Герб України — символ державності, який пройшов крізь віки

Сьогодні, 19 лютого, українці відзначають День Державного Герба. Нагадаємо, що 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом Великого Державного Герба України. 

Герб (походить від німецького слова erbe – спадок) – це символ, який презентує країну як суверенну незалежну державу. Його зображають на офіційних документах, печатках, грошових і знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ. У світовій практиці немає суворої регламентації творення державних гербів. Практика їх оформлення спирається на національні традиції певної країни.

Відкритий конкурс щодо створення проєкту Державного Герба України, відповідно до постанови Верховної Ради, був оголошений 24 червня 1991 року (тобто ще за існування срср). Під егідою Комісії з питань культури й духовного відродження ВР було створено робочу групу — журі з депутатів, істориків, мистецтвознавців, музейників. 4 жовтня 1991 року експертна група підбила підсумки конкурсу. Для участі в ньому надійшло понад 200 робіт (усі вони тепер зберігаються в Центральному державному архіві органів центральної влади та управління). Переміг проєкт, який був розроблений групою українських геральдистів — Андрієм Гречилом, Олексієм Коханом та Іваном Турецьким.

Світлина з порталу УІНП

Постанова визначила Тризуб Малим Гербом України, вважаючи його головним елементом великого герба. Зображення герба мусило розміщуватися на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ. Документ також мав додаток, в якому містилися кольорове, чорно-біле та схематичне зображення герба із вказаними пропорціями щита і тризуба.

Конституція України, яка була прийнята 28 червня 1996 року, проголосила Тризуб головним елементом Великого Державного Герба України. Тризуб визначався як знак княжої держави Володимира Великого і Малий Державний Герб України. Згідно з Конституцією Великий Державний герб мусив встановлюватися в майбутньому, окремим законом Верховної Ради України, з урахуванням малого герба та герба Війська Запорізького. Цікавим є факт, що у 1918 році тризуб також було обрано гербом УНР. Він став справжнім символом соборності українських земель. Такий герб мав на меті поновити традиції української державності.

Державний герб України: історія символу

Тризуб є стародавнім символом, який зустрічався на нашій території з найдавніших часів. Його найдревніше зображення, знайдене археологами, датується X століттям. Зображення тризуба археологи знаходять на монетах, посуді, печатках, якими скріплювалися  міжнародні договори. Він став спадкоємним геральдичним знаком для нащадків князя Володимира Великого. Сам же князь київський Володимир Святославович карбував його на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого – тризуб.

Срібляна гривня — срібляник часів Русі-України (світлина з порталу УІНП)

Тлумачення

Є багато пояснень до того, чим вважається тризуб. Серед поширених варіантів є пояснення, що тризуб — це древній релігійний знак, тризубець, або навіть свічник у вигляді трикирія. Знаходять тлумачення тризуба у символіці житнього колоса, лука зі стрілою або триєдиній жертві в ім'я перемоги життя над смертю. Існує гіпотеза, що це знак триєдиності світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря. Дехто намагається тлумачити тризуб як монограму, вважаючи, що це перші літери імені Володимир. А хтось вбачає у ньому зашифроване слово воля.

Світлина з порталу УІНП

Ясна річ, що в період радянської окупації український тризуб був заборонений. Совєтська окупаційна тоталітарна система затаврувала його як «націоналістічєскій знак». Використання тризубу в срср переслідувалося, «всіх свідомих» жорстоко карали. Для комуністичного режиму він лишався ознакою націоналізму. Проте сьогодні, ставши Державним гербом сучасної України, тризуб символізує тяглість і спадкоємність традицій наших земель. Наразі Великий Державний Герб України досі не затверджено.

У матеріалу було використано інформацію з сайту Українського інституту національної пам'яті.