Від відволікань до вербувань. Які проблеми ховає в собі дитячий телефон?

Якщо з дитиною станеться щось небезпечне в інтернеті, чи дізнаються про це дорослі? Булінг, сексуальні домагання, участь у небезпечних челенджах, вплив контенту про самопошкодження та небезпечне схуднення, вербування, шантаж — це лише частина ризиків онлайн-простору. Окрема небезпека — те, як надмірний час перед екраном може позначитися на психологічному стані дитини, її розвитку, соціалізації та навчанні. Матеріал про це зробило «ГРУНТ.media».

За даними ГО Dignity Online, які опитали понад 1700 українських школярів віком від 14 до 17 років, лише 37% готові розповісти про проблему рідним. З віком дедалі ймовірніше, що зі своїми негараздами вони підуть до друзів (так відповіли 56% школярів) або намагатимуться розв’язати проблеми самостійно. Тоді як бути повністю впевненим, що донька чи син завжди у безпеці? Батьки не зможуть контролювати їх цілодобово. Та й забрати телефон — не вихід. Через нього діти спілкуються з друзями, вчаться, пишуть батькам з укриття чи телефонують рідним, які в час війни можуть бути далеко. Але є способи зробити користування інтернетом безпечнішим.

У сімʼї є правило відслідковувати через історію, що дивиться дитина, і маємо батьківський контроль. Лякає, коли почала дивитись мультфільм «Маша і Ведмідь». Блокували, забороняли. Воно все одно зʼявляється у рекомендаціях, — розповідає мама школяра молодших класів.

Батько Олександр зазначає, що з історії браузера відомо, що дитина дізналася про порноконтент у віці 7 років.

Якщо прогавиш, і перший мультфільм у ютубі закінчиться, може раптово зʼявитися якийсь руснявий контент або дебільні розпаковки, після трьох хвилин перегляду яких дитина стає некерована, — пише в анонімна мама дошкільняти.

В Україні кожна четверта дитина дошкільного віку отримує перший гаджет у віці трьох років, а близько 80% школярів починають користуватися соцмережами у віці 6—10 років, пише Dignity Online. Дитяча психіатриня Тетяна Скрипник розповідає, що дошкільний вік — це вік інтенсивного розвитку сенсорних здібностей та моторики. У дітей у цей час стрімко розвивається і ускладнюється мовлення, і для прогресу важливою є гра: вона спонукає уявляти сюжет, придумувати правила, ставити запитання, залучати однолітків і загалом пізнавати оточення. Так дитина вчиться отримувати задоволення від дій, які потребують часу і залучення. А гаджет майже не вимагає зусиль.

На мою думку, до трирічного віку користування такими гаджетами, як планшет, телефон і так далі, — це зарано. І перегляд, наприклад, мультиплікаційних фільмів теж має бути виваженим і дозованим. Тому що це заміщує, за великим рахунком, можливість пізнання дитиною навколишнього світу. Я зараз спостерігаю, що стає дедалі більше дітей із досить бідним словниковим запасом і порушеннями мовлення, — каже Тетяна Скрипник.

Понад 70% українських школярів щодня проводять онлайн щонайменше три години. Найпопулярнішими застосунками є Youtube і TikTok. Шортси, які тривають до хвилини, перестимульовують незрілу дитячу дофамінову систему і спонукають до швидкого отримання великих порцій дофаміну — нейромедіатора, пов’язаного з відчуттям винагороди. Натомість складніші заняття потребують часу й зусиль, перш ніж буде помітний результат. Тому дітям, які часто скролять соцмережі, з часом стає складніше читати книжки і концентруватися на іншій повільній роботі. Короткий контент, каже психіатриня, як попкорн: він легкий у споживанні, і часто складно зрозуміти, скільки ти вже його з’їв.

Кожен другий школяр визнає, що безуспішно намагався самостійно обмежити свій час за екраном. Префронтальна кора підлітка ще розвивається, тож йому важко самому встановлювати ліміти на користування гаджетом. Майже половина опитаних школярів щонайменше раз на тиждень пізніше лягають спати, бо сидять в інтернеті, а близько 17% можуть довго через це не їсти. Тут варто втрутитися батькам, але вони не завжди можуть приділяти дітям стільки часу, скільки хотіли б. Багато мам і тат наразі служать в ЗСУ.

Батьки часто не можуть домовитися зі своєю дитиною про час у телефоні. Їм зручно: дитина знерухомлена і сидить за тим екраном, який їй пропонується. А вони можуть виконувати повсякденні справи і не турбуватися, що дитина щось буде робити або кудись влізе. Але це відівчає дитину отримувати задоволення від чогось складнішого. Їй швидко стає нудно, вона говорить: «Мені скучно, я не знаю, чим зайнятися, скажи мені, що робити, поверни мені телефон». І батьки здаються на ці вмовляння, — говорить психіатриня.

Смартфони в школі

Використання мобільних телефонів у школах погіршує здатність учнів зосереджуватися. Так вважають понад 70% учасників опитування, результати якого торік оприлюднила Європейська платформа шкільної освіти. А близько половини вважає, що смартфони мають негативний вплив на соціальну взаємодію та загальну шкільну атмосферу. В опитуванні взяли участь переважно вчителі, керівники шкіл та батьки з Бельгії, Німеччини, Італії та Іспанії.

Освітня омбудсманка України Надія Лещик часто говорить про це з учителями. Вона говорить ҐРУНТу: педагоги занепокоєні тим, що деякі діти надмірно залежать від телефонів. Не реагують на прохання відкласти смартфон і не звертають уваги на зауваження. Це заважає проводити уроки, впливає на атмосферу в класі та відволікає інших учнів. І що з цим робити, говорить омбудсманка, поки що не знають ні освітяни, ні батьки.

Педагоги під час зустрічі скаржаться на те, що немає інструментів для впливу на учня під час уроку. Якщо учень послухав — добре. Якщо не послухав, то подальших санкцій у вчителя немає. Забирати телефон він не має права. — каже Лещик.

Можна зробити зауваження чи викликати батьків до школи. Однак і це не завжди допомагає. У низці країн ЄС, наприклад, у Франції, Бельгії, Німеччині, Італії та Фінляндії, одними з найсуворіших покарань є відсторонення від навчання або навіть виключення зі школи. Це створює незручності для батьків, адже доводиться шукати інший навчальний заклад, часто далі від дому. В Україні за такі порушення учнів можуть виключати лише приватні школи. З іншого боку, самі школи часом спонукають дітей користуватися застосунками, які батьки хотіли б обмежити.

Не раз до Надії Лещик зверталися і зі скаргами на кібербулінг: їй надсилають скріншоти з класних чатів, де булять дітей. Причому робити це можуть не лише школярі: трапляються випадки тиску з боку інших батьків і навіть педагогів.

Я взагалі не бачу сенсу в такому чаті в такому віці, — пише мама підлітка в опитуванні. За її спостереженням, у чаті був переважно флуд. 

А цієї весни українські школярі підхопили російський тренд — монтували відео з фотографіями учителів під пісню з англомовною лайкою. Під нейтральні або позитивні слова додавали фото улюблених педагогів, а під лайливі — світлини вчителів, які не подобаються учням. Щоб завершити конфлікт, школи у Кропивницькому, Чернівцях, на Полтавщині, Харківщині та Одещині залучали поліцію. А у Луцьку батьки школярки навіть отримали штраф за дії доньки.

Небезпечні знайомства

Дорослим може здатися, що дітям молодшого віку нічого не загрожує у просторі мультиків. Однак опитування свідчить, що майже кожна десята дитина дошкільного віку в Україні за останній рік стикалася принаймні з однією ситуацією сексуалізованого насильства в інтернеті. Зокрема, діти:

• отримували фото або відео з оголеними частинами тіла;

• стикалися з проханням надіслати такі фото чи відео або питанням із сексуальним підтекстом;

• мали пропозиції зустрітися наживо для сексу.

Для школярів показники цих небезпек вищі — близько 14%. 74% учнів за останній рік бачили в інтернеті жорстокі кадри війни, понад половина — матеріали про екстремальне схуднення, понад третина — фото чи відео із самоушкодженнями. Майже половина натрапляла на насильницький контент, а 70,5% — на дописи, відео чи рекламу онлайн-казино. Частину школярів також намагалися завербувати.

Способу проконтролювати кожне відео, повідомлення чи нове знайомство для батьків не існує, або такий спосіб порушує особисті кордони дитини. Тому зрештою найбільше має значення те, чи зуміє дитина правильно реагувати на контент, який може її травмувати, і чи не боятиметься вона прийти до дорослого, якщо станеться біда. 

Переопубліковано з «ГРУНТ.media».
Титульне фото: «ГРУНТ.media»