Нові виклики для освіти

Ті проблеми, що сьогодні поспіхом вирішуються освітяни та профільне міністерство нікуди не зникнуть із закінченням карантину. Все, що освіта здобула за місяць карантину доведеться доводити до пуття та удосконалювати. Це внесок в майбутнє нашої освітньої системи. Для організації ефективної системи дистанційного навчання потрібно зробити кілька кроків, вважає  оглядачка відділу освіти та науки ZN.UA Оксана Онищенко.

Освітяни, які і так часто не в захваті від рішень МОН, виявилися покинутими своїм же керівництвом. От наприклад, т.в.о. міністра освіти Любомира Мандзій під час онлайн-трансляції щодо організації дистанційного навчання порадила педагогам розвивати ІТ-компетентність. Проте як це робити вчителям чи вихователям, які не мають комп’ютера вдома, наприклад, вона так і не сказала. Лише зауважила, що освітяни можуть користуватися телефонами для опанування необхідних ресурсів.

Та важливо розуміти, що дистанційне навчання – це не лише онлайн-уроки. Для його нормальної організації потрібні онлайн-ресурси, належна система контролю знань та відповідна платформа, де буде зібрано все. Для цього в пригоді стала б Національна електронна платформа освіти, що й досі лежить заарештована. Поки відомство обіцяє розібратися та доробити платформу, вчителі потребують це тут і зараз. Тож можливо не потрібно чекати на відновлення цієї суперплатформи, а зробити нову? Хай нашвидкуруч, але тут і зараз. Але саме цього потребують вчителі вже місяць.

Коли вщухнуть всі емоції від новизни дистанційного навчання, стане зрозуміло, що мало просто вести урок з екрана, як це було в класі. Треба знати та використовувати відповідні методики - звичайні методи та прийоми не працюють, коли вчитель і учні розділені екранами. Педагогічні працівники мають розібратися, як організувати клас в таких умовах, як мотивувати учнів та налагодити зворотний зв'язок. Так-так, саме розібратися – методом наукового тику.

Крім того, МОН має сформувати загальні правила дистанційного навчання. Сьогодні є багато дистанційних шкіл, що вже давно діють на цьому ринку. Тож може варто зібрати найкращий досвід та прописати алгоритми на його основі?

Поки що складається враження, що міністерство не встигає за змінами у школі. Публікувати уроки на ютубі та проводити їх на телебаченні – така собі допомога, якщо чесно.

Та навіть, якби ці уроки були суперінтерактивними та надзвичайно корисними, не всі можуть до них долучитися. Не у всіх телевізор ловить потрібні телеканали. А інтернет в деяких такий слабкий, що про нормальне навчання годі й думати.

І тут постає ще одна проблема – забезпечення технологічними ресурсами всіх учасників освітнього процесу. І йдеться не лише про інтернет в школах – він має бути в кожному домі в місті чи селі. Міністерство цифрової трансформації обіцяє, що до 2024 року в усі населені пункти України буде проведений високошвидкісний інтернет. Що ж, подивимося, чи це справдиться.

Під час підготовки нових правил дистанційного навчання варто враховувати й санітарні вимоги. Пів дня сидять перед комп'ютерами, а потім ще роблять уроки (часто теж за комп'ютером). Фахівці мають прописати, яким має бути розклад занять, тривалість уроків і перерв, обсяги домашніх завдань. Якщо цього не буде зроблено, дистанційне навчання лише додасть проблем.

І останнє, та не менш важливе – місцева влада і кожен навчальний заклад мають створити алгоритми для організації навчання в онлайні. Ці алгоритми мають фіксувати які платформи й інструменти використовувати, які форми реалізовувати (крім дистанційної, є й інші). Це має бути чітким планом для всіх, щоб під час наступного карантину освітяни, учні та батьки не вигадували велосипед.