригамі, плакатами тощо. 

Клавес – ударний дерев'яний музичний інструмент з невизначеною висотою звуку з родини ідіофонів латиноамериканського походження. Являє собою дві круглі палички товщиною 1-2,5 см і довжиною 15-20 см. виготовлених з палісандра чи іншої дуже міцної породи дерева. 

Вправи щоразу змінюються: діти бігають навколо вчителя, показують рухи тварин, потім сидять на килимі й грають на інструментах, імітують звуки дощу, вітру чи листочків. 

Пан Дмитро пояснює, що в основі кожного музичного заняття – постійний рух і зміна виду діяльності з одного на інший. Молодому вчителю імпонують інноваційні підходи, але найбільше – доробок видатного німецького педагога Карла Орфа.

Дмитре, розкажіть детальніше про музичні заняття: як вони впливають на ваших вихованців? 

Музика оточує мене все життя, бо я навчався у музичній школі. Я – учитель гітари. І взагалі я повинен працювати в культурі, але так повернуло життя, що почав працювати у дитячому садку і в школі. У закладах освіти мені дуже не подобалось, що учитель сидить за музичним інструментом і каже учням “Сядьте ось так чи зробіть такий рух” і, водночас, не є активним учасником навчального процесу ні він, ні його учні – і взагалі стандартний підхід до навчання – це пережиток минулого. Тому для своїх занять я вирішив додати щось нове й цікаве. Я довго спостерігав за досвідом колег, дещо підгледів в інтернеті, щось удосконалював і придумував сам. Мені настільки сподобався цей процес, що я захотів проваджувати нестандартні методики в освітній процес.

До прикладу, вправа “Шумова казка” зацікавлює тим, що діти не лише знають на якому інструменті гратимуть, а переносяться в інструментальну казку – де музичні інструменти є елементом розповіді, де маракас може бути вітерцем, клавеси – звук стукоту дятлика по дереву, металофон – чарівні крапельки дощу тощо. Усі заняття будую так, щоб дітки не втомлювались, щоб була рухова активність. Тепер мої вихованці знають, як інструменти виглядають, на слух визначають їхнє звучання. Після моїх занять діти приходять додому і розповідають, що вони були не просто на занятті з музики, а на занятті, на якому дізнались щось цікаве. Як ви помітили, у нас існує так званий  ритуал: усі дітки заходять на заняття маршируючи. Далі починається музичне привітання. 

Опісля починається вправа “Музичне ехо”. Дану вправу підгледів в інтернеті, і вона мені так сподобалась, що я вирішив негайно включити в свої заняття. Дану вправу використовую після маршу й бігу, коли малеча побігала, вона не може одразу заспівати, тому ця вправа для відновлення дихання, щоб вони відпочили і в спокійному стані почали співати. 

Дмитре, коли ви почали удосконалювати музичні заняття, з чого почали? 

Я не відразу прийшов до цього. Одного разу я просто зрозумів, що звичайні уроки з музики вже не ефективні. Діти не є учасниками процесу – я окремо за музичним інструментом, і вони окремо. Тоді я загорівся бажанням щось змінити в освіті. Стараюся робити так, щоб мої заняття були завжди різні, це тому, що я постійно їх удосконалюю, водночас, дотримуюсь своєї методики. Нині я вважаю, що гра на музичному інструменті має бути на занятті з музичного виховання, але не так як декілька десятиліть тому, бо час міняється так само як і підходи, і методи у навчанні. Буває так, що людина добре грає на музичному інструменті, але дітям це не цікаво й взагалі нудно. Але як їх зацікавити? Звичайно ж активністю, іграми, сценками. Саме тоді вони починають навчатися. Основне в заняттях – це систематичність, але повторювати одну ту саму пісеньку 1000 разів не потрібно, бо дітям це буде вже не цікаво.

Ініціативний вчитель показав “Всеосвіті” програму, яка допомагає йому на музичних заняттях. 

Дмитро: також я використовую ІКТ-технології на своєму занятті, як і свої, так і надбання колег. Декілька років тому створив програмно педагогічний засіб “На допомогу музичному керівнику” – це програмний засіб для вчителів, музичних керівників, створена на основі найкращих зразків сучасних пісень та ігор, ідея не нова, звісно ж, її використовують педагоги на інших уроках, але я не бачив, щоб щось подібне було у дитячих садочках. Саме тоді я вирішив адаптувати ІКТ-технології для дитячого клубу. Програма, яку ви зараз бачите, називається “На допомогу музичному керівнику 2.0”. Спочатку вони була дуже простою і не ефективною, але я почав її удосконалювати. У меню знаходяться папки, в яких зібрані пісні та відео. 

До прикладу, також цікава програма, “Відеосольфеджіо”від Наталі Антоник. Спочатку звучать ноти, потім діти дізнаються про інструменти, далі починають повторювати слова. Нашим вихованцям це особливо подобається. Ба більше, є цікаві музичні ігри – сумна мелодія означає, що йде ведмедик, весела – стрибає кролик, і діти це все повторюють. Моя авторська гра називається “Зоопарк”. Слова озвучувала колега, мелодію підбирав сам. Таких ігор декілька, як в аудіо так і у відео форматі.

Дмитре, розкажіть, будь ласка, за музичні інструменти, які ви використовуєте на заняттях. 

Ось це клавеси – дерев’яні палички, які мають дзвінке звучання. Я не уявляв, що це таке і як їх використовують, поки не спробував і не зрозумів, що дітям це подобається. Цей інструмент допомагає розвивати моторику, уяву, ритм, піднімає настрій. 

Наступний інструмент – круговий ксилофон. Ми часто уявляємо, як дітки мішають кашку, вони водять паличками по годинниковій стрілці. Цей незвичайний молоточок називається клаппер, використовується, передусім, у методиці Монтессорі. Ще у нас є барабанчики, свищики тощо. Мені б хотілось мати ще більше інструментів, таких як дзвіночки чи ханг (перкусійний інструмент, що складається з двох з'єднаних металевих напівсфер – Прим.). 

Таке розмаїття музичних інструментів приємно вражає і наштовхує на думку, що вихованці дитячого клубу “Toтo” виростуть, ймовірно, професіоналами музичної справи, і все це завдяки невтомній праці пана Дмитра. Поки вчитель продовжує проводити заняття, пані Юлія проводить нам невелику екскурсію і розповідає про творчі розробки дітей, що вони означають, як створювалися, як інші дидактичні матеріали допомагають у навчанні дітей. 

Ми зупиняємось перед цікавою розробкою – Advent-календар. 

Юлія: Спочатку цю розробку придумали для Нового року, щоб дітям було приємніше очікувати настання свята. Є у нас місяць грудень, для кожного дня місяця є конверт із відповідним числом, в кожному конверті – завдання, які діти виконують щодня. Ми вирішили, що так можна робити кожний місяць і придумувати різні завдання, до прикладу, сьогодні діти стежать за порядком своєї зони. Завдання можуть бути будь-якими: вивчимо вірш, або пограємо у якусь гру, визначимо головного помічника вихователя на один день тощо. Дітям подобаються ці завдання, адже вони часто запитують: “А що ми сьогодні робитимемо?”. Ми намагаємось використовувати усі зони, задіяти простір максимально ефективно. Навіть на стелі висять творчі роботи дітей. У такий спосіб ми хочемо дітям продемонструвати, що простір – це не лише столи й стіни. 

У нас є велика команда, яка допомагає всі ідеї втілювати у життя. Ми підтримуємо свою команду на 100%. Вважаємо, що особистий розвиток педагогів – найважливіше завдання для керівників. 

У нашому клубі ми використовуємо різні сучасні методики розвитку дітей. Знову і знову шукаємо креативні ідеї – ми отримуємо задоволення від нових знань. Коли ми з колегами щось вигадуємо і діти позитивно на це реагують – для нас це найкраща нагорода за старання.

Пане Дмитре й пані Юліє, назвіть кілька практичних порад для ваших колег – що потрібно зробити, щоб навчання було цікавим? 

Дмитро: Вчитель має завжди самовдосконалюватись і пробувати щось нове. Людина має розвиватися у різних сферах, цікавитись технологіями, тобто йти в ногу з часом. 

Юлія: Вчитель має бути зацікавленим у своїй справі. Якщо говорити про нас, як керівників, то можна сказати, що ми віримо у те, що професія педагога – це не завжди про освіту. Ця професія – це поклик. Коли ми бачимо, що людина ніколи не стоїть на одному місці, а рухається лише уперед – це педагог з майбутнім. 

Більше фотографій за посиланням: https://goo.gl/ipeUKp