Вчити наперекір усьому: історія вчительки із Закарпаття

В  Довжанській школі Закарпатської області виховують вундеркіндів і лідерів. Наприклад, шестикласник цього закладу освіти розробив пристрій «Розумний клас» та став одним із кращих на всеукраїнському конкурсі школярів-винахідників. Місцева  школа потрапила до списку переможців грантового конкурсу «FIRST LEGO League», а команда учнів збудувала спортивний майданчик, створила зону відпочинку в селі та працює над відкриттям «Довге Хаб» – простору розвитку й можливостей рідного села.

Цікаво, що натхненницею та координаторкою дітей у всіх звершеннях стала їхня учителька – Галина Левко-Рубець.

«Всеосвіта» поспілкувалась з педагогинею та поцікавилась, звідки у вчительки сільської школи стільки ентузіазму та натхнення.

Ви активна та сучасна вчителька, але скажіть, чи завжди ви хотіли працювати в школі?

Ні, в педагогічні діяльності я себе відкрила не одразу. Коли я вступила на факультет прикладної математики, то бачила себе програмістом, а не учителькою. І навіть коли після університету я почала викладати у сільській школі, не відчувала поклику серця до цієї професії. Звісно, хотілося застосовувати інноваційні технології, брати участь в конкурсах, але наша школа не мала необхідної бази, тож вчительство лишалось для мене звичайною роботою. Переломним моментом для мене став Edcamp 2016 року. Ще перед заходом я випадково побачила у фейсбуці, що в спільноті відповідальних вчителів немає представників із Закарпаття. Це мене дуже зачепило, і через кілька  хвилин я вже заповнювала анкету для участі.

Що для вас змінилося після Edcamp?

Я познайомилась з великою кількістю активних вчителів, побачила, як вони гуртуються, допомагають один одному та відчула колосальний заряд професійного натхнення. Адже коли потрапляєш у місце, де всі розповідають, що вчитель – це найкраща професія, і що саме вчителі творять майбутнє, то починаєш дивитися на свою роботу інакше. З'являється розуміння, що завжди можна нарікати на державу, економіку, але поки не спробуєш щось змінити, нічого не відбудеться.

Мені дуже захотілося, щоб на Закарпатті також відбулося єднання освітян, оскільки на той момент багатьом здавалося, що регіон перебуває у пасивному стані. Так я вирішила зайнятися координуванням першого міні-Edcamp на Закарпатті. 4 березня 2017 року в Луківській школі зібралося близько 120 освітян, які показали, наскільки сучасні та натхненні педагоги працюють в нашому регіоні. Учасники спільноти міні-Edcamp Луково дотепер активно підтримують зв’язки один з одним та обмінюються ідеями, а отже омріяне вдалося!

Не секрет, що викладання інформатики у сільських школах – завдання не з простих, адже зазвичай технічне забезпечення школи лишає бажати кращого. Чи достатньо в такому разі ініціативного вчителя?

Думаю, що за бажання вчителя забезпечити нормальну роботу з дітьми можна, хоча це і не зовсім просто. Проблема в сільських школах стандартна: відсутність комп'ютерної техніки та програмного забезпечення. Наш заклад освіти не виняток, хоча в душі ми суперінноваційна школа. Загалом у нас 13 комп'ютерів, і, до речі, вони старші за учнів нашої школи. Коли ми говоримо дітям, який в машин обсяг оперативної пам’яті, вони жахаються і питають, як можна на них працювати.

Але ми навчилися виходити з ситуації. Чесно кажучи, коли щось виходить з ладу, вчителі інформатики поновлюють це власним коштом. Так минулого року ми придбали для класу проектор.

Як можна вивчати інформатику без комп'ютерів?

Ми робимо ухил на технологію перевернутого класу, практикуємо змішане навчання та використовуємо на уроці мобільні телефони. Взагалі ці підходи націлені на підвищення інтересу дітей до навчання, розвиток критичного мислення, але в умовах сільських шкіл це можливість не прив’язуватись до шкільної техніки та мережі Інтернет. Адже, як би кумедно це не звучало, смартфони багатьох дітей набагато потужніші, ніж комп'ютери в школі.

Розкажіть, будь ласка, детальніше про ваш алгоритм роботи з дітьми на уроках.
На початку уроку ми використовуємо платформу Plickers. Дітям роздаються листочки з QR кодом, за яким закріплений учень та його відповідь. Потім вчитель підходить, сканує код, дізнається відповідь та вносить її до бази.

В ході занять ми використовуємо сервіс LearningApps, який дозволяє розробляти інтерактивні вправи для учнів та закріплювати їхня знання в ігровій формі.

Онлайн-сервіс Kahoot мені подобається використовувати наприкінці уроку для закріплення матеріалу. Я наперед вношу туди тестові запитання, а за кілька хвилин до завершення заняття діти з телефонів проходять тематичне опитування. Згодом з'являється рейтингова таблиця класу та медалі, що викликає в учнів неабияку радість. Такий елемент змагань стимулює їхній інтерес і діти з нетерпінням чекають на підбиття підсумків. Вчимо інформатику та радіємо, що в дітей є смартфони.

Чи розділяє педагогічний колектив школи ваші ідеї? Чи не викликають вони спротиву?

Ні, в нас досить прогресивна школа, і всі вчителі експериментують. Звісно, хотілося б кращого матеріального забезпечення, але ми не покладаємо рук та віримо, що необхідна база в школі буде. Як приклад, у нашій школі є ще дві вчительки з інформатики, які в своїй педагогічній роботі займаються різними галузями та навчають ними дітей.  

Медулич Алла Володимирівна займається анімованими презентаціями, навчає дітей створювати мультики та фільми. А Віг Надія Юріївна використовує ігрові форми в навчанні. Минулого літа вона залучила дітей до всеукраїнського змагання з Minecraft – створення віртуального світу майбутнього. До нього активно долучилися діти початкових класів. Було дуже круто спостерігати за їхньою роботою, ходом думок та втіленням командних ідей. Вони приносили з дому ноутбуки та обговорювали своє бачення міста майбутнього. Результат роботи був просто суперовий! Особливу увагу привернула школа міста, в якій альтернативою сходинкам для спуску слугували гірки.

Ви активно долучаєте своїх учнів до участі в проектах. Розкажіть, будь ласка, про них детальніше.

Ми беремо участь у проекті  FIRST LEGO League. Минулого року ми виграли грант та отримали конструктор LEGO MINDSTORMS Education EV3, тож тепер займаємось з дітьми програмуванням, робототехнікою та неймовірно цьому тішимось. Зараз вже не віриться, що я дуже вагалася перед заповненням заявки для участі у проекті. Але ми написали щирий мотиваційний лист, в якому впевнено заявили, що ми класні, енергійні і, незважаючи ні на що, у нас все вийде. Можливо, саме цим ми й зачепили.

Другий наш проект зветься «Активний громадянин – ефективна влада». Це зовсім новий проект, який наразі пілотує в чотирьох областях України. Його особливістю є те, що дітей навчають, як взаємодіяти з владними структурами, щоб реалізувати зміни в своєму селі чи місті. В такий спосіб відбувається виховання лідерів, які вміють помічати проблеми та змінювати ситуацію на краще.

Як проходила робота в проекті «Активний громадянин – ефективна влада»? Які труднощі спіткали дітей?

Дітям пропонують окреслити ініціативу, яка покращить життя населеного пункту, а потім – реалізувати її. При цьому ситуація не ігрова і заплановане треба завершити за півроку. У нас сформувалося три команди, які визначили перед собою конкретні завдання. Працювати ми почали ще влітку, а стартовим капіталом для наших великих змін став заробіток із сільського ярмарку.

Команда «Соколи» взялася за роботу над покращенням доброустрою однієї з вулиць Довгого. На сьогодні ними вже облаштовано липову алею, встановлено лавки, смітники та триває робота над створенням першої туристичної карти нашого села.

Дівчата «МАКQueens» зайнялися створенням спортивного майданчика. Реалізація цього проекту нам далася не одразу, оскільки вона потребувала фізичної роботи. Проте, на диво, в селі знайшлося багато охочих допомогти. Адже коли йдеться про ініціативу дітей – дуже важко лишитися байдужим.

Команда «Стронг» працює над проектом «Довге Хаб» – простору розвитку і можливостей нашого села.

Туди можна буде прийти після уроків, поспілкуватися з однолітками та повчитися. Ми вже досягли успіхів у роботі: виготовили дерев'яні лавки, привезли пінопласт для крісел-мішків та домовились про пошиття. Але, на жаль, ще не знайшли приміщення. Щойно ми його знайдемо, то зможемо зібрати дітей під одним дахом, а отже ідея Хабу запрацює. Питання його забезпечення комп'ютерною технікою ми відкладаємо на другий план, хоча в майбутньому ми хочемо реалізувати там інформаційний осередок.

Коли ми займалися популяризацією проекту «Довге Хаб», з нами трапилась цікава історія. Було вирішено провести в селі три кіносеанси просто неба, серед яких був показ фільму «Кіборги» на День незалежності. Ми дуже не хотіли брати піратську версію і тому через фейсбук вийшли на режисера і продюсера фільму. На нашу превелику радість та здивування, він в той же день нам відписав: «Ми раді, що ви хочете показати фільм та цінуємо, що діти не хочуть його брати нечесно», – ми просто пищали від щастя!

Фотоматеріали взяті зі сторінки Галини Левко-Рубець у facebook.