У 2023—2025 роках у партнерстві з МОН було проведено загальнонаціональне онлайн-опитування «Булінг і толерантність у закладах освіти» серед учителів. Метою дослідження було з'ясувати масштаби та особливості проявів булінгу в українських школах з погляду педагогів. Опитування проводилося у дві хвилі: під час першої репрезентативна вибірка опитаних становила 3 804 респонденти, а під час другої — 5 656 освітян.
У першій хвилі опитування 68,4% респондентів зазначили, що після початку повномасштабного вторгнення у класах, де вони викладають, випадків булінгу не фіксувалося. Водночас 15,7% повідомили, що такі ситуації трапляються періодично, а ще 11,7% — що булінг мав місце раніше.
На рівні школи наявність регулярного булінгу підтвердили 18,5% освітян. Найбільше таких випадків фіксувалося у північних областях — 20,6%, а найменше — у східних (16,9%). У Києві виявлено найнижчий рівень визнання булінгу — 12,3%. Водночас дані ґрунтуються на самозвітуванні вчителів і можуть не повністю відображати об'єктивну картину. Наприклад, у Києві 33,8% учнів повідомляли про регулярні прояви булінгу, а в західних регіонах — 30,1%. Натомість у східних областях зафіксовано майже повну відповідність між сприйняттям учнів і вчителів (18% і 16,9% відповідно).
У другій хвилі опитування 20,6% вчителів відзначили наявність булінгу на рівні школи. Водночас 5,2% респондентів повідомили, що ситуація з булінгом у закладі погіршилася від початку повномасштабного вторгнення. Серед тих, хто дав ствердну відповідь на запитання про булінг, у другій хвилі найвищий рівень визнання зафіксовано в Києві (26,5%) та північних областях (26,1%). Найнижчі показники — у східних (16,9%) та південних регіонах (10,4%).
У разі фіксації випадків булінгу освітяни найчастіше вдавалися до таких дій (у дужках вказано дані другої хвилі опитування):
Розмова з агресором — 36,6% (46,9%).
Розмова з постраждалим — 33,3% (45,1%).
Залучення шкільного психолога — 30,6% (43,5%).
Залучення батьків нападника — 25,1% (34,7%).
Залучення батьків жертви — 19,8% (29,2%).
Залучення керівництва школи — 17,9%.
Застосування офіційних механізмів реагування — 8,7% (12,3%).
Виклик поліції — 3,6% (7,8%).
Ще 6,4% учителів зізналися, що не втручалися в ситуацію.
Основними причинами булінгу, на думку вчителів, є:
Поведінка дитини — 53,7% (51,1%)
Скрутні життєві обставини — 19,9% (20,8%).
Зовнішність — 17,9% (18,6%).
Світоглядні розбіжності — 12,8% (12,3%).
Ознаки інвалідності — 5,9% (7,8%).
Попри те, що вчителі часто стають свідками булінгу, про регулярні звернення дітей з цього приводу повідомили лише 1,7% респондентів. Ще 16,6% зазначили, що учні звертаються до них щодо булінгу час від часу.
Журналіст:
Огей Антон Володимирович
