Сміх під бомбами — як живе підземний херсонський центр спілкування

У підземному сховищі в Херсоні діти граються один з одним, гасаючи поміж пластикових стільців, допоки ззовні доносяться розриви снарядів і постріли артилерії. Цей імпровізований підземний ігровий центр — одне з небагатьох місць, де херсонські діти можуть безпечно спілкуватися одне з одним. Репортаж про нього зробило «The Guardian».

Діти веселяться у підземному центрі. Фото: «The Guardian»

З початком вересня діти зі всієї України повернулися до навчання, однак у прифронтових регіонах через небезпеку вони змушені навчатися онлайн. Така ізоляція, що триває вже кілька років, негативно впливає на рівень освіти та розвиток дітей.

Мій син питає мене, чому він не може вийти на вулицю, бо каже, що його можуть убити вдома чи на вулиці — різниці немає, — каже одна з матерів, яка користується послугами підземного центру.

Внаслідок систематичного російського терору у Херсоні, коли безпілотники цілеспрямовано атакують цивільних, ризик загинути від звичайного виходу на вулицю залишається дуже високим. Через небезпеку сім’ї змушені проводити значну частину свого життя під землею або в приміщеннях. Дітям, які навчаються в таких умовах, важко соціалізуватися, адже вони фактично відрізані від своїх однолітків.

Замість того, щоб зосереджуватися на грі, спілкуванні та захопленнях, діти зосереджені на фізичному виживанні. Багато хто зараз відстає на один-два роки з основних предметів. Дитинство під загрозою, і вони втрачають надію, — каже радниця благодійної організації Нарміна Стрішенець

Батьки очікують на дітей. Фото: «The Guardian»

Підземний ігровий центр, розташований у таємному місці в житловому районі Херсона, є однією з небагатьох локацій, де діти отримують особисту підтримку від учителів та психологів. Коли вибухи відбуваються надто близько, учителі, які працюють у центрі, плескають голосніше або збільшують гучність музики, щоб заглушити шум. Цей підземний центр створив минулого року голова місцевої житлової асоціації Олег Турчинський.

Ми перетворили цей підвал на сховище у 2023 році, коли напади на місто почастішали. Коли я побачив, як діти процвітають тут, бо можуть проводити час разом, я зрозумів, що це буде чудове місце для них, — каже 60-річний чоловік.

Центр відкритий у будні дні для дітей від одного року. Молодші діти співають, малюють та грають в ігри, поки старші дивляться телевізор або спілкуються з друзями. Психологи намагаються полегшити тривожність і проблеми зі сном у дітей, а також працюють із дітьми з аутизмом. Турчинський розповів про хлопчика, який під час окупації місяцями жив у підвалі, де через стрес захворів на діабет. Коли він почав відвідувати ігровий центр, то говорив лише два слова — «так» або «ні», але зараз, працюючи з психологом, він починає відновлювати впевненість.

Діти, з якими працюють психологи. Фото: «The Guardian»

Минулого місяця дрон врізався в кухню квартири Турчинського на 12-му поверсі, коли його дружина готувала вечерю. Чоловік отримав травми голови та тіла, а його дружина залишається у критичному стані в лікарні, її тіло все вкрите уламками.

Щодня і щоночі я пам’ятаю, як вона кричала — так голосно і жахливо, — каже Турчинський.

Він зазначає, що залишився в Херсоні, бо відчуває обов’язок перед громадою та дітьми.

Одна з відвідувачок центру розповідає, що її будинок також постраждав від удару дрона на початку цього року і що вона та її 15-річний син зараз живуть у будинку подруги. Там часто немає електрики чи інтернету, і вона все одно уникає вмикати світло вночі, щоб не приваблювати дронів.

З кожним днем життя тут стає все гірше. Раніше я їздила до супермаркету на машині, а тепер їжджу велосипедом, бо немає двигуна, який би не глушив шум дронів, що летять поруч. Ми існуємо, а не живемо, — розповідає жінка.

Титульне фото: «The Guardian».