Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя, — Франсуа Вольтер.
Сьогодні у світі відзначається Міжнародний день рідної мови, який є важливим нагадуванням, що мова — найбільший скарб кожної країни. Століттями українську мову намагалися придушити росіяни, а нас — асимілювати. Ворогу не вдалося здійснити жодне із задуманого, проте відголоски лінгвоцидів і русифікації, на жаль, відчутні й донині. Досі, навіть попри повномасштабне вторгнення московитів, попри сотні знищених міст і сіл, попри десятки тисяч загиблих і закатованих, попри ракетні удари, в наших будинках, школах, адміністративних будівлях, можна почути мову окупанта.
І це — ще один виклик для нашого суспільства. Адже мова — це не лише засіб спілкування, а й маркер ідентичності, пам’яті та приналежності. Вона формує світогляд, об’єднує покоління й зберігає правду про нашу історію.
Сьогодні кожен із нас може зробити свій внесок у зміцнення української — говорити нею в повсякденному житті, підтримувати український культурний продукт, читати, писати й творити рідною мовою. Це не про заборони — це про усвідомлений вибір на користь власної держави.
Якщо у вас на пристрої встановлено російську мову — її видалення займе всього кілька кліків, але принесе користь як для розвитку української, так і вбереже вас від казусних ситуацій. В одну з таких, наприклад, потрапила очільниця столичної освіти Олена Фідонян, коли вона звинуватила МОН у використанні московитської — їй нібито прийшла Google-форма, частково складена російською мовою. Однак виявилося, що у Фідонян просто за замовчуванням у браузері встановлена російська мова, тож частина тексту автоматично нею перекладається.
У боротьбі з російською вам можуть допомогти й спеціальні браузерні розширення або сайти. Наприклад, на «Всеосвіті» блокуються матеріали, якщо в них є хоч одна літера московитською. Плекаймо, розвиваймо українську!
Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирають мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку XXI століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу, — Ліна Костенко.
Титульне фото: rospoint/Shutterstock
Журналіст:
Огей Антон Володимирович
