Погляд зсередини: тенденції видавничого ринку України, очима одного із «гравців»

Тимур Курганов, який вже понад 10 років формує «правила гри» у книжковому бізнесі масштабних видавництв України, відвідав Міжнародний книжковий фестиваль «Зелена хвиля» в Одесі. А хто ж, як не провідний фахівець сучасного видавничого ринку, може краще розповісти про те, що зараз відбувається з українською книгою. «Гострі кути» видавничої справи – в ексклюзивному матеріалі «Всеосвіти».

Сучасна картина видавничого ринку України

На книжковому ринку після Революції Гідності щороку з’являється безліч нових «гравців». Є видавництва, які вже встигли відкрито заявити про себе, такі як, наприклад, «Наш Формат». Натомість, є видавці, які далі 5 книг не просунулись.

З одного боку – велика кількість «гравців» книжкового ринку, з іншого – глобальне зменшення тиражів через спад читацького попиту, спричиненого зниженням купівельної спроможності читачів. До того ж, якісного маркетингу книжок в Україні зараз не існує. Немає жодного українського видавництва, яке б якісно вибудовувало європейське ринкове позиціювання, що було б ефективним для нашої аудиторії. Ось такий дещо дивний книжковий ринок сформувався в Україні.

Про українського читача

Якщо умовно розділити Україну на декілька частин, то за останні років зо три можна помітити зростання купівельної спроможності у центрі та на заході України. У цих районах також, зважаючи на придбані книжкові екземпляри, показники попиту зросли на 10-15% на рік.

З іншого боку (підкреслюю – виключно щодо книжкового попиту) існують відносно «депресивні» регіони. Такі області – це Харків, Одеса, Дніпро, Запоріжжя. Тут відбувся не просто спад, а колосальний обвал попиту. Тому роздрібні оператори, що працювали у цих регіонах, майже усі пішли з ринку.

Наприклад, у такому великому місті як Харків, у якому мені пощастило народитися та проживати, є, на силу, 20 відносно великих книжкових магазинів. І це на 1,5 млн жителів, що вкрай мало, у порівнянні з європейськими країнами, містами і т. д.

Найбільша проблема, що спіткає українських видавців – надто висока орендна плата для цього бізнесу у великих містах. Аби книжковий роздрібний магазин вижив у сучасних реаліях, ціна за винаймання нерухомості, з моїх розрахунків, має бути утричі, а то й уп’ятеро менша.

Причини виникнення «депресивних» регіонів

Відвідавши сьогодні виставку у «Зеленому театрі» та поспілкувавшись з основними продавцями, я зрозумів, що в Одесі, так само як і в Харкові, переважає продаж, а відповідно і попит на російськомовну літературу. Я знав, що у цьому регіоні така продукція користується більшою популярністю, проте точно не очікував, що навіть дитячу літературу на сьогодні споживачі тут намагаються купити у пропорції 80/20 (російськомовна/україномовна література, відповідно).

Ця тенденція змінилась вже на всій території України, але «Зелена хвиля» чітко демонструє, що цього точно не позбулися в Одесі. Як ви знаєте, офіційний потік книг з Росії вже фактично зупинено. І російськомовних актуальних новинок не виникає. Натомість, дрібні новостворені видавництва зараз спрямовують свій розвиток у напрямку україномовної літератури. Відповідно, регіони, які не читають українською, не можуть задовольнити свій попит.

Інновації на видавничому ринку

Щодо сучасних тенденцій, то на українському ринку почали з’являтись інтерактивні книги, до яких застосовується технологія доповненої реальності.

Розвиток аудіокниг – ще одна досить потужна європейська тенденція, яка зараз починає набирати обертів на українському ринку.

Однак, і у цьому сегменті також є певні труднощі. Для того, аби створити електронну книгу у всіх трьох максимально популярних форматах видавництво витрачає 500-700 грн (якщо це текстове видання без ілюстрацій і т.д.). Натомість, для того, щоб створити аудіокнигу, необхідно витратити колосальні кошти – на гонорар акторові, якого буде цікаво та приємно слухати, на оренду студії і т. ін. І, як ви розумієте, коли за два тижні в усій країні з’явиться «піратська» копія цього чудового продукту, вся економіка процесу сходить нанівець.

Хоча, ми знаємо, що є декілька операторів, які цілеспрямовано йдуть у цьому напрямку – скуповують аудіоправа на книги у європейських компаній.

Попередні декілька років видавці ігнорували наявність авторських прав на аудіофайли. Вони купували лише права на паперові видання або електронні. Зараз ті самі видавці вже звертаються до європейських видавництв і перекуповують у них авторство. Тобто я схиляюсь до того, що досить скоро ми побачимо серйозні ресурси з аудіокнигами на теренах України. І найбільша проблема, яка може їм загрожувати – це «піратство» – єдине, що пригальмовує зараз цей ринок у нас.

Проблема «піратства»

Цим питанням я дуже цікавився, тому, мабуть, багато й знаю про це. Є два типи піратства:

• Паперове піратство

Коли одночасно з якоюсь хорошою, серйозною новинкою з’являється книга, видрукована на «чорній» типографії, на папері поганої якості і т.ін. Такий аналог коштує удвічі менше, що не дозволяє у повному обсязі отримати прибуток видавництву, яке витратило власні ресурси для створення випущеного продукту. Це справді колосальна проблема саме для України. Після закриття книжкових кордонів з Росією, таких книжок з’явилась величезна кількість.

Україномовні видання набагато менше цуплять саме в паперовому вигляді. Причиною цього є те, що ціна на книжки в Україні настільки невисока (оскільки ми, найчастіше, не завищуємо ціни), що робити викрадену книгу не вигідною самим «піратам».

• Електронне піратство

Це зовсім інша історія. Наприклад, найбільші російські оператори дуже ретельно стежать за своїми новинками, за своїми великими авторами, за топами продажів, аби вони не стали жертвами «піратів». У них є абсолютно чіткий механізм як прибирати викрадену книгу з недоброчесного ресурсу. Штати великих російських видавництв налічують декілька осіб, що займаються виключно відстеженням ринку. У випадку виявлення неліцензійної копії, видавництво оформлює офіційний позов до суду, надсилає листи – словом, працює над тим, аби з ресурсу було видалене видання.

Ситуація на українському ринку, на жаль, діаметрально протилежна. Жодне українське видавництво не може собі дозволити тримати у штаті людину, яка буде відстежувати це питання. Тому проблема «піратства» досі така злободенна та абсолютно не регульована.

Саме україномовних новинок зараз дуже багато серед неліцензійних копій. Буквально за декілька тижнів, після виходу з типографії видання, у мережі з’являється її поцуплена версія. Звісно, йдеться про знакові видання, оскільки книги, що не мають великого попиту ніхто не викрадає, просто не витрачають на це час.

Як боротися з «піратством»?

Це велика проблема. Насправді, видавці вирішити це питання просто не можуть. З цим може боротися лише держава, виключно на законодавчому рівні. Звісно, якщо захоче.

До того ж, що найцікавіше, масштабні гравці українського видавничого ринку чудово розуміють хто, коли і як це робить. Усі знають і ніхто не оголошує. Тому що довести подібні речі майже неможливо у нашому правовому полі.