Чи знаєте ви, хто заснував День вишиванки? Хтось думає, що його було засновано ще козаками, хтось вважає творцями українських дисидентів. Але насправді це свято є набагато сучаснішим, і заснувала його звичайна 19-річна українська студентка Леся Воронюк у 2006 році. Відтоді минуло вже 20 років. І «Громадське» випустило інтерв'ю із засновницею свята.
Джерелом, що надихнуло її на заснування свята, Леся називає свою родину. Вона з дитинства була оточена красою традиційної української культури, а рідна хата нагадувала музей — усе в килимах, вишивках і портретах Шевченка. Жінка каже, що саме завдяки цьому в студентські роки знайшла сміливість запропонувати друзям разом одягнути вишиванки на пари в університеті.
Леся Воронюк, яка заснувала День вишиванки. З інтерв'ю «Громадського»
Як народжувалося свято
В далекому 2006-му група студентів не ставила перед собою амбітних завдань.
Перша ідея була — просто одягни вишиванку. Наступного року ми вже провели цілу інформаційну кампанію: підготували пресреліз, запросили місцеві чернівецькі ЗМІ, написали листи про нашу ініціативу в інші українські виші, у міськради українських міст, в облдержадміністрації, у всі посольства України по світу, до всіх народних депутатів, крім комуністів і «регіоналів», — згадує Леся Воронюк.
Студенти писали, що є така студентська ініціатива — День вишиванки, і просили долучитися до неї — просто одягнути вишиванку. Без зобов’язань, фінансової підтримки тощо. І цей підхід спрацював. На другий рік ініціативу підтримали студенти Запорізького університету та громадськість. З-за кордону ідею дуже підтримали українки-заробітчанки в Італії та Греції.
Перші 2—3 роки День вишиванки відзначали у квітневий четвер, бо саме у квітні з’явилася ідея свята. Але згодом стало зрозуміло, що у квітні ще холоднувато і люди ще ходять у верхньому одязі, тож вишиванок не видно. Тому його перенесли на третій четвер травня.
Ми дуже раціонально до цього підійшли. Нам було важливо, щоб День вишиванки не припадав ні на Великдень, ні на тодішні вихідні 1 і 9 травня, ні на неділю, коли люди не йдуть на роботу й у навчальні заклади. Словом, ми багато міркували — і зрештою визначили Днем вишиванки третій четвер травня, — розповідає Леся Воронюк.
Чому День вишиванки став таким популярним?
Головними чинниками популярності свята Воронюк вважає суспільний і командний. Перший стосується українського суспільства, яке потребувало і потребує добрих і світлих ідей та днів, що об’єднують. А другий чинник — команда, з якою проводяться дослідження, експедиції, видаються книги і знімаються фільми.
У 2015 році навіть постало ГО «Всесвітній День вишиванки». Тоді Воронюк вирішила пов’язати життя саме зі святом. Тому було засновано громадську організацію — це був найбільш підхожий формат для роботи.
Сенси свята
Приблизно перші п’ять років свято зводилося просто до одягання вишиванки. Це згодом співзасновники почали надавати йому глибшого змісту. Цільовою аудиторією спочатку була молодь. Бо організатори бачили, як вона поглинається культурними впливами росії — російськими книгами, музикою, фільмами, портретами Віктора Цоя на футболках.
Тому першими нашими проєктами на День вишиванки стали, наприклад, конкурси, коли ми говорили: знайдіть найдавнішу вишиванку, що збереглася у вашій родині, розкажіть про людину, якій вона належала. А якщо вишиванка не збереглася, то дізнайтеся, через які події це сталося? Так ми намагалися через вишиванку зацікавити молодь історією її роду і країни. Бо День вишиванки — це пошук себе, це завжди пошук своєї історії, своєї ідентичності, — розповідає засновниця свята.
За ці 20 років навколо Дня вишиванки сформувалося багато традицій. Наприклад, дарування вишиванок новонародженим українцям. У пологових будинках команда свята дарує діткам, які народжуються впродовж доби Дня вишиванки, вишиті сорочки. Коли українці реєструють своїх дітей у посольстві, то посольство дарує їм українську вишиванку. Цього року буде започатковано акцію, яка теж може стати традиційною. У День вишиванки пропонують прикріпити вишиту стрічку пам’яті на Алеях Слави біля портретів загиблих захисників.
Як росіяни використовують вишиванку в інформаційній війні?
Щоб скомпрометувати українських патріотів і підірвати любов до вишиванки, російськими пропагандистами було створено термін «вишиватник», який деякі українці, на жаль, підхопили.
Ворог не тільки хоче скомпрометувати нашу вишиванку, вони для себе намагалися придумати якесь аналогічне свято — у 2019 році хотіли започаткувати День російської косоворотки. Повністю перейняли нашу стратегію щодо Дня вишиванки. Але в них ця ідея не прижилася, бо вони не мають таких давніх духовних цінностей, як ми, у них немає єдиного етносу з давніми традиціями, вони ніяк не можуть сформуватися в єдину ідентичність, — розповідає Леся Воронюк.
Найгірше те, що на тимчасово окупованих територіях вони фізично знищують і розкрадають музеї вишиванок. Вивозять до себе дуже вартісні, унікальні колекції. Українська спадщина викидається, сплюндровується, розгромлюється, розтягується. А подекуди навіть видається за зразки культури рашистів.
Ризики ШІ
Багато українців, замовляючи вишиванку, не розуміються на автентичності орнаментів, штучно поєднуючи різні традиції вишивання. Сьогодні цьому не можна запобігти, але це й не є загрозою культурі, бо спирається на національні традиції. Небезпечною загрозою Воронюк називає використання орнаментів, згенерованих ШІ — вони абсолютно не відповідають українській культурній спадщині. ШІ збирає докупи все — китайське, японське, португальське, українське. Він не створює суто українських візуалізацій і ще довго не створюватиме їх.
Журналіст:
Огей Антон Володимирович
