Український освітній діяч Ігор Лікарчук розкритикував можливу заборону телефонів у школах. На його думку, щойно в українській освіті з’являється проблема, яку не можуть розв’язати — вона швидко перетворюється на заборону, що і може статися з учнівськими мобільними телефонами.
Уже чую відповідь на цю репліку: «Нехай не граються на уроках і на перервах». Ну що ж, колеги. На мою думку, стверджуючи так, ви засвідчуєте одне: школа програла боротьбу за увагу дитини. І замість того, щоб це визнати, пропонується рішення: забрати телефон, — пише Лікарчук.
На думку освітнього діяча, потрібно ставити питання до змісту навчання, щоб уроки були цікавими учням. Що ж до аргументу, що в Європі теж забороняють телефони в школах, то Лікарчук вважає, що там встановлюють правила користування, себто працюють із поведінкою учнів, в Україні ж будуть «воювати з телефонами». У відповідь на це учні будуть носити по кілька телефонів, зламувати магнітні пенали, обманювати найсуворіший контроль і щиро вважатимуть це перемогою.
Телефон у цій історії — лише зручний винуватець. Бо він ніколи не відповість на питання, яке ніхто не хоче ставити вголос: чому учню на уроці цікавіше в телефоні, ніж у класі? Поки на це питання немає відповіді, — пише Лікарчук.
Він також додав, що от на його лекціях в університеті студенти телефонами не користувалися, бо були зайняті вивченням матеріалу. У коментарях на це відповіли, що університет і школа — це зовсім різні заклади. Та й власний досвід не завжди репрезентує загальну картину. Лікарчук у відповідь наголосив, що від заборон мотивація вчитися не з'являється.
Коментарі під дописом Лікарчука
Освітяни на пост Лікарчука відреагували здебільшого негативно. Вони писали, що учні через телефони забувають навіть поїсти чи підготуватися до уроку, а вчителям доводиться змагатися за увагу учнів, маючи в «арсеналі» крейду і дошку, тоді як їм протистоять цілі медіагіганти з комп'ютерних ігор чи TikTok.
Коментарі під дописом Лікарчука
Знаходилися і ті, хто підтримував допис, зазначаючи, що освіта вже не буде такою, як 40 років тому, а технології у вигляді телефонів стали невід’ємною частиною життя, тож спроба їх заборонити — шлях у нікуди.
Коментарі під дописом Лікарчука
З огляду на критику Лікарчук виклав додатковий допис, у якому зазначив, що якщо вчитель відчуває себе у школі «меблями», то проблема не в телефоні.
Проблема в самій конструкції уроку, де вчитель — це «транслятор інформації», яку дитина може знайти в тому ж телефоні за 5 секунд. Чи не тому їм і не цікаво? Школа виграє цю війну лише тоді, коли вчитель стане для учня цікавішим за алгоритми TikTok. Але не тоді, коли збудує найнадійніший сейф для смартфонів, — пише Лікарчук
Він також додав, що телефони можна заборонити, але учні все одно знайдуть тисячу способів, як ту заборону обійти. І мотивації вчитися у них від цього не побільшає.
На це у коментарях вчителі відповідали, що самі педагоги використовують телефони на уроках, от тільки гаджети в освітян — не для іграшок, а для роботи, зв'язку з адміністрацією і батьками, освітніх потреб, тоді як у учнів — навпаки, для розваг. Крім того, заборона смартфонів у Європі принесла позитивні результати — учні стали краще вчитися, більш уважними та менш конфліктними.
Коментарі під дописом Лікарчука
Також у коментарях навели посилання на допис психолога та ветерана Пилипа Духлія, який прямо писав, що вчителям неможливо виграти війну з телефонами.
Викладач ніколи не виграє конкуренцію у смартфона на уроці. Загалом, будь яка, діяльність, що потребує докладання зусиль, завжди буде програвати гаджету з його швидким дофаміном. У дитини не розвинута достатньо вольова сфера щоб дитина сама могла під час уроку менеджерити себе та свої імпульси, — писав Духлій.
Духлій наголошував, що навчання — це в першу чергу про розвиток когнітивних здібностей, чому заважає телефон, адже пропонує прості рішення — списати домашку замість того, щоб робити її самому. Правила і обмеження — це важлива складова розвитку дитини, бо багато дітей просто не вміють зустрічатися з проблемами і заборонами, що може призвести до проблем у дорослому житті, а без цього неможливі власна реалізація і досягнення власних цілей.
Відсутність правил, необовʼязковість їх виконання, нечіткість кордонів нерідко призводить до переповнення дітей тривогою та внутрішнім напруженням, що часто виражається в гіперактивності, емоційній лабільності. І там де, дитині важливо дати обмеження (звісно, поступово і акуратно), часто навпаки йде підтримка такого стану як певної особливості та унікальності, — наголошував Духлій
Водночас надзвичайно важливо розвивати навички письма рукою, адже це впливає на здатність читати і розуміти написане, а це впливає на розвиток фантазії, абстрактного мислення та короткочасної пам’яті.
Спочатку дітей вчать за компʼютерами і планшетами, а потім дивуються, що вони не здатні переказати своїми словами кілька абзаців, — писав Духлій.
Психолог наголошував, що онлайн-навчання не працює повноцінно для більшості дітей, бо навколо забагато спокус, а вольова сфера ще не сформована. Тож будь-який урок програватиме дофаміну у вигляді гри в телефоні.
Журналіст:
Огей Антон Володимирович
