Сертифікатоманія — чи є вирішення проблеми

В соцмережах розгорілася насичена дискусія щодо причин та наслідків купівлі сертифікатів підвищення кваліфікації педпрацівників, яку вкотре озвучила команда освітнього омбудсмена Сергія Горбачова. В українському освітньому просторі знову продовжується делегування відповідальності від вчителя до суб'єкта.

Особливо цинічним виглядає купівля сертифікатів про надання першої домедичної допомоги, адже лише систематичне повторення азів домедичної допомоги дозволить сформувати навички, які кожен з нас пригадає та застосує у критичній ситуації. — Служба освітнього омбудсмена.

Нещодавно ГО «Смарт Освіта» провела і опублікувала дані дослідження, де згадувалося, що 45% вчителів 5–6-х класів не можуть пояснити іншим суть реформи НУШ. Було опитано 600 вчительок, серед яких 96% підвищувало кваліфікацію на курсах НУШ. Серед них навчання в інститутах ППО пройшли — 85%, в Освіторії — 22%, в ІМЗО — 18%. При цьому 6% вчительок зізналися, що просто купували сертифікат. Служба освітнього омбудсмена вважає, що кількість вчителів, які просто купили свій сертифікат сягає близько 16%, адже 10% обрали варіант «складно відповісти». Її співробітники також констатували, що наразі вони не знають, як розв'язати цю проблему і поки що планують зібрати стейкхолдерів для створення робочої групи.

Омбудсмен також зауважив, що існує платформа «EdWay», але ця платформа не є державною, вона розроблена ГО «ЕдКемп Україна» і надає цифрову, інформаційну та методичну підтримку під час підвищення кваліфікації. Водночас контроль за суб’єктами підвищення кваліфікації не здійснюється, адже ГО не має і не повинна мати таких повноважень. 

Паралельно з EdWay існує сайт ЄАС, що називає себе єдиною атестаційною системою, який також не є державним і який активно просувають через мережу сайтів Атомс. Щодо групи сайтів Атомс — раніше, у своєму блозі «Масовий саботаж підвищення кваліфікації від Атомс», Леся Литвиненко розкрила 11 доменів цієї групи:

1. Ректор. Тренінг для шкіл: rektor.com.ua;

2. ЛОІППО ЄАС: loippo.nppu.org;

3. ЄАС: conf.nppu.org;

4. КІПО: conf.ipo.kiev.ua;

5. Педрада: pedrada.ippo.com.ua;

6. Вчитель: iteacher.com.ua;

7. ІППО: ippo.com.ua; — назва яка всіх вводить в оману!

8. Вихователь: vyhovatel.com.ua;

9. РУХ освіта: ruh.com.ua;

10. Піфагор: pifa.com.ua;

11. Атомс Хаб: hub.atoms.com.ua;

Це приклади 11 сертифікатів з різних доменів, які мають спільний перелік курсів.

Хочемо звернути вашу увагу на домен «ІППО». Це загальновживана абревіатура, якою в академічних колах позначають інститути післядипломної педагогічної освіти. Проте саме ця абревіатура вводить вчителів в оману, адже вчителі думають, що цей сайт є офіційним державним інститутом. Сайт ippo.com.ua, як і вся група сайтів Атомс, не вимагають від вчителів проходження курсів, а просто генерують відповідний папірець — оплата пройшла успішно, тримайте сертифікат.

Всеосвіта поцікавилася в освітян про досвід співпраці з групою сайтів від Атомс. Так, один зі спікерів, якого раніше було запрошено на конференцію від сайту «Педрада» (котрий також входить в групу сайтів Атомс), поділився власним досвідом. Відомо, що з ним не захотіли підписувати договір про співпрацю, зауваживши, що в них взагалі не має договорів, а оплату запропонували зробити від фізичної особи.

Також спікер поділився власним враженням, що навіть у менеджерів, які працюють в Атомс, немає договорів про співпрацю.

Моніторинг соціальних мереж показує, що «чорний ринок» сертифікатів підвищення кваліфікації процвітає. Замість педагога, зовсім інша людина готова за гроші проходити курси ПК, навіть, якщо це безплатні масові курси від держави. Всеосвіта відстежує такі спільноти та у разі виявлення порушників анульовує сертифікати, що були отримані недоброчесним шляхом. Подібна активна діяльність мінімалізувала попит на проходження курсів від Всеосвіти, адже крім вимог пройти платний курс, у всіх курсах є теоретичні модулі та контроль перевірки виконаних робіт.

Що спонукає вчителів купувати такі сертифікати підвищення кваліфікації?

• Відсутність механізму контролю від суб’єктів ПК.

• Відсутність контролю зі сторони педагогічної ради.

• Відсутність відповідальності за порушення академічної доброчесності.

• Професійне вигорання.

• Нестача часу в разі позачергової атестації.

• Проходження курсів в особистий час без доплати за це.

Пропозиції Всеосвіти щодо розв'язання проблеми

№1 — Мотиваційна складова.
Держава може виділяти фіксовану суму коштів в рік на ПК, це можуть бути 500 грн зі свободою обрати курс та суб'єкта підвищення кваліфікації.

№2 — Підвищення кваліфікації має відбувати в робочий час.
ПК не може відбувати в особистий час педагогічного працівника.

№3 — Персональна відповідальність кожного педпрацівника.
Запровадження на законодавчому рівні відповідальності та системи штрафів за порушення академічної доброчесності. Наразі не існує ефективних важелів впливу на недоброчесних користувачів.

№4 — Під час навчання в педагогічних ЗВО запровадити наскрізний курс про академічну доброчесність.
Сьогодні не достатньо коротких курсів. Побутова, базова та академічна доброчесність мають вивчатися протягом всього навчання в педагогічних закладах вищої освіти. Запроваджена державна програма виховання культури академічної доброчесності упродовж життя.

№5 — Зараховувати у підвищення кваліфікації тренінги від розробників освітнього програмного забезпечення та інструменти, які використовується в навчальному процесі. 
Навіть видавництвам не обов'язково бути суб'єктом ПК, якщо вони дають тренінг по своїм освітнім книжкам.

№6 — Має бути запроваджено прозорий механізм акредитації програм будь-якими суб'єктами освітньої діяльності.
Педагогічна рада не має створювати штучних бар'єрів від суб'єктів без акредитованих освітніх програм.

№7 — Прозоре звітування суб'єктів підвищення кваліфікації про свою діяльність.
Глобальна політика нашої держави зосереджена на дерегуляції та прозорості всіх процесів.

№8 — Ваша дієва пропозиція...

Думки експертів

Іван Іванов, засновник платформи «Уміти», поділився власними думками, щодо свавілля купівлі сертифікатів. Іван Іванов вважає, що ситуація з «чорним ринком» ПК формувалася десятиліттями, задовго до постанови 800.

Уявимо, що ми — автори якогось платного курсу, де пропонуємо два тарифи: дешевий і дорогий. Наша мета — щоб клієнти вибирали дорогий тариф. Тепер розглянемо логіку наших дій на прикладі різних спеціалістів.
1) Дизайнер, SMM-ник, відеооператор, копірайтер та ін. міркуватимуть так: якщо я виберу дорогий тариф, отримаю допомогу, матиму більше практичного досвіду, що допоможе мені брати більш високооплачувані замовлення або я зможу претендувати на вищу зарплату.
2) А у випадку з учителем, щоб він вибрав дорогий тариф, ми маємо все зробити навпаки, бо міркування буде таке: якщо я виберу дорогий тариф, то зможу швидше завершити курс, мені не треба буде виконувати завдання, мене не будуть оцінювати. 

Тобто «бізнес на вчителях» найбільш прибутковий в тому випадку, якщо просто продавати сертифікати. З умовним дизайнером та SMM-ником такий фокус не пройде, бо вони хочуть отримати реальні знання, щоб заробляти більше. Учитель же в нинішніх реаліях просто хоче, щоб від нього відчепились і навіть готовий за це платити. — Іван Іванов.

Іван Іванов також нагадує, що крім попиту на сертифікати без навчання, існують безплатні 30-годинні масові курси, що є вбивчим для комерційних суб'єктів.

Що Всеосвіта очікує від МОН

Впроваджуючи нові зміни, важливо не погіршити ситуацію, яка зараз є на ринку ПК.

1. Не можна створювати штучні списки гарних і не гарних суб'єктів ПК.

2. Мають бути чіткі прозорі правила та критерії для всіх зі зрозумілою державною політикою.

3. Не має бути преференцій для державних закладів післядипломної педагогічної освіти.

4. Не має бути примусово-обов'язкових рекомендованих курсів від МОН.

Таким чином, якщо держава робить курс обов'язковим, то має бути й надана можливість для будь-якої організації чи навіть закладу освіти, розмістити цей курс на своїх платформах або сайтах.