Однозначна відповідь: так, авторське право поширюється на Інтернет. Розміщення твору в мережі, незалежно від його форми (текст, зображення, аудіо, відео), не означає автоматичної відмови автора від своїх прав. Захист авторського контенту в цифровому середовищі прирівнюється до його охорони у традиційних форматах. З моменту створення твору автор автоматично набуває авторських прав, незалежно від його офіційної реєстрації.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об’єктами авторського права є:
— літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі;
— виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори та ін.
Згідно зі статтею 9 зазначеного Закону, авторське право виникає автоматично з моменту створення твору та надання йому будь-якої об’єктивної форми (письмової, матеріальної, електронної тощо). Реєстрація твору не є обов’язковою для підтвердження прав автора.
Сучасні цифрові платформи є основними каналами комунікації як для громадян, так і для органів влади. Водночас розміщення авторських творів у соціальних мережах не позбавляє автора права контролювати їх використання. Відповідно до статті 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автор має виключне право визначати способи використання свого твору та дозволяти або забороняти його поширення третіми особами.
Водяні знаки (watermarks): Додавання водяних знаків на зображення та відео для позначення авторства.
Обмеження копіювання тексту: Використання технічних засобів, що унеможливлюють копіювання контенту.
Захист зображень: Включає водяні знаки, зменшення роздільної здатності, використання плагінів, що блокують завантаження зображень.
Захист відео: Включає водяні знаки, кодування, паролі та інші засоби обмеження доступу.
Метадані: Вбудовані дані у файли для ідентифікації автора і захисту його контенту.
Моніторинг та спеціальні сервіси: Використання програмного забезпечення для автоматичного виявлення та захисту контенту від плагіату.
Подання скарги на платформу: Якщо контент розміщено на платформі, що підпадає під дію DMCA (наприклад, YouTube, Facebook, Instagram), автор може подати офіційну скаргу.
Звернення до хостинг-провайдера: Вимога видалити контент, розміщений на сайті без дозволу автора.
Позов до суду: Якщо інші методи не дали результату, автор може подати позов з вимогою видалити контент та отримати компенсацію.
Досудове врегулювання: Надіслання офіційної претензії порушнику з вимогою припинити незаконне використання твору.
Якщо відповідач заперечує факт поширення контенту або приналежність акаунта в соцмережі, позивач має надати докази зв’язку сторінки з конкретною особою. Судова практика підтверджує, що знімок з екрана без додаткових доказів не є достатньою підставою для встановлення факту порушення. Доказовою базою можуть слугувати експертні висновки або технічні дані про реєстрацію акаунта (справи № 201/6995/17, № 667/266/15-ц Верховний Суд).
Статті юридичного, наукового, технічного та іншого характеру опубліковані в мережі інтернет, є об’єктами авторського права.
Дописи (пости) в соціальних мережах теж мають статус об’єктів авторського права і на рівні з іншими творами підлягають охороні на рівні норм законодавства. Адже допис — це твір. Твір має оригінальне інтелектуальне творіння автора (співавторів) у сфері науки, літератури, мистецтва тощо, виражене в об’єктивній формі (п. 56. ч. 1 ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).
Авторські права поширюються на всі твори, опубліковані в Інтернеті.
Авторське право виникає автоматично з моменту створення твору та не потребує реєстрації.
Автор має право заборонити поширення своїх творів без його згоди.
Якщо автор дозволяє поширення, необхідно вказувати його ім’я.
Необхідно зауважити, що законодавець дозволив цитувати твір без згоди автора. Тобто не заборонено використовувати уривки з творів (статей, дописів, публікацій), посилаючись на автора.
У разі порушення авторських прав можна звернутися до порушника, до адміністрації платформи або до суду для захисту своїх прав.
Відповідно до п. 64 ч. 1 ст. 1 вищезгаданого Закону цитата — фрагмент (уривок) з правомірно оприлюдненого твору, записаного виконання, правомірно оприлюдненої фонограми або відеограми, який використовується, з обов’язковим посиланням на його автора та/або виконавця, виробника фонограми, виробника відеограми і джерела цитування, іншою особою з метою зробити зрозумілішими власні твердження або для посилання на вираження іншої особи в незмінному (автентичному) вигляді або в перекладі такого фрагмента (уривка).
Статтями 22—28 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачені випадки, коли твір можна використовувати без згоди автора.
Зокрема, дозволено використання цитат опублікованого твору в обсязі, виправданому поставленою метою; використання літературних і художніх творів з навчальною метою; відтворення творів для висвітлення поточних подій у періодичних виданнях з інформаційною метою, для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою. ...
Правомірне використання цитати без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) визнається при чіткому виконанні вимог відповідно до п. 2 ч. 22 ст. Закону України «Про авторське право і суміжні права», а саме:
безплатне використання;
зазначення імені автора;
зазначення прямого джерела запозичення;
обсяг цитування повинен бути здійснений у розмірі, виправданому поставленою метою (Закон не визначає розмір дозволеного обсягу цитування ні кількістю дозволених до використання символів, ні відсотковим співвідношенням). ...
Матеріал підготувала Лілія Орел, освітня юристка та психологиня.
Головна редакторка:
Литвиненко Леся Анатоліївна