«Я прагну створити середовище, в якому люди могли б стати співтворцями»: Олесь Журавчак про музику, яка формує людину

Мета музики – чіпати серця.

Йоганн Себастьян Бах

Кожний митець дивиться на світ крізь призму мистецтва, яке сповідує: художник – через картини, скульптор – через скульптурні композиції, письменник – через художні твори, а музикант – через ноти, з яких народжується музика. Олесь Журавчак, відомий український культуролог, мистецтвознавець, музикант, заступник Міністра культури у 2014 році, а на сьогодні – старший викладач класу етно-духових інструментів КНУКіМ, відносить себе до тих митців, які не лише живуть музикою, але й постійно відчувають її навкруги та вважають одним з найпотужніших джерел творення.

Журналісти «Всеосвіти» познайомились з Олесем під час заходу «Музика мого народу», який організувала Благодійна українська організація «Благодійний Фонд «Омріяна Країна»» для учнів київського ліцею-інтернату № 23. Діти насолодились дивовижним концертом за участі академічного ансамблю української музики «Дніпро» та особисто взяли в ньому участь в ролі юних музикантів. В подарунок від благодійного фонду навчальний заклад отримав набір сопілок, якими зможуть користуватися кілька поколінь ліцеїстів.

Крім того, на заході виступив Ансамбль сопілкарів Київського національного університету культури і мистецтв під керівництвом самого Олеся – хлопці заграли традиційну народну музику в сучасному аранжуванні і полонили захоплених слухачів.

Розмірковуючи щодо потужного впливу на дітей зовнішніх факторів, пан Журавський наголосив, що музика – суттєво необхідне мистецтво для гармонійного розвитку особистості. І якщо в шкільному розкладі відсутні музичні заняття, дитині варто займатися ними додатково: в гуртках, окремих вузькопрофільних навчальних закладах тощо.

Ми вирішили дізнатись більше про особисті погляди Олеся на музичну освіту та взяли в нього інтерв’ю ексклюзивно для нашого проекту.

Всеосвіта: Музика – це та призма, крізь яку Ви дивитесь на світ. Як Ви вважаєте, чи може музика донести до сучасного покоління ту інформацію, яка їм необхідна?

Олесь Журавчак: Розумієте, немає сприятливого чи несприятливого покоління. Є те середовище, яке створюється для сприйняття. В освітніх процесах мене, наприклад, дуже зацікавила модель Японії, яка після Другої світової кардинально змінила власну освітню програму і в обов’язковому порядку ввела естетично-художнє виховання і навчання для всіх дітей. Я вважаю це правильним, адже якщо досліджувати, як саме працює структура мозку, насамперед, його півкулі, то виявиться, що так звана ірраціональна сторона розвивається через ірраціональні речі.

Музика – це, напевно, єдиний вид мистецтва, який під час музичних занять задіює відразу обидві півкулі.

Розвивається і математичне мислення, тому що потрібно рахувати, мислити, де є структури, гармонії, запам’ятовувати нотки, і водночас – художнє мислення. Якщо ж говорити про саму суть цього процесу, то музика відноситься до ірраціонального пізнання світу. Кожна дитина, яка долучається до музикування чи до художнього творення, чи взагалі до будь-якого творчого мистецтва, починає відчувати себе творцем або співтворцем. Це моя ключова позиція: всі свої заходи я намагаюсь проводити так, щоб людей, коли вони приходять на фестиваль або на захід чи навчання, я не мав навчати, забавляти чи організовувати.

Я прагну створити середовище, де б люди могли стати співтворцями – ми запрошуємо до співтворчості та співтворення.

Це дуже важлива категорія, адже зараз ми живемо, переважно, в споживацькому соціумі – середовищі, яке звикло тільки споживати, а не творити. Саме через музику, через мистецтво ми можемо відкривати співтворення. Це суттєво необхідний елемент як у виховному, так і в навчальному процесі, а також у гармонійному розвитку особистості.

Всеосвіта: На Вашу думку, чи грає музика важливу роль в адаптації дітей з особливими освітніми потребами, а також дітей з інвалідністю до соціуму?

Олесь Журавчак: Однозначно. Перша ключова функція – це комунікативна: чим більше дитина має способів комунікування зі світом, тим в неї, відповідно, більше зв’язків з цим світом.

Музика допомагає налагодити комунікацію з самим собою.

Друга функція – взаємодія в колективі. Наприклад, в деяких навчальних закладах, в яких ми проводитимемо концерт, є діти, які погано бачать. Але коли вони будуть грати в ансамблі, у них відбудеться комунікація через звук, партнерство. Не важливо, чи це буде хоровий спів, чи інструментальне виконання – головне, що це вміння комунікувати зі своїм колегою за допомогою іншого засобу. Третя функція – профілактична, пов’язана зі здоров’ям. Гру на сопілці (як на одному з легких і простих інструментів) або на духових інструментах рекомендують для дітей, в яких є астма, які мають проблеми з мовленнєво-речовим апаратом (наприклад, заїкання), певні легеневі захворювання тощо. Чому рекомендують? Тому що під час гри на інструментах потрібно чітко слідкувати за своїм диханням, тут необхідна сила. Це тренування м’язів, вміння працювати з повітрям – воно змушує зовсім по-іншому працювати організм.

Всеосвіта: А як Вам здається, чи можна донести музику до дітей, в яких є вади слуху? Можна зробити так, щоб вони її відчули?

Олесь Журавчак: Це дуже унікальні речі. У своєму житті я проводив фестиваль для людей з особливими освітніми потребами. Я побачив діток, які не чують, але які співають жестами. Знаєте, 70 відсоткам наших народних артистів треба дивитись на них і вчитись, як ті працюють із залом. Для мене це було неймовірне враження. Розумієте, вони жестами передають пісню, а музику і ритм чують через вібрацію: або це через підлогу передається, або вони стоять десь близько до колонки і сприймають вібраційні хвилі, або кладуть руку на резонування… тобто, у кожного є свій спосіб. Завдяки цьому діти з вадами слуху ідеально відчувають музику.