Від картин до пісень: як росіяни крадуть українську культуру

Власна історія та культура — це одні з найголовніших доказів буття кожної нації. Саме тому росія систематично намагається нахабно викрасти та привласнити все українське — від територій і аж до пісень. Адже це вкладається в російську імперіалістичну парадигму «неіснування» України та «спільності» історії. Говорячи простою мовою, московити діють за принципом: «Все, що ваше, — то все наше». Саме тому вони намагаються впровадити простий ординський підхід: усе, що можна, — забрати, а що не можна — знищити.

Розграбування музеїв

Наочний тому приклад — українські музеї на тимчасово окупованих територіях, над якими ворог після захоплення доручив «взяти шефство» своїм установам. Одним із ключових завдань, крім «нормалізації» окупації, було забезпечення процесу внесення українських музейних цінностей до російського каталогу. Про це зазначає Олексій Копитько, координатор групи «Інформаційний спротив». Таким чином, процес офіційного пограбування України та формального включення українських музеїв до російської системи набирає обертів.

Зокрема, у серпні 2024 р. до російського каталогу підключили 8 українських музеїв, у листопаді їх було вже 17, а станом на кінець січня 2025 року — 36. І це тільки ті, що відображені у видимій частині, тобто перевірити їх може кожен. Скільки їх не проявлено — невідомо.

Казки російських співунів про «причини» конфлікту, про цілі «демілітаризації», «денацифікації» тощо спростовуються фактами з російської практики. Росіяни тупо захоплюють і переварюють територію. Вони крадуть культурну спадщину як клас.

З твердження «нехай в України буде поменше армія, щоб ми не боялися агресивних нацистів» ніяк не випливає наслідок «а поки ми вкрадемо всі українські музеї, до яких дотягнемося». — Олексій Копитько 

Про величезні обсяги вкраденого повідомляло «The New York Times». За даними видання, тільки з одного Херсона московити вивезли понад 15 000 предметів образотворчого мистецтва та артефактів. З окупованих міст систематично викрадалося все — від картин із музеїв та бронзових статуй у парках до історичних артефактів, історія яких нараховує тисячі років. Зокрема, ворог заволодів у Мелітополі скіфським золотом, якому приблизно 2300 років. Викрадали навіть тварин із зоопарків, відомим прикладом чого є сумнозвісна історія херсонського єнота.

Для розграбування організовуються справжні «спецоперації»: вороги штурмують незахищені музеї, загортають безцінні артефакти в простирадла й закидають їх у кузови вантажівок.

Про ці численні злочини свого часу зазначав колишній Генеральний прокурор України Андрій Костін:

Крім систематичного знищення культурної спадщини, Росія вдається до ще одного злочину — крадіжки культурних цінностей. Ці артефакти, викрадені з наших музеїв та археологічних пам'яток, тепер з'являються на міжнародному чорному ринку, — Андрій Костін 

Міжнародні експерти, які уважно стежили за цією ситуацією, казали, що це найбільша крадіжка предметів мистецтва з часів Другої світової війни, коли нацисти грабували Європу.

Як не з’їм, то понадкушую

Саме таким чином можна описати дії московитів щодо українських пісень та національних костюмів. Проблематично вкрасти те, що не існує матеріально, але завжди можна переспівати на свій лад, потім позначивши це як виключно російське. Цим і займається одна з російських блогерок, контент якої переважно складається з демонстрації українського народного одягу, який, звичайно, подається як російський. Усе це відбувається під акомпанемент переспіваних українських народних пісень.

Про те, що подібне — не поодинокий випадок, а систематично відбувається вже сотні років, зазначав диригент Дмитро Кацала.

Якщо поглянути на перебіг нашої, в лапках, «спільної історії» за, принаймні 300—400 років, то ми побачимо цю тенденцію, вона почалася не з пісень насправді, вона почалася з мови, з абетки, з устрою життєвого…Ми не можемо відмовитися від своєї природи, від своєї ментальності, так само як і вони. Ми не можемо перестати творити, вони не можуть перестати красти, — Дмитро Кацала

Московити не цураються посягати навіть на знаменитий «Щедрик» Леонтовича, який українська телеведуча Олена Морозова під час прослуховування в «Apple Music» виявила в альбомі «русскоє рождєство».

Скарги в «Apple Music» щодо видалення української пісні з російського альбому, де вона була розміщена без жодного дозволу, залишилися без відповіді. Після набуття ситуацією розголосу до компанії звернулося й Мінцифри з аналогічним проханням, проте також не отримало жодної реакції.

Як у нас немає блатних пісень, мається на увазі тюремних, це ж є жанр цілий в російській пісенній культурі, так і у них немає колядок і щедрівок, от вони, як все присвоюють, так і це присвоїли собі, — коментує ситуацію художній керівник Національної капели України «ДУМКА» Євген Савчук. 

Важливо також зазначити, що завдяки прослуховуванням на платформі «Apple Music» власник може отримувати кошти. Тобто, крадучи українські пісні, росіяни ще й отримують завдяки цьому певне фінансування.

До чого руки не дотягуються

Якщо ж у ворога не виходить щось викрасти чи привласнити, вони намагаються це знищити. Станом на початок жовтня 2024 року через російську агресію, за даними Мінкульту, постраждало 1169 об’єктів культурної спадщини, серед яких багато релігійних споруд: храмів і церков.

В Україні за час повномасштабної фази війни знищено понад 700 храмів, релігійних споруд, і це йдеться не лише про православну церкву, а й синагоги пошкоджені, мечеті, релігійні центри мусульманські, дуже багато церков баптиських, євангельських, і тут статистика справді дуже драматична, — коментує генеральний директор Музею Майдану Ігор Пошивайло.

Все це лише вкотре доводить, що росія намагатиметься за будь-яку ціну стерти українську націю з обличчя землі, тож наша задача — не просто відновити та повернути всі викрадені та пошкоджені артефакти української культури, а й створити стільки витворів мистецтва, щоб ворог одразу зрозумів — такої кількості шедеврів йому не спаплюжити, скільки б він не намагався.

Титульне фото з матеріалу «The New York Times».