Дистанційне навчання нагадує фейк: мати розповіла про надмірне навантаження та зруйнований авторитет батьків

Більшість відтворюють лише "гарну" картинку дистанційного навчання, вважає мати Ольга Чекаліна.

У мережі з’явився зворушливий допис батьків, в якому авторка Ольга Чекаліна закликала вчителів та батьків не руйнувати психіку дітей гонитвою за начанням. На її думку, і батьки, і вчителі постійно вимагають від дітей якісного засвоєння знань і все через призму «повинен». До того ж, через те, що батьки не можуть якісно пояснити дітям матеріал, псується їхній авторитет, адже діти переконані, що батьки мають знати все.

Нам, дорослим, необхідно прислухатися до дітей. Карантин в житті всіх багато чого змінив. І діти лишилися не осторонь. їх зачепило більше всіх. Ще на початку карантину, відчуваючи якось внутрішньо, що "це надовго" я промовила фразу: "Більше не буде, як до цього. Світ зміниться кардинально. Люди проявлять всі свої якості, хто на що гаразд. Відбудеться переоцінка цінностей."
І я не помилилася. Вражає те, що діти перестали бути дітьми. Вірніше ставитися ми почали до них, як до дорослих. Мені здається, що діти подорослішали за період карантину не на рік... і роздуми у них дуже мудрі....Всі чогось вимагають. Вчителі вимагають здати тести, контрольні, написати проекти, зробити лепбуки, записати, відіслати, зробити і все через призму "ти повинен".

На думку матері, дистанційна освіта наразі нагадує фейк. А оцінювання можна ділити навпіл, а то і на 4 частини, а в когось і на десять у відношенні до набутих знань. Говорить, навіть, якщо діти виконують всі завдання, то мозок людини не облаштований так, аби запам'ятовувати такі обсяги інформації. Працює лише короткочасна пам'ять. Інформації багато, але багатьом катастрофічно не вистачає саме знань.

Батьки дуже контролюють. Як не проконтролюють, то вчителі обов'язково нагадають десятком повідомлень у Вайбері, Класрумі чи де тільки можна. У багатьох дітей та батьків вже око "сіпається" як у того вовка із мультика про "Машу", коли чують цей звук… А хто контролює навантаження на дітей? Приславута фраза нашого міністерства "рекомендують", одразу переходить в "повинні". А як же звітність? І всі відтворюють "гарнющу" картинку, як всі працюють. Але всі й вдають, що воно, маю на увазі дистанційне навчання, відбувається.

В США, наприклад, перейшли на: здав/не здав /зарах/ не зарах. І то є правильним. Бо не зрозуміло, кого оцінюють? Батьків, вікіпедію, спритність? Авже ж не знання дитини. А ще чула особисто від вчителів: "Нехай спробують, як то навчати дітей, нехай скоштуюють нашого хліба!” А як бути сім'ям де 2-3-4 дітей? Батьки повинні мати широкий профіль? Прийшовши з роботи нагодувати, прибрати і всі домашні справи поробити. Скільки часу потрібно витратити на пояснення матеріалу 2-3 різновіковим дітям? Вибачте, але тут, вже, хто на що вчився! І кожен повинен виконувати свою роботу! Робота вчителя, не лише перевірити, але й навчити! І навчити – стоїть першим!На думку авторки, і вчителі, і батьки, в першу чергу повинні бути людяними! І проявляти до дітей турботу. А вже потім бути вчителями, роботодавцями, завідуючими та начальниками.

«А скільки ми, відчуваючи, що ми, мами, папи, нічого не встигаємо по роботі, не можемо толково пояснити матеріал, чи просто приділити час дітям, проявляємо роздратованість та, навіть, агресію, бо ми некомпетентні в багатьох там хіміях, фізиках чи біологіях... І це зараз не головне. Руйнується картинка ідеальної мами, ідейльного тата... Руйнується авторитет батьків... Як, ти цього не знаєш? Яке право має мама чи тато щось не знати із шкільної програми, а ще горить звіт по роботі. І в першу чергу, зриваються всі на дітях. Бо діти просять, мама, пограй зі мною, мам, подивись, що я побудував, почитай мені книжечку, мам, послухай мене, мам, полежи зі мною. А в нас все немає на це часу, бо потрібно на завтра звіт зробити, план написати, перевірити щось. І нас гризе, що "яжемать", але, як виявляється не така вже й супермама, бо не можу навіть провести час з дитиною.

Ольга каже – зараз всі живуть не в звичному для нас усіх режимі, COVID-19 поламав всі плани! Але діти бачать і відчувають те, що дорослі часто залишають поза увагою. Тому зараз головне завдання – зменшити тривожність, об'єднатися та створити комфортні умови, в першу чергу для дітей.

«А хіба не ми, дорослі, повинні забезпечити почуття безпеки, тепла та спокою в період карантину? Хіба не ми повинні заспокоїти та пояснити, що ми поруч, що це тимчасово? Хіба не ми, дорослі, повинні поцікавитися настроєм дитини та забезпечити внутрішній спокій? Хіба потрібна ось ця гонитва за навчанням за планом, якщо ніхто не готовий до цього плану? Ми – світ для наших дітей, пам'ятаймо про це!

Вас також може зацікавити: Вчителі перевантажують дітей домашнім завданням: Горбачов про дистанційне навчання та порушення прав освітян