Нещодавно освітній експерт Ігор Лікарчук розкритикував зобов'язання вчителів чергувати в коридорах, коли освітяни замість відпочинку вимушені стежити за десятками дітей. І якщо з кимось з учнів трапиться нещасний випадок — відповідати будуть саме вони.
У зв'язку з цим Лікарчук назвав п'ять кроків, які необхідно зробити, щоб виправити ситуацію, розвантажити освітян і дати їм реальні повноваження та інструменти впливу на дітей, які порушують дисципліну й не реагують на зауваження.
Потрібна жорстка зміна правил гри. Бо сьогодні від учителя вимагають забезпечити порядок і безпеку, але залишають його без дієвих засобів впливу та підтримки. Зате з готовністю запитують, чому не впорався, — пише Лікарчук.
Освітянин не вірить, що вчителям допоможуть освітній омбудсмен чи профспілки. На його думку, нові методички, круглі столи, форуми та колективні звернення теж нічого не змінять. Щоб виправити ситуацію, Лікарчук пропонує зробити п'ять кроків, зокрема вимагати від нардепів зміни законодавства.
Наразі систематичним порушникам дисципліни реально мало що загрожує. Їх можуть сварити, писати зауваження, телефонувати батькам або водити до директора — тобто так чи інакше все закінчується профілактичними розмовами. Лікарчук радить брати приклад з Німеччини та Англії. У цих країнах школа має законні способи реагувати на небезпечну поведінку й постійні зриви уроків. Правило просте: зриваєш урок, б'єш чи принижуєш інших — одразу маєш наслідки.
У Німеччині шкільні закони федеральних земель (Schulgesetz) передбачають кілька рівнів покарань (Ordnungsmaßnahmen). Найлегше з них — офіційна догана із записом в особову справу. Далі йдуть переведення до паралельного класу і тимчасове відсторонення від уроків. Найсуворіше покарання — відрахування зі школи.
Право одного порушника там не знищує право десятків інших дітей на нормальне навчання й безпеку, — написав Лікарчук.
На думку експерта, Україні потрібна така сама чітка відповідальність. Учень має знати, що правила школи обов'язкові, а за їх порушення будуть наслідки.
Сьогодні за виховання дитини фактично відповідає тільки школа. Лікарчук називає це «грою в одні ворота». Якщо учень калічить однокласника, тероризує клас, псує майно чи цькує когось у соцмережах після уроків, відповідати мають батьки, як фінансово, так і адміністративно.
У Франції та Німеччині батьків штрафують за систематичні порушення правил, прогули чи шкоду, яку завдала дитина. Аж до того, що до справи може долучитися служба у справах молоді (Jugendamt). У Великій Британії школа може карати учнів навіть за поведінку поза її стінами та після уроків, якщо це загрожує іншим.
Без відчутних наслідків для родини жодні виховні години чи виклики батьків до школи не запрацюють, — вказав освітянин.
Наприклад, у Польщі вчитель під час роботи має такий самий захист, як державний посадовець (funkcjonariusz publiczny). Образа, погроза чи напад на педагога там стають кримінальною або адміністративною справою. Лікарчук порівнює: в Україні суди за таке призначають штраф у 850 гривень. У Франції є «функціональний захист» (protection fonctionnelle). Якщо вчителя образили, оббрехали чи напали на нього через його роботу, держава мусить стати на його бік: дати юриста й компенсувати шкоду. Лікарчук пропонує піти аналогічним шляхом і ухвалити окремий закон «Про захист і підтримку учителя».
Учительські чергування в сучасному вигляді Лікарчук називає «радянським мотлохом». За його словами, закон має чітко сказати три речі. По-перше, де починається і де закінчується відповідальність учителя. По-друге, що він має право робити в критичній ситуації. По-третє, хто одразу приходить йому на допомогу. Експерт наголошує, що навчати дітей і наглядати за ними — це різна робота. Якщо вчителя залучають до нагляду поза уроками, йому мають доплачувати за додаткове навантаження і ризики.
П'ятим кроком у списку Лікарчука є перегляд конституційної норми про загальну обов’язкову середню освіту. Він вказав, що в Конституції відсутня норма про те, що загальна середня освіта обов’язково має бути здобута до 18 років.
Навіщо тримати в класі тих, кому вона не потрібна, хто прийшов просто «просиджувати штани» і ламати життя іншим? Не хочеш учитися й поважати правила — шукай іншу дорогу в житті. Школа не повинна бути камерою схову для тих, хто не цінує ані чужого часу, ані власного майбутнього, — наголосив експерт.