12 червня 2020 о 17:04

Інтернат – не місце, де має жити й виховуватись дитина, – Микола Кулеба про діяльність санаторних шкіл

96% вихованців санаторних шкіл-інтернатів мають батьків.

У більшості санаторних шкіл-інтернатів України низький рівень послуг та абсолютно відсутній терапевтичний ефект. Про це на своїй сторінці у фейсбуці написав Микола Кулеба, Уповноважений Президента України з прав дитини.

Вчора на засіданні Комітету з питань освіти, науки та інновацій і Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів розглядали питання доцільності функціонування санаторних шкіл-інтернатів в Україні. Влітку 2017 року Урядом України було затверджено Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей.

Інтернат – не місце, де має жити й виховуватись дитина. Інтернат ніколи не зможе замінити сім’ю. Цілодобове перебування в закладах без турботи батьків шкодить дітям і руйнує особистість, – вважає Микола Кулеба.

Він додав, що в реформі часто стикається зі спротивом, зокрема, зі сторони працівників інтернатів. Так було й в інших країнах. Наразі прихильники інтернатних закладів стали на «захист» санаторних шкіл-інтернатів. Аргументують це тим, що діти в цих закладах можуть одночасно і навчатися, і лікуватися.

Але діти перебувають там по 3, 5, а той по 10 років! Моніторинг закладів яскраво свідчить про відсутність терапевтичного ефекту та низький рівень надаваних у цих закладах послуг. При тому, що вони працюють без медичних ліцензій. Ба більше, надання медичних послуг закладами освіти не передбачено основоположним Законом – ЗУ «Основи законодавства України у сфері охорони здоров’я». Тож по факту, діяльність закладів освіти з надання медичних послуг суперечить законодавству про охорону здоров’я, – акцентував увагу дитячий омбудсмен.

Він підкреслив, що у санаторні школи-інтернати влаштовуються діти з легкими стадіями захворювань або діагнозами, які не потребують специфічного, а тим паче довготривалого лікування. А складніші випадки захворювань, що потребують медичного втручання та стаціонарного лікування, є підставою для недопущення дітей у санаторні школи-інтернати.

Сьогодні ці заклади переважно штучно наповнюються дітьми з часто надуманими діагнозами згідно з профілем закладу. Лише 4% дітей в санаторних школах – це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Інші 96% вихованців мають батьків, – зазначив Микола Кулеба.

На його думку, фактично всі діти, які навчаються в санаторних школах-інтернатах, можуть навчатися й у звичайних школах. Жодна дитина зі встановленим для перебування в цих школах діагнозом не становить небезпеки іншим дітям.

Освіта має забезпечуватися у закладах освіти, лікування здійснюватися суто медичними закладами, а допомога сім’ям надаватися через систему соціального захисту. Форма спільної безвідповідальності дітям не потрібна. Тому кожен має відповідати за свій напрямок і робити це професійно, – наголосив Уповноважений з прав дитини.

Для прикладу він навів статистичні дані про санаторні школи-інтернати. Так, наразі 16 142 дитини перебуває у 67 санаторних школах України. Це 17% від загальної кількості дітей в інституційних закладах України.

Бюджет таких шкіл становить 1,5 млрд гривень на рік, тобто на утримання однієї дитини виділяється 90 000 гривень на рік. 13% коштів витрачається на харчування, одяг та медикаменти, а 87% – на зарплатню персоналу та утримання будівель.

На сьогодні в державі створена розумна альтернатива – навчання дітей в лікарнях на період стаціонарного лікування. Учні санаторних шкіл не мають жодних протипоказань до навчання в загальноосвітніх школах.

З 2020 року санаторні школи повинні припинити набір учнів 1-9 класів та перепрофілюватися у ліцеї.