Позивний «Професор». Як викладач повернувся до аудиторії після 4 років служби в ЗСУ

Доктор філологічних наук та професор Житомирського державного університету імені Івана Франка Віктор Мойсієнко понад 4 роки служив у Збройних силах України. Наразі він повернувся до викладацької роботи. Що спонукало його піти до війська, як він опанував бойові навички, які завдання виконував та що доноситиме студентам — професор розповів в інтерв’ю «Суспільному».

24 лютого 2022 року професор Віктор Мойсієнко мав свій останній робочий день, після чого розпочалася довга перерва через службу в армії, куди освітянин пішов добровольцем. Лише 18 травня 2026 року він знову повернувся до викладання.

Рішення піти до війська я ухвалив свідомо у свої 56 років. Пригадую, тоді ми 2 дні — 24 і 25 лютого 2022 року стояли в черзі, аби записатися до лав ЗСУ. А 25 лютого ми були неабияк щасливими, бо нас нарешті записали, — згадав викладач університету.

Спершу Мойсієнко потрапив до мінометної батареї 138-го батальйону, де й служив упродовж 13 місяців. Позивний у нього був автентичний — «Професор». На захист Батьківщини він став разом з іншими викладачами закладу вищої освіти. Серед них був і кандидат наук, доцент Олексій Булгаков. Спочатку «Професор» опановував міномет на полігоні: спершу 60-мм, згодом — 82-мм. Потім були курси на Яворівському полігоні, де все «опановувалося до автоматизму».

Віктор Мойсієнко під час служби. З репортажу «Суспільного»

Але вже навесні 2023 року один із командирів сказав йому, що фахові знання освітянина, життєвий досвід та вміння аргументувати фактами потрібні на іншій посаді. Тож йому запропонували проводити з бійцями ЗСУ психолого-мотиваційні бесіди, розповідати їм про те, що це за війна та чому ми воюємо.

Так я став начальником групи контролю бойового стресу. За родом діяльності з батальйонами нашої бригади почав виїжджати практично на всі бойові напрямки, де дислокувалися наші батальйони. Ми були на Куп’янському напрямку, Слов’янському, біля Часового Яру, Оріхова на Запоріжжі, на Сумщині, — каже Віктор Мойсієнко.

Віктор Мойсієнко на одному з бойових напрямків. З репортажу «Суспільного»

Цю війну він називає великою вітчизняною, адже ми воюємо на власній землі, а результатом має стати спільна Перемога. Проте головною запорукою перемоги є єдність між усіма українцями.

Повернення до викладання

Коли викладач зайшов до студентської аудиторії після більш як чотирирічної паузи, то відчув хвилювання. Тоді зворушений Мойсієнко сказав студентам, що йому дуже хочеться, аби після його лекцій вони виходили з іще більшою вірою у вибір професії. Викладач також сказав, що служба в ЗСУ вплинула на його науково-викладацьку діяльність. Наразі він повертається до роботи з неабияк оновленим світобаченням.

Я усвідомлюю, що студентам, які зараз тут, на лекціях та практичних заняттях, я маю передати таку ж повагу до рідної країни, рідної мови, народу, яку маю сам. І тоді я буду впевнений, що прийдешнє покоління буде не просто українцями, а справжніми патріотами та захисниками своєї країни. В ім’я всіх, хто віддав за свою землю найдорожче — життя. Тому це моя найбільша відповідальність, — сказав Віктор Мойсієнко.

Студенти пишаються своїм викладачем і вважають, що їм дуже поталанило. Адже вони багато чули про нього як про людину, яку шанують в університеті. Жодна лекція з діалектології не проходила без згадки про «Професора».

Директор інституту філології та журналістики ЖДУ імені Івана Франка Олексій Башманівський розповів «Суспільному», що від 2014 року декілька десятків студентів і викладачів університету долучилися до оборони країни від російських військ.

У нас в університеті тільки 3 доктора наук пішли воювати. З інституту філології у нас воювали 2 доктори наук. Це Богуславський Олег та Віктор Мойсієнко. На природничому факультеті також доктор наук наразі захищає Україну. Він ще у статусі військовослужбовця. Також з-поміж оборонців України 5 доцентів природничого факультету. Дехто вже демобілізувався, дехто ще перебуває у лавах ЗСУ. Слава Богу, всі живі. А серед студентів, які пішли воювати, у нас доволі багато загиблих, — розповів Олексій Башманівський.

Титульне фото: «Суспільне»