Співпраця була й залишається основою людського суспільства. Важко переоцінити потребу людства у ній. Втім, далеко не в усіх навички співпраці розвинені — це підтвердить кожен, хто колись працював у колективі. Тож одне із завдань батьків — навчити дітей співпрацювати між собою.
Дослідники з Інституту навчання та дослідження мозку Вашингтонського університету виявили, що на соціальну взаємодію маленьких дітей впливає… синхронність. Кажучи простими словами: якщо двоє дітей будуть синхронно гойдатися на гойдалці — це покращить їхню співпрацю.
Дослідники взяли групу 4-річних дітей, сконструювали для них гойдалки, які дозволяли двом дітям гойдатися синхронно, і провели експеримент. Під час гойдання діти могли бачити лише силуети одне одного, але не вирази облич. Це було зроблено, щоб визначити, чи стимулює співпрацю сам синхронізований рух, а не міміка. Пари дітей, які не знайомі одне з одним, розділили на три окремі групи. Одна гойдалася одночасно, інша гойдалася неодночасно, а ще одна — взагалі не гойдалася. Після гойдалок пари виконали серію завдань для оцінки їхньої співпраці.
Одне полягало в передачі предметів один одному за допомогою пристрою, схожого на головоломку, інше було комп’ютерною грою, де потрібно одночасно натискати кнопки. Результати показали, що діти, які гойдалися синхронно, виконували завдання швидше, що свідчить про кращу співпрацю, ніж в інших груп. Несподіванкою для вчених стала стратегія, яку діти придумали для синхронного натискання кнопок. Її ніколи не моделювали, але вона виникала спонтанно у багатьох пар.
Синхронне та несинхронне гойдання на гойдалці
Вони підняли руки над кнопкою та сигналізували один одному цими перебільшеними рухами безпосередньо перед завданням, на кшталт: «Гаразд. Ти дивишся? Я зроблю це… зараз», — зазначила дослідниця Рабінович.
Проведене дослідження ґрунтувалося на попередніх експериментах синхронності. Чітким висновком останнього є те, що самого ритму достатньо, щоб розпалити співпрацю між дітьми, які рухаються разом.
Це навіть не повинно займати багато часу. Всього кілька хвилин синхронного виконання якоїсь діяльності сигналізують: «Ми разом. Ми на одній хвилі», — розповіла Рабінович.
Вона зазначила, що діти можуть хоч барабанити разом, хоч танцювати. Саме усвідомлення, що вони рухаються на одній хвилі, позитивно впливає на їхню співпрацю. Великий потенціал для покращення співпраці має також музика. Було проведено багато досліджень на цю тему, і результати були однакові. Як сказала Рабінович, музика діє як «соціальний клей».
Діти під час проведення експерименту. Фото з дослідження
Хоча механізми, що пов'язують музику та соціальну поведінку, ще потрібно глибше досліджувати, дослідження Рабінович підкреслюють, наскільки нескладним, простим і водночас глибоким може бути об'єднання людей.
Я б хотіла сказати щось сильніше про політику, про те, як це можна було б використовувати в дуже різних контекстах у довгостроковій перспективі. Але я ще недостатньо впевнена в науці, щоб це стверджувати. Про це можна тільки мріяти, — наголосила вона.
Журналіст:
Огей Антон Володимирович
