Команда студентської організації Synapse Space з Києво-Могилянської академії підготувала добірку цікавинок, які допоможуть розібратися з тим, як за участі музики швидко позбутися тривоги, та зрозуміти, чому плач — це більше, ніж просто емоційна реакція. А також з'ясувати, що таке «фундаментальна помилка атрибуції» та чи можливо її уникнути. Тож, влаштовуйтеся зручніше, і приготуйтеся дізнатися дещо нове!
Музика – це фундаментальна форма людської комунікації, значно давніша за мову. Ми фізіологічно реагуємо на музику на рівні нейронів у мозку, які генерують імпульси тієї ж частоти, що і сама мелодія. Така нейронна відповідь є вродженою, що підтверджують експерименти, у яких 3-місячні немовлята реагували на різні типи музики рухами тулуба та/або кінцівок. Тож музику можна використовувати, щоб «хакнути» роботу багатьох центрів головного мозку. Ось декілька підтверджених методів:
Музика і рух. Експериментально доведено, що 10-15 хвилин прослуховування швидкої музики підвищують мотивацію до фізичної та когнітивної активності. Дуже радимо послухати її до або під час спортивних тренувань, щоб підвищити їх ефективність!
Музика і концентрація для навчання та роботи. Збільшити фокус уваги допомагають бінауральні ритми (це коли у навушниках відтворюються трохи різні звуки для двох вух) частотою 40 Гц, "білий" (постійний) та "червоний" ("броунівський") шум. Статистично, найкраще працювати у повній тиші, трохи менш ефективно – при прослуховуванні інструментальної музики, і зовсім неефективно – при прослуховуванні улюбленої музики зі словами. Чому так? Тому що лінгвістичні центри мозку уже зайняті знайомими словами пісні, і ваша навчальна чи робоча діяльність конкурує з ними за енергію. Але якщо слухати улюблену музику у перервах між частинами роботи, мотивація навпаки зростатиме.
Музика і емоційний стан. Дослідження показали, що достатньо прослухати від 10 до 30 хвилин музики, будь-якого жанру, щоб знизити частоту серцебиття, інтенсивність дихання – словом, заспокоїтись. 9 хвилин “музичної терапії” достатньо, щоб покращити настрій, а 13 хвилин – щоб прожити сумні емоції. Потрібно швидше?
Тоді вмикайте "Weightless" (Marconi Union) – уже 3-х хвилин достатньо, щоб знизити тривожність на 65%!
Емоційні сльози – це лише один із трьох видів сліз, який відрізняється від базальних (сльози зволоження) та рефлекторних (сльози захисту) за своїм хімічним складом. Це дослідив біохімік Вільям Фрей ІІ з Університету Міннесоти. Вони містять значно більшу різноманітність білків (на 20-25%), у 4 рази більше калію, і в 30 разів більше марганцю, ніж рефлекторні сльози; також вони насичені гормонами, такими як адренокортикотропін (АКТГ) і пролактин. АКТГ може бути ключовим фактором у виникненні емоційного плачу, адже людина виробляє його під час стресу чи тривоги. У свою чергу, високі концентрації марганцю спостерігаються в мозку людей, які страждають на хронічну депресію. А вищий рівень пролактину в організмі жінок може пояснити, чому вони плачуть частіше, ніж чоловіки.
Дослідники також виявили, що плач може мати біологічно обгрунтований заспокійливий ефект – за результатами досліджень, «запах» емоційних сліз знижує чоловічу агресію на 43,7%. Цікавою теорією, що стосується аспектів плачу є концепція відомого біолога Амоца Захаві з Тель-Авівського університету, який вважає, що сльози могли мати еволюційну перевагу: вони відображали нашу вразливість і сприяли обʼєднанню спільноти.
Загалом, плач – це складний поведінковий феномен, та однозначно зрозуміло, що він є корисним інструментом внутрішньої саморегуляції і допомагає налагоджувати міжособистісні комунікації.
В такому реченні це звучить дивно, правда? Але як часто, насправді, ми звинувачуємо у помилках інших людей їх характер та особистісні якості! Тоді як причини наших помилок – частіше вплив зовнішніх обставин. Ось такі подвійні стандарти.
Пригадали схожі ситуації? Проте не спішіть картати себе – це не означає, що ви погана людина. Зараз розповімо, що таке феномен фундаментальної помилки атрибуції та як його позбутися.
Фундаментальна помилка атрибуції (атрибуція – це процес пояснення причин поведінки чи подій) – це когнітивне викривлення, яке проявляється у схильності пояснювати поведінку інших людей внутрішніми факторами, а свою – зовнішніми. Це відбувається, тому що наш мозок – лінивий, і дуже любить економити енергію на спробах дійсно розібратися в ситуації, проаналізувати контекст.
Як цього позбутися? Свідомим ментальними зусиллями. Можна пригадати себе у схожій ситуації – що було причиною помилки у мене? Для розуміння того, що ж сталося, потрібно перенести фокус уваги з конкретної людини на більш загальний план – з усіма обставинами, зовнішніми впливами тощо. Найпростіший спосіб, власне, спитати іншу людину – у доброзичливій формі, поцікавитись, а не вимагати виправдань. Тоді може виявитись, що обставини склалися так, як ви ніколи б не змогли й припустити!
Більше про науку можна дізнатися, на нашій сторінці Instagram @synapse.space
Головна редакторка:
Литвиненко Леся Анатоліївна
