31 березня 2020 о 16:32

Ми не готові до онлайн-освіти: що думають вчителі про дистанційне навчання

Дистанційне навчання схоже на справжній екзамен – і не лише для учнів, але й для педагогів.

Карантин – складний період, який вимагає швидкого переналаштування та мобілізації тих ресурсів, які до цього часу не були повноцінно задіяні. Так, сфера української освіти зіткнулася з відсутністю єдиної електронної освітньої платформи, яка б в умовах дистанційної роботи могла рівномірно забезпечити навчання для всіх закладів освіти.

Натомість бачимо ситуацію, в якій вчителі змушені самостійно шукати онлайн-інструменти для проведення занять, а часу для цього, звісно ж, немає. Впродовж кількох днів педагог повинен не лише обрати інтернет-платформу, але й навчитися нею користуватися, повідомити батьків про розклад, сформувати свій план уроків і домашнього завдання. Що вже казати про вихователів груп продовженого дня, які також мають проводити різноманітні творчі заняття онлайн.

Згідно з розкладом я вже третій день працюю в чаті з учнями онлайн. Як же це складно… Реально складно, якщо хочеш відтворити якісну працю взаємозв’язку. Вчуся й сподіваюся, що навчуся, бо є бажання й бачу зворотний зв'язок від учнів, – розповіла Юлія Мороз у коментарях у фейсбуці.

Інше питання – наявність матеріально-технічних засобів. В Україні далеко не кожен вчитель забезпечений інтернетом та нормальною технікою, що не буде зависати та дозволить якісно провести дистанційне навчання. Звісно, багато директорів погодилися надати таку техніку педагогам під особисту відповідальність, але не потрібно забувати, що рівень користування онлайн-інструментами у кожного різний.

На мою думку, держава повинна взяти на себе відповідальність за забезпечення доступом до мережі Інтернет та абонплату за використання і для вчителя, і для школи, – поділилася думкою у коментарях у фейсбуці Наталя Петровська.

В таких непростих умовах як карантин, усі учасники освітнього процесу повинні об’єднатися, допомагати та підтримувати один одного. На практиці ж трапляється навпаки: батьки невдоволені навчальним розкладом своїх дітей (їх можна зрозуміти, адже дитина забагато часу проводить перед екраном комп’ютера), а учні, своєю чергою, не ставляться до дистанційного навчання серйозно і не вважають домашнє завдання обов’язковим. Звісно, подібне ставлення залежить від ставлення самих батьків.

Дуже часто мамусі й татусі фактично нівелюють роботу педагогів, але водночас вимагають від них 100% результату.

Шановні батьки, ставтеся з повагою до вчителів. Я не кажу – з любов’ю, але з розумінням – це сто відсотків! Багато батьків, які на карантині, посиділи вдома зі своїми кровиночками і зрозуміли, що вони не можуть знаходитися зі своїми діточками 24 години на добу. Ми не готові до онлайн-освіти, не готові і все, ми не в Австралії. Наразі вчитель працює 24 години на добу, батьки дзвонять вдень і вночі, вайбер – це взагалі окрема тема. Моя донька, яка навчається в 7 класі, сказала: «Мамо, як було добре, коли все пояснював вчитель». Я пишу це для того, щоб деякі батьки змінили свою думку про вчителів, вихователів дитячих садків, вчителів, які ведуть гуртки, які працюють в музичних школах, школах мистецтв, – наголосила Інна Умарова у коментарях у фейсбуці.

Люди, які працюють в освіті – не випадкові люди, вони дійсно альтруїсти, які люблять дітей і свою роботу.

Дистанційне навчання лише з першого погляду здається легким. Мовляв, сидиш вдома перед екраном ґаджета та розповідаєш урок і зрідка щось показуєш. Насправді, це величезна робота, яка забирає стільки ж часу та сил, як і підготовка до офлайн-заняття. Продумати тему, завдання, скласти тести, підібрати ілюстрації – і це лише вершина айсберга. Та навіть якщо з цим немає проблем, педагоги, як і будь-які інтернет-користувачі, не застраховані від інших випадків: вимкнули світло, завис сайт, не відкрилося якесь завдання, зникло інтернет-з’єднання тощо. Кожний урок має часові межі, тож це суттєво впливає на розклад.

На жаль, деякі батьки не розуміють, перед якими труднощами постає педагог, намагаючись повноцінно підготувати матеріал в незвичних для себе умовах.

Я почала дистанційне навчання і що отримала? Я просто шокована! Запропонувала учням тести з теми, яку вивчали ще до карантину. Сьогодні – дзвінки від батьків, скарги від заступників директора. Я цілий день сиджу, підбираю тести, завдання, намагаюся зробити так, щоб діти працювали! А зворотний зв'язок: «не відкрився своєчасно сайт», «моя дитина не встигла», «а можна перездати, бо ми були у стоматолога?». Ще купа дзвінків та повідомлень на вайбер. Все! Завтра згортаю свою активну діяльність, яка нікому не потрібна! Нехай всі учні та батьки живуть тихо і спокійно! Їм нічого не потрібно, і мені теж! Досить. Це вже крик душі, – зізналася Світлана Марченко у коментарях у фейсбуці.

За словами ексочільника УЦОЯО Ігоря Лікарчука, довготривалий карантин в Україні оголив те, що роками старанно приховували: неготовність працювати з новими освітніми технологіями, зокрема – з цифровими. І в цьому немає вини вчителів, які готові навчатися так само, як і їхні учні. Питання у відсутності належних умов для якісного дистанційного навчання. В такій ситуації батьки мають підтримувати вчителів, підтримувати школу, щоб спільними силами пережити цей нелегкий період.

Наразі вчителі так само вчаться як і діти. Тому що їх ніхто не вчив як організувати це дистанційне навчання. Зараз всім важко. Вчителі не тільки предметники та класні керівники, а ще мами й тата, яким потрібно допомогти своїй дитині з уроками. Тому шановні батьки, майте повагу до вчителя, – закликала Аліна Поліщук у коментарях у фейсбуці.