Великий бюджет, малі зарплати. Чому рекордні витрати на освіту не рятують від дефіциту кадрів?

У 2026 році на українську освіту запланували виділити рекордні 459 млрд гривень. Здавалося б, цих грошей має вистачити на відчутне підвищення зарплат освітян. Проте на практиці більшість педагогів, особливо молодих, продовжують отримувати значно менше, ніж передбачено законом.

Матеріал про те, чому нова програма підвищення зарплат не спрацювала на повну силу та які неефективні витрати заважають забезпечити гідний дохід освітянам, підготувала економістка Центру економічної стратегії Олександра Мироненко для РБК-Україна.

Політики часто згадують про несправедливо низькі зарплати вчителів. На жаль, за роки незалежності питання престижності професії так і не було вирішено. У 2026 році на освіту планують витратити 459 млрд гривень — більше, ніж будь-коли. Проте цього все ще недостатньо, щоб забезпечити гідні зарплати вчителям.

Проблеми, що накопичувалась роками

Упродовж багатьох років зарплати в освіті залишались одними з найнижчих в економіці. У 2025 році вчителі заробляли на третину менше, ніж у середньому по інших галузях. До початку повномасштабного вторгнення цей розрив був меншим — 16%.

Наскільки зарплати освітян менше за середні по країні. Інфографіка ЦЕС

До того ж вчителі отримували і менше, ніж це передбачає Закон «Про освіту», згідно з яким оклад педагога найнижчої кваліфікації має складати три мінімальні зарплати — 24 тис. гривень. Насправді освітяни в середньому отримували лише 16 тис. гривень.

Окрім цього є і проблема системи оплати праці. Вона складається з низького базового окладу та великої кількості надбавок: за керування класом, перевірку домашніх завдань, вислугу років, почесні звання тощо. Найбільше програють молоді вчителі — більшість надбавок для них недоступна, тому вони отримують значно менше. Саме тому освіта для них не є привабливою сферою, і молодь обирає краще оплачувані галузі.

Це призводить до дефіциту кадрів: на початку 2024-2025 навчального року зафіксовано 2117 вакантних ставок. Найгостріше бракує вчителів з англійської мови, інформатики та математики. Низькі зарплати сприяють і старінню професії — 43% педагогів вже старші за 50 років (з них 17% — пенсіонери), тоді як молодь до 30 років складає лише 10%.

Спроба вирішити проблему

Ситуація мала змінитись у 2026 році, коли запровадили нову бюджетну програму «Підвищення престижності праці у сфері освіти» з фінансуванням майже 65 млрд гривень.Освітня субвенція — головне джерело фінансування зарплат вчителям — з 2022 року номінально «заморозилась» на рівні ~103 млрд гривень. Фактично, з урахуванням інфляції, вона скорочувалась. Тобто підвищення зарплат у 2026 році відбувалось на фоні кількох років зменшення ресурсу.

Мета програми — підняти зарплати освітянам на 50%. Це мало б наблизити зарплати до законодавчо встановленого рівня в три мінімальні зарплати. Вже у березні середня зарплата у сфері зросла до 19 400 гривень — на 20%, але не на обіцяні 30%. Отже підняти оклади вдалось не у повному обсязі.

Проблема виявилась не тільки у нестачі коштів, але й у тому, як вони розподіляються всередині системи.

По-перше, зарплати освітянам фінансуються одночасно з державного і місцевих бюджетів. Центральне рішення підняти оклади не супроводжувалось відповідним перерозподілом коштів між рівнями — тому громади опинились перед видатками, які не були закладені в їхні бюджети.

По-друге, місцева влада самостійно визначає розміри надбавки «за престижність» — від 5% до 30% до базового окладу. У деяких громадах надбавки були скорочені або скасовані, щоб збалансувати місцеві бюджети.

Хоча загальний обсяг фінансування освіти є рекордним — всередині системи кошти розподіляються так, що до вчителів доходить мало.

Гроші є — але витрачаються не на вчителів

Показовий приклад неефективного розподілу — програма безкоштовного шкільного харчування. У 2026 році її поширили на всіх учнів шкіл і виділили 14,4 млрд гривень. Хоча частина сімей в змозі самостійно забезпечити харчування, а частина просто не буде споживати ці обіди. Якби кошти з програми харчування направити на зарплати вчителям, можна було б підняти їх до 26 тис. гривень (законодавчо встановленого рівня, три мінімальні зарплати) — для половини всіх вчителів країни.

Ключова проблема — не обсяг фінансування освіти, а логіка його розподілу. Поки кошти спрямовуються на масштабні, але менш ефективні ініціативи, реальні оклади вчителів залишаться малими.

Якщо цю логіку не змінити, старіння кадрів і дефіцит вчителів лише посилюватимуться — незалежно від того, наскільки рекордним буде бюджет освіти наступного року.