Цього місяця виповнюється два роки з моменту впровадження заборони на телефони в більшості австралійських шкіл. Тоді оголошення про заборону схвально зустріли батьки та політики, багато з яких вважали, що блокування доступу до гаджетів покращить концентрацію учнів, водночас деякі експерти скептично ставилися до подібних методів. Матеріал на тему того, що ж змінилося за ці роки в школах, випустило «The Guardian».
Заборону вводили з декількох причин: конфлікти між учнями загострювалися, дітям було важко концентрувати увагу, а варто телефону «блимкнути» сповіщенням, як вони начисто втрачали інтерес до навчання.
З моменту запровадження заборони ми спостерігали кращий початок уроків, менше відволікань та кращу плавність навчання. Конфліктів, спричинених пристроями, стало менше, а перерви та обіди виглядають інакше, є більше ігор, розмов та позитивної взаємодії між учнями та вчителями. Це та атмосфера, яку ви насправді хочете бачити у молоді, — розповідає директор однієї зі шкіл Калеб Петерсон.
Опитування майже тисячі директорів шкіл показало, що 95% із них усе ще підтримують заборону. 81% директорів повідомили, що завдяки цим обмеженням покращилося навчання учнів, 86% сказали, що покращилася соціалізація, а 87% вважають, що учні менше відволікаються в класі. Дослідження також продемонструвало, що 70% учителів повідомили про підвищену залученість до навчання. Самі школярі ставлять під сумнів необхідність такої заборони.
Підлітки вважають свої телефони дуже важливими. Вони вселяють їм відчуття безпеки та захищеності, тому позбавлення чогось важливого для них лише викликає більше стресу та занепокоєння, що погіршує ситуацію в школі та ускладнює роботу вчителів, керівників й допоміжних працівників, — каже випускниця Рукая.
Хоча є й учні, які відзначають позитивний вплив обмежень, адже тепер стало складніше списувати, тобто менше нечесних школярів отримають гарні оцінки. Наприклад, Айша, учениця 11-го класу в Сіднеї, розповідає, що заборона гаджетів допомогла їй «збільшити концентрацію уваги та краще вчитися в школі». Мінусом заборони є те, що телефон тепер не можна використовувати для навчання, а це давало велику кількість можливостей.
Телефони можуть бути неймовірно потужними інструментами навчання — здатними зберігати великі обсяги контенту, підтримувати дослідження, робити фотографії, створювати відео та розміщувати корисні додатки. Їхня відсутність означає, що нам довелося більше покладатися на пристрої, що надаються школою, та традиційні ресурси, — каже директор Тоні Мордіні.
Негативно оцінюють заборону й деякі професори, зокрема Ніл Селвін, який вважає такі обмеження радше популістським політичним рішенням, ніж дієвим. На його думку, надмірна прив’язаність молоді до гаджетів — це питання, яке мають регулювати батьки, а не школа. Що ж до опитувань освітян про покращення уважності учнів, то Селвін вважає їх сумнівними і «не особливо ретельними».
Ключове питання полягає в тому, як ці заборони позначаться з часом. Твердження, що ці заборони раптово призводять до разючих покращень, є гарним політичним саундтреком, але нам потрібне набагато глибше та триваліше дослідження того, який насправді вплив мають ці заборони, — каже Селвін.
Він посилається на нещодавнє дослідження у Великій Британії, в якому взяли участь понад 1 200 учнів і яке не виявило суттєвих відмінностей у поведінці та успішності учнів до заборони гаджетів і після. Втім, освітяни вважають обмеження смартфонів важливим, хоча й погоджуються, що воно не вирішує всіх проблем.
Заборона на телефони — це не панацея. Але вона є критично важливим важелем, особливо в поєднанні з цифровим громадянством, зміцненням психічного здоров’я та програмами позитивного розвитку. Заборона на гаджети зараз просто норма, а вигоди реальні, скромні та варті того, — каже директор Петерсон.
Журналіст:
Огей Антон Володимирович
