«Слово майже незнане». Як наші предки називали останній місяць осені?

Вже відгриміла перша декада листопада — останнього місяця осені, найпохмурішого, найхолоднішого і, мабуть, найатмосфернішого для всіх любителів осінньої естетики. Як цей місяць називали наші предки, можна дізнатися зі статті Білоцерківського інституту професійної освіти.

Місяць листопад в народі називають онуком вересня, сином жовтня, а зимі — рідним братом. Безпосередньо сам місяць українці в давнину називали «напівзимник», «листогній», «грудкотрус», «ворота зими», «листопадень», «падолист» — останні два стосуються західноукраїнських говорів.

На українському Поліссі довгий час зберігалася ще одна назва листопада — «братчини». Для сучасника слово це майже незнане. Так називали гуртові обряди та дійства, що влаштовували наприкінці осені. З початком листопада для хліборобів наставала пора відносного перепочинку, а отже, можна було зібратися в гурт, повеселитися, поспівати. Під цю пору справляли весілля, юнаки й дівчата сходилися на вечорниці та досвітки, влаштовуючи всілякі забави. Серед таких особливе місце належало братчинам.

За часів Київської Русі останній місяць осені називали «груднем», а сучасний грудень — «студнем». На Наддніпрянщині ця тенденція протрималася до ХХ сторіччя, про що свідчить «Словарь української мови» Бориса Грінченка.

Існує версія, що сучасна назва місяця прийшла із західноукраїнських земель. Саме у цей час там опадає листя, адже на сході України — дерева вже майже безлисті.

Етимологія сучасної назви місяця досить давня й цікава. Для переважної більшості європейських мов листопад має спільний латинський корінь новем, бо обіймав дев’яту («новембер») позицію в літочисленні Давнього Риму. Проте в багатьох слов’янських мовах, зокрема, і в українській, набув цілком самостійної назви. У білорусів це «лістопад», у поляків та чехів — «лістопат», у сербо-хорватів «студепи».

Титульне фото: Magnific