Учитель історії Роман Лижник з Тернопільщини проводив уроки, перебуваючи на фронті. До повномасштабного вторгнення він викладав у Вовковецькій гімназії, а після демобілізації повернувся до рідного навчального закладу і тепер працює там директором. Репортаж про ветерана зробило «Суспільне».
Навчальний день у Вовковецькій гімназії розпочинається з загальнонаціональної хвилини мовчання. У цей момент згадують усіх — воїнів, цивільних, дітей, які загинули від рук ворога. Ветеран і, за сумісництвом, директор розповідає, що традиційно щодня проводиться загальношкільна лінійка, щоб вшанувати загиблих. Таким чином плекається пам’ять про те, якою ціною дається свобода.
Роман Лижник на хвилині мовчання. Фото з репортажу «Суспільного»
До війни Роман викладав у гімназії історію. Він не припиняв займатися з дітьми й під час служби в ЗСУ. Чоловік виходив на зв’язок з учнями через телефон.
Була вільна якась хвилинка — старався з дітьми провести урок. Це, насамперед, історія, а також частково і з військової підготовки. Показував елементи, як ми там проживаємо, розказував історії, які там у нас відбуваються в повсякденному житті і з військової служби. Кожній дитині цікаво, що відбувається на війні, бо це така актуальна тема, і потрібно було якось пояснювати ці речі, — розповідає Роман Лижник
До лав ЗСУ вчитель долучився ще на початку російсько-української війни. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення московитів, він знову став до лав оборонців. Служив старшим матросом 406-ї окремої артилерійської бригади.
Це кадр з відео, яке випадково відзняли під час влучання ворожого дрона неподалік їхньої позиції. Тоді загинуло четверо вояків.
Позиція артилеристів під ударом ворожого дрона. Кадр з репортажу «Суспільного»
Найважче — це переживати втрату побратимів, тому що життя з людьми, з якими ти ще сьогодні говорив, а на другий день цієї людини вже немає, — це завжди болісно для тебе, — згадує освітянин
Ветеран наголошує, що армія постійно потребує поповнення та підтримки тих, хто знаходиться в тилу.
Ті хлопці, які воюють уже по 3—4 роки, їм необхідна насамперед заміна. Тому що важко психологічно, фізично. Ми повинні стати свідомими і не ховатися, не зривати процес мобілізації, а допомагати всім, чим можемо. Якщо ми програємо війну, то ми в школах будемо вчити не історію України, а історію Росії. Так само тут буде панувати не українська, а російська мова. І всі ті радянські часи, які були в нас декілька десятиліть тому, повернуться назад, — сказав вчитель.
Щоб підготувати молодь до викликів військового часу, особливу увагу приділяють військово-патріотичному вихованню. Учні гімназії є постійними учасниками й призерами військово-патріотичного гуртка «Джура». Цьогоріч вони стали переможцями міського та призерами обласного етапу змагань. Школярі отримують навички стрільби, фізичної підготовки, знання історії, вміння орієнтуватися на місцевості та медичну підготовку.
Роман Лижник у класі. Фото з репортажу «Суспільного»
Щодо майбутнього України, Роман Лижник налаштований позитивно:
Нас чекає світле майбутнє, насамперед через те, що ми за нього боремося, а той, хто бореться, звичайно, здобуває перемогу, — наголосив вчитель
Титульне фото з репортажу «Суспільного».
Журналіст:
Огей Антон Володимирович
