Книги з біографіями видатних вчених можуть демотивувати, а не надихати дітей вивчати науку — такого висновку дійшли американські дослідники, передає «Oboz.ua».
Хоча викладачі та батьки можуть намагатися пробудити інтерес дітей до науки за допомогою біографій відомих учених, нове дослідження показує, що певні теми в цих книгах можуть демотивувати, а не надихати. Такого висновку дійшла професорка педагогічної психології Джессіка Гладстон, яка проаналізувала біографії вчених у 422 дитячих книгах-бестселерах.
Книги часто зображують вчених та їхні шляхи до успіху таким чином, що це ризикує відчужити молодих читачів, особливо дівчат, дітей расових/етнічних меншин та тих, хто не вважає себе зацікавленим у науці, — сказала Гладстон.
Аналіз базувався на теорії мислення, яка стверджує, що мотивація людини формується від переконань щодо власних здібностей. Згідно з цією теорією, люди діють за однією з двох рамок: фіксоване мислення — переконання, що інтелект і талант є вродженими, — або мислення зростання, яке вірить у те, що власні навички та інтелект можна набути та вдосконалити.
Вибірка дослідження містила 422 із 500 найпопулярніших біографій видатних учених на Amazon. Увага була зосереджена на популярних книгах навмисно, щоб охопити ті тексти, які дійсно читають діти. У цих книгах згадувалося 655 окремих науковців, якщо не враховувати дублікати згадок. Переважно в книгах писалося, що талановиті науковці мали вроджений або рано розвинений талант до своєї справи.
Фізика, інженерія та інформатика — це деякі з галузей, де люди схильні вважати, що для досягнення успіху потрібно мати вроджений талант, і саме це ми знайшли відображеним у цих дитячих оповіданнях, — сказала Гладстон.
Історії, які стверджують, що ці здібності є вродженими та незмінними, культивують уявлення про те, що лише обрані люди «народжені займатися наукою» — це може підірвати мотивацію дітей. Водночас, якщо показати в книжках, як видатні науковці просувалися у своїй галузі, це може зробити їх близькими дітям.
Гладстон вважає, що біографи повинні подавати історії вчених, які були б правдивими та водночас надихаючими. Діти повинні бачити, що й самі можуть досягти такого рівня успіху, як видатні особистості, а невдачі — це нормально та очікувано. Саме завдяки помилкам можна розвиватися і вчитися.
Як негативний приклад, Гладстон навела книгу про англійську математикиню та письменницю Аду Лавлейс, у якій описувалаося, як у 3 роки Лавлейс заповнювала свій щоденник математичними рівняннями.
Діти розфарбовують та вивчають числа у 3 роки. Вони не роблять того, що нібито робила Ада Лавлейс, але це не означає, що вони не можуть стати чудовими вченими, — сказав Гладстон.
Журналіст:
Огей Антон Володимирович
