Вчитель історії, що пройшов війну, Авдіївку і 808 днів полону

Український учитель історії Володимир Жиленко пройшов справжнє пекло — 808 днів російського полону. Цьому передували місяці боїв під Авдіївкою, однак незважаючи на пережите, освітянин хоче повернутися до роботи в школі. Репортаж про нього зробило «Суспільне».

До повномасштабного вторгнення росіян Володимир викладав історію в ліцеї №3 міста Балта. У перший же день великої війни освітянин приєднався до лав Збройних сил України. Через декілька місяців служби його перевели до одного зі стрілецьких батальйонів.

Я розумів, що це не якийсь локальний конфлікт, що це може бути й у мене в місті. У нас тут недалеко так звана «Придністровська Молдавська Республіка»… Всяке могло бути. Тож потрібно було ставати на захист своєї держави, — розповідає Володимир.

Володимир Жиленко з побратимом. Фото: «Суспільне Одеса»

З січня 2023 року освітянин воював у складі 110-ї окремої механізованої бригади поблизу Авдіївки. Там йому запам’яталася велика кількість артилерії, тоді FPV-дрони ще не були так сильно розповсюджені, тож саме артилерія становила найбільшу загрозу. 22 березня група Володимира зайшла на позиції, а вже 26 березня їх почала штурмувати ворожа піхота. У перші ж секунди бою він отримав поранення і разом з іншими побратимами потрапив у полон.

Перебуваючи в полоні, він помітив різницю між російськими солдатами-ветеранами та тими, кого він називав «заробітчанами». Ветерани розуміли, що й самі можуть опинитися в українському полоні, тож поводилися з полоненими відповідно.

Згадує чоловік про катування, які довелося пережити, і які він називає «виховними годинами», коли окупанти били його, «перевиховуючи», або катували електричним струмом.

Поцокотіли зуби, потрусилися руки, розламав під собою табуретку, — згадує Володимир.

Після близько 20 місяців перебування на території Донецької області його перевезли до росії, в Оренбурзьку область, де чоловік пробув 162 дні і 9 червня 2025 року нарешті був відправлений на обмін, загалом провівши в рашистському полоні 808 днів. Під час перебування в полоні він зустрів поета, який допоміг написати йому вірш для доньок. Його представили дівчатам під час випускного вечора.

Володимир Жиленко на обміні після російського полону. Фото: «Радіо Свобода»

Емоції почалися ще в Білорусі, ще в Гомелі, де ми вже розуміли, що нас везуть додому. Я не можу зараз описати, як воно відбувалося. Ми відчули радість, хвилювання, чи знають рідні? Коли я отримав телефон, я не міг заснути від великої кількості інформації. Дружина пів ночі скидувала номери рідних і друзів, щоб усім подзвонити, — згадує освітянин.

В подальшому Володимир дуже хоче повернутися до викладання у школі. Він надзвичайно задоволений тим, що обрав професію вчителя, бо завжди почувався тут «у своїй тарілці».

Титульне фото: Омбудсман України