«Примусово-добровільно». Чи законно збирати кошти з батьків на потреби закладів освіти?

У багатьох закладах освіти продовжує існувати практика примусових «добровільних внесків», коли батьки здають кошти на закупівлю різноманітних речей — від побутової хімії, канцелярії, іграшок і меблів до друкованих зошитів. Зокрема, така практика, вочевидь, існує у школах і дитсадках Сумщини. Такого висновку дійшло «Суспільне», опитавши своїх читачів.

Так, один із читачів ЗМІ скаржився на Сумську спеціалізовану школу № 17, де нібито збирали кошти на закупівлю меблів та перегородок в укриття. У ліцеї № 33, за свідченнями іншої підписниці, — на лінолеум та бронеплівку на вікна. У Шостці — на ремонт укриттів у школах. В управлінні освіти та науки Сумської міської ради зазначили, що подібних запитів від цих закладів освіти не надходило.

У Андріяшівці Роменського району, стверджує один із підписників, у закладах освіти збирають гроші на продукти харчування, зокрема на овочі, бо їх привозять гнилими. На це у відділі освіти Андріяшівської сільської ради відповіли, що всі потреби закладів повністю покриваються за бюджетні кошти. У відділі додали, що жодних обов'язкових вимог щодо принесення чи купівлі продуктів батьками не висувалося, а зафіксована в ліцеї передача овочів була виключно добровільною ініціативою самих батьків, що офіційно підтверджено протоколом їхніх зборів.

За словами ще однієї підписниці Суспільного, у сумському дитячому садку №7 щомісяця батьки здають по 100 гривень на потреби, а також по 250 гривень на навчальні зошити, 600 гривень — на канцелярію. Додатково просять приносити олівці, альбоми та розмальовки. Крім того, практикуються подарунки від випускних груп: ремонти в якомусь приміщенні, доріжки до майданчика, покупки телевізорів в групи.

У відповіді на запит дитсадок зазначив, що забезпечення установи засобами гігієни, канцелярією, меблями та побутовою технікою відбувається в межах бюджетних асигнувань. У закладі немає жодних затверджених чи обов’язкових списків матеріальних цінностей або товарів, які батьки зобов’язані купувати, а також не існує примусового збору коштів чи вимог щодо «подарунків від випускних груп». Водночас в адміністрації зауважили, що «законодавство не обмежує право батьків надавати закладу виключно добровільну благодійну допомогу», а звіти про надходження та використання всіх коштів оприлюднюються на офіційному вебсайті садка.

Начальниця управління Державної служби якості освіти у Сумській області Алла Рябуха говорить, що за час повномасштабного вторгнення звернення про примусові внески до них не надходили. Вона закликає батьків звертатися до них офіційно і зазначає, що жодні дописи чи скарги в соцмережах не є офіційним зверненням.

Ми в кожному випадку розбираємося обов'язково. Треба вислухати і самих батьків, і директора школи чи садка, і засновника, а потім вже ухвалювати рішення, — каже Рябуха.

Вона вказала, якщо у закладі пропонують зібрати гроші на щось — батькам треба спочатку з'ясувати реальну ситуацію у керівників закладу освіти. 

Чи є в школі бюджет? А ви у міської влади, у засновника ці кошти просили? Йдемо до засновника. Як правило, він говорить, що до нас керівник закладу не звертався. Насамперед треба батькам з'ясувати реальну ситуацію, — зазначає Алла Рябуха.

Рябуха також пояснила, що згідно 30 статті Закону України «Про освіту», кожен заклад зобов'язаний оприлюднювати на своєму вебсайті кошториси та повні фінансові звіти про надходження й використання абсолютно всіх коштів, зокрема й благодійних внесків та будь-яких позабюджетних надходжень. Також на цьому ж сайті мають зазначатися і потреби закладу. Батьківські внески можуть збиратися, але це має бути винятково добровільно і у безготівковій формі.

На думку психологині Галини Дмитренко, тенденція батьківських внесків не зникає через те, що батьки погоджуються здавати гроші. Йти проти буває психологічно складно, адже треба витримати можливу незгоду більшості, відстоювати власні межі, ставити незручні запитання, а іноді вступати в конфлікт.

Не кожна людина готова витрачати на це свої емоційні ресурси, особливо коли йдеться про середовище, у якому щодня перебуває її дитина. Частіше це поєднання батьківської турботи, групового тиску, страху виділятися та багаторічної звички. А на ширшому рівні це вже питання організації та фінансування системи освіти: чим краще забезпечений заклад, тим менше виникає ситуацій, у яких батьки відчувають необхідність додатково фінансувати те, що потрібно їхнім дітям, — каже психологиня.

Що говорить закон?

Стаття 53 Конституції України гарантує безоплатну повну загальну середню освіту. Фінансування закладів освіти здійснюється з бюджету громади, а основним розпорядчим документом є наказ голови військової адміністрації про затвердження бюджету громади. При цьому законодавство України гарантує автономію закладів освіти у здійсненні витрат в межах цього фінансування. Тобто заклад освіти вирішує, скільки піде на оплату заробітної плати, матеріальної допомоги, преміювання, оплату поточних ремонтів і таке інше.

Згідно зі статтею 79 Закону України «Про освіту», джерелами фінансування для шкіл та садочків можуть бути: державний та місцевий бюджети, плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів, гранти вітчизняних і міжнародних організацій, добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.