“Мона Ліза” Леонардо да Вінчі

“Мона Ліза” Леонардо да Вінчі – одна з найвпізнаваніших картин світу, зокрема й через свою детективну історію. 21 серпня 1911 року картину викрав з Лувру колишній співробітник. Влада Франції закрила кордони, поліція розшукувала картину усюди, але так і не знайшла. Адміністрацію Лувру звільнили. У правоохоронців було багато підозрюваних. Зокрема навіть поет Гійом Аполлінер та художник Пабло Пікассо. Картину знайшли тільки через два роки в Італії.

І це не єдина пригода картини. Тільки в ХХ столітті на Джоконду” нападали чотири рази. На неї виливали кислоту, намагалися розпилити фарбу та жбурляли в неї камінням.

Леонардо да Вінчі народився в 1452 році в Тоскані. Його батьки не були одружені. Та маленькому Леонардо пощастило. Його батько був нотаріусом. Він допоміг молодій матері одружитися, а сина прийняв до себе в родину. Через те, що хлопчика народили не в шлюбі, він не міг потрапити до університету. Та з іншого боку, це дало йому змогу розвиватися самостійно, поза впливом офіційної науки.

З раннього дитинства хлопчик малював та грав на музичних інструментах. В юнацькому віці Леонардо знову пощастило – він став учнем флорентійського майстра Андреа дель Верроккіо. В його майстерні юнак вчиться робити пензлі та готувати фарби до роботи, працювати з каменем, деревом та дорогоцінними металами. Саме тут Леонардо почав вивчати людську анатомію та принципи зображення людей.

Анатомія стала довічним захопленням художника. Він вивчав навіть будову серцевих клапанів та зробив скляну модель аортального клапана.

- ескіз ембріона людини

Але й це не все. За своє життя да Вінчі проявив свій талант в багатьох галузях: інженерія, теорія та практика мистецтва, філософія, література.

У своїй роботі “Вітрувіанська людина” да Вінчі не тільки показав принципи зображення тіла людини в мистецтві, але й описав цим малюнком “золотий перетин”.

Леонардо да Вінчі був дійсно універсальним митцем-науковцем. Живопис став для нього способом пізнання світу. Саме завдяки Леонардо картини почали сприймати, як мистецтво, а не як ремесло.

Одна з його найвідоміших картин “Мона Ліза” – яскравий приклад уважності Леонардо до деталей та володіння різними художніми техніками.

Джорджо Вазарі, автор життєписів художників, писав, що “Мона Ліза” – це портрет дружини флорентійського торговця шовком Франческо дель Джокондо (звідки й назва “Джоконда”).

Хоча є й інші версії про те, кого ж зобразив Леонардо. Дехто вважає, наприклад, що художник писав цей портрет з чоловіка. Прибічники цієї теорії вказують на неймовірну подібність Мони Лізи та Іоанна Хрестителя.

Леонардо працював над портретом багато років і втілив в ньому багато нових ідей, які вплинули на живопис в цілому.

До нього людей зображували ніби скам'янілими. Леонардо ж придумав, як додати дій в картину та залишити якусь інтригу водночас. Він зрозумів, що такого ефекту можна досягти, якщо трохи розмити контури, ніби покрити маревом. Цей метод називається “сфумато”.

Саме цьому методу завдячує відома посмішка “Джоконди”. Куточки губ та очей м'яко розтушовані. І ми не можемо зловити цей вираз обличчя – воно ніби вислизає від нашого зору.

Крім того, Леонардо використовував «лессіровку» – техніку багатошарового живопису. Він наносив малював тонким шаром на фарбі, що вже висохла. Це дає змогу глядачу бачити картину майже наскрізь.

Мона Ліза сидить на балконі, її погляд спрямовано на нас. Проте між нами все одно межа. Такий ефект створює поза жінки та ручка стільця. Ще більше нас розділяє той самий ефект сфумато. Мистецтвознавці говорять, що в жодній зі своїх робіт Леонардо не зміг досягти такої ж глибини та досконалості цього ефекту.

Художник писав цей портрет на замовлення та навіть отримав частину грошей. Проте роботу не віддав. Він залишив картину своєму учню. Мистецтвознавці досі сперечаються щодо подальшої долі картини. Але врешті решт картину купив французький король Франциск І. Робота і досі належить Франції. Зберігають її в Луврі.

“Мона Ліза” – одна з найбільш копійованих та цитованих творів мистецтва.