Українські освітяни відчувають вигорання та втрачають мотивацію

Українські освітяни вигорають через важкі умови роботи. На жаль, до такого висновку можна прийти, подивившись відео освітньої блогерки Оксани Поліщук. Вона розповіла, як у церкві, де перед першим вересня служать молебень за всіх, хто пов’язаний з освітою, стала свідком характерної ситуації. До однієї з присутніх там жінок підійшла церковна співробітниця і, назвавши її по імені, запропонувала записати в молитовник, щоб священник пом’янув її на молебні, адже вона вчителька. На що отримала негативну відповідь.

І ця вчителька повертається і каже: «Не треба. Нічого нас, вчителів, вже не врятує, навколо одна пустота», — розповідає Поліщук.

Ця ситуація могла б здаватися одиничним випадком, якби не коментарі під дописом блогерки. Там велика кількість освітян розповідає, що морально вигоріли і більше не мають ані сили, ані мотивації продовжувати працювати. Одна вчителька розповідає, що звільнилася перед навчальним роком, бо «відчуває себе ішаком, якого підганяють у нікуди». Адже не бачить ані поваги, ані вдячності від суспільства чи держави. Інша освітянка її в цьому підтримує, пише, що пропрацювавши у школі 21 рік, відчуває нульову ресурсність і не має бажання продовжувати працювати. Хтось зазначає, що через нелюдське ставлення покинув державний сектор освіти.

Коментарі освітян

Деяким уже не допомагають навіть відпустки, вони все одно почуваються втомленими і мають аналогічну ситуацію у своїх знайомих освітян. Дехто акцентує увагу на тому, що до вигорання приводять не таємничі й нікому невідомі чинники, а конкретні проблеми, такі як абсурдні вимоги, низька заробітна плата і постійна бюрократія. І допоки так триватиме — у професії вчителя мало хто залишатиметься.

Коментарі освітян