“Банки з супом Кемпбелл” Енді Воргола

“Банки з супом Кемпбелл” Енді Воргола – це 32 полотна із зображеннями всіх (на той момент) смаків відомого консервованого супу.  Ця серія робіт перевернула уявлення про мистецтво. Воргол довів, що немає високого та низького і, відповідно, не може бути правил. Мистецтво можна тиражувати, поширювати в будь-який спосіб, адже воно теж частина культури споживання. І, ніби на підтвердження того, одну з картин цієї серії продали за 11,5 млн доларів!

Енді Воргол народився у 1928 році в Пітсбурзі, штат Пенсильванія, США. Його батьки – Андрій Варгола та Юлія Завацька – емігрували з лемківського села Миково Австро-Угорської імперії (нині територія Словаччини). Це село розташоване за 120 км від Ужгорода, але деякі українці вважають художника нашим.

У 1949 Енді закінчив Технологічний інститут Карнегі за напрямком графічний дизайн і відразу поїхав до Нью-Йорка. Спершу він займався оформленням вітрин, малював рекламу та робив ілюстрації для журналів. 

На той час в Штатах лише починав зароджуватися поп-арт. Все, що робив Енді, здавалося б, підпадає під цю течію, але автора не приймали в мистецькі кола. Казали, що його роботи – це комерція, вони не мають жодного стосунку до справжнього мистецтва. Водночас картини Роберта Раушенберга і Роя Ліхтенштейна, прямих конкурентів Воргола, як він сам вважав, розліталися як гарячі пиріжки. Енді навіть пробував працювати з Ліхтенштейном, але так і не ввійшов у “високе коло митців”.  

За будь-яку ціну він вирішив перемогти конкурентів, та спочатку взяв відпустку – йому потрібна була свіжа ідея. Що тільки не обігрував у своїх роботах митець: малював персонажів для мультиків, шукав незвичні поєднання фарб, розкидував на асфальті білі аркуші, щоб перехожі залишали на них свої сліди. Одного разу хтось сказав Енді, що малювати потрібно те, що любиш. Так і з'явився суп.

Воргол зізнавався, що суп швидкого приготування “Кембелл” був його обідом протягом 20 років. Він відправив свою маму в магазин за всіма смаками й почав створювати свій шедевр. Робота тривала рік, і публіка побачила картини в липні 1962 року. Виставка була оформлена таким чином, що картини ніби стояли на полицях, як суп в супермаркеті. Глядачі казали, що ці роботи справили на них величезне враження. Критики в один голос заявляли: “Банки з супом Кемпбелл” – гімн епосі споживання. Суп “Кемпбелл” був дешевим та популярним, особливо серед небагатих американців. Він має безліч смаків та великий тираж, швидко готується, легко продається і повністю задовільняє потреби споживачів. Те саме можна сказати й про “Банки з супом Кемпбелл” Енді Воргола. 

Цією роботою Енді вкотре підкреслив перемогу ери споживання. 

Водночас, новаторська робота художника остаточно розмила межі між “високим” та “низьким” мистецтвом. Принаймні для самого автора.

Він зумів об'єднати індустрію реклами та мистецтво. Шовкографія, яку Воргол використовував для створення арт-об'єктів, дозволила реалізувати його ідею: мистецтво треба виробляти масово.

Після виставки супів творче життя Воргола пішла вгору. Він створював портрети відомих людей, малював пляшки з Кока-Колою, створив скандальну студію “Фабрика”, музичний андеграундний гурт, запустив два телешоу, створив власний журнал, знімав провокаційні фільми та влаштовував дикі гулянки.

Воргол став найдорожчим художником свого часу.  А з 1985 по 2010 рік ціни на його картини зросли в понад 3000%. От, наприклад, шовкографію “8 Елвісів” продали у 2008 році за 100 млн доларів.

А загальна сума всіх проданих на аукціонах робіт Воргола перевищує 400 млн доларів.