Освітянин Костянтин Поліш вже понад два роки служить у 41 окремій механізованій бригаді. У цивільному житті він був викладачем фізики, а у війську пройшов шлях від солдата до офіцера. Репортаж про бійця зняло «Суспільне».
Костянтин Поліш — командир самохідної артбатареї у 41 ОМБр. До того як у березні 2023 року стати до лав Сил оборони України, він 12 років викладав у школі фізику та інформатику.
Як кажуть, піхота — цариця полів, а артилерія — боги війни. Один без одного успіху у нас не буде. Найважче буває, коли спати взагалі немає можливості. Особливо під час бойових напружених ситуацій, коли ведуть постійно вогонь, — розповідає вояк.
Свій позивний «Фізик» отримав завдяки попередній професії. На його думку, чоловік має йти та боронити свою країну. Він додав, що це також прописано в Конституції України.
Громадянин має захищати свою державу. Мої батьки досі у Херсоні. Я намагаюсь їх переконати, що необхідно виїжджати, берегти себе. Але це так само як було й під час окупації міста, кажуть, що це наш дім, ніхто нікуди не піде. Так само і я говорив, перебуваючи в окупованому Херсоні, — каже Костянтин.
Коли його рідний Херсон у березні 2022 року потрапив у тимчасову окупацію, чоловік та його родина залишилися. До квітня він продовжував викладати дистанційно. Далі було вирішено призупинити заняття для безпеки учнів та учителів. Тоді ж почалися облави: рашисти їздили по домівках, вишукували військовослужбовців і активістів. Ситуація була гнітюча. Згадує і про колаборантів, які пропонували піти працювати до школи на умовах окупаційної влади. Після деокупації Херсона Костянтин вирішив служити. Рідним повідомив про це лише тоді, коли його зарахували до підрозділу.
У мене поклик такий був. Не зміг я просто сидіти та перебувати вдома, коли частина Херсонської області залишається в окупації, — згадує військовослужбовець.
До березня 2023 року Костянтин не мав досвіду служби у війську. Найскладнішим для нього було опанувати нову термінологію і налаштувати мислення на військову службу.
Костянтин Поліш під час проходження загальновійськової підготовки навесні 2023 року. Фото бійця
У зону бойових дій потрапив наприкінці липня 2023. До цього проходили базовий військовий вишкіл. Якщо розібратись, у нас більшість таких людей, як я, мобілізованих, справляються і працюють. Хлопці у мене і самі по собі налаштовані й мотивовані. Бо більшість служать від самого початку і пішли у військо добровольцями. Намагаємось створити дружню атмосферу, взаєморозуміння між нами. Тоді робота йде, все добре, — каже він.
Вояк брав участь у бойових діях у районі Торецька і Часового Яру, селища Нью-Йорк, а також на Куп’янському та Сумському напрямках. Згадує Поліш і про Курську операцію.
Перше переміщення військовослужбовця, початок літа 2023 року. Фото Костянтина Поліша
Населення там було вже мало, коли ми зайшли. Більшість — це люди похилого віку. Деякі розуміли, що рф напала на Україну і чому ми тут, деякі — ні. Ті, хто розумів, евакуювалися до Сум, ті, хто ні, — залишалися. Біля нас жінка жила. Вона зрозуміла, що відбувається, коли прилетіла керована авіабомба по нас і її зачепило. Вона каже: «А це що, наші стріляють?». Я кажу: «Так, ваші. Збирайтесь, виїжджайте». Після цього вона евакуювалася на територію України, — говорить Костянтин.
Були й ситуації, які йому, як фізику, важко пояснити з наукової точки зору. Часто траплялися моменти, коли йому з побратимами дивом вдавалося уціліти.
Два рашистські FPV-дрони, які не здетонували. Фото Костянтина Поліша
Коли заводили техніку на позицію, то було влучання FPV-дрона у машину. Вона зайнялася, було задимлення. Ми спочатку не зрозуміли, що то в нас поцілили. Отримали команду замаскувати машину і вийти. І коли вийшли почався масований обстріл. Ледве встигли заскочити у льох десь три на три метри. Й перечікували. Нас там було десь 12 людей, — каже боєць.
З учнями освітянин подекуди підтримує зв'язок через месенджери, бере за допомогою відеодзвінків участь у перших та останніх дзвониках. Вояк мріє, щоб якомога скоріше закінчилася війна і він зміг побачити всіх своїх рідних.
Скучив за нормальним, спокійним мирним життям, коли ти можеш щось планувати та впевнений у завтрашньому дні. Хочу поїхати до рідні. У цьому році вдалося лише на два дні заскочити до них, — розповів військовослужбовець.
Титульне фото з репортажу «Суспільного».
Журналіст:
Огей Антон Володимирович
