Крим через 10 років окупації: як планують повертати школярів півострову в українську освіту

20 лютого виповниться рівно 10 років військової агресії рф проти України. Почалося все з анексії Криму у лютому — березні 2014 року. Сьогодні між українськими школярами та учнями півострова вже утворилася велика прірва: допоки учнівство на материковій Україні збирає гроші на ЗСУ та вчиться збирати дрони, у Криму діти вимушені слухати гімн росії та отримують пропаганду замість знань. Як відновити освітні звʼязки з навчальними закладами півострова та як русня туманить юні голови через підручники — розберімось у матеріалі.

10 років гніту: що передбачає Стратегія когнітивної деокупації Криму?

У листопаді 2023 року Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим презентувало спеціальну Стратегію когнітивної деокупації Криму. Документ містить у собі збір основних факторів та ускладнень, з якими зіштовхнуться фахівці після деокупації півострова.

Серед них варто виділити наступні проблеми:

• Травмованість. Вже сьогодні спеціалісти Представництва зазначають, що населення Кримського півострова є глибоко травмованим та атомізованим — так називають суспільство, яке не має повноцінної єдності й скупчується навколо окремих цінностей, часто ігноруючи реальні факти. Примусова мілітаризація освіти, громадського життя, пропаганда війни — все це вплинуло на розвинення постійного стресу та залякування. Тому варто готуватися до низького рівня довіри від населення. Адже звірства окупації та воєнні дії не налаштовують на оптимізм.

• «Чорно-біле» мислення. Після початку повномасштабної війни росії проти України, фахівці зауважують зростання в українців ідеї «чорно-білого мислення»: коли є або хороше, або погане. Жителі Криму не будуть виключенням — більшість перейдуть в режим психологічного самозахисту й до змін можуть ставитись негативно. І ось тут найголовніша задача: розрізнити прямий замах на українську державність, антиукраїнський саботаж чи настрій, що повинні переслідуватись законом або ж просто нелояльну позицію. У другому випадку до позицій кримчан потрібно ставитись терпляче та проводити обговорення, щоб разом підійти до сприятливого для України напрямку.

• Залякування та дезінформація. Вже неодноразово підтверджувалося криваве правило царювання росії: окуповані території підлягають агресивній пропаганді страху, а у випадку військової поразки жителі стають справжніми заручниками. Не можна виключати такий сценарій у Криму, адже півострів можуть постійно обстрілювати (як, наприклад, Херсон чи Харків). Відчуття небезпеки, руйнування інфраструктури можуть стати сприятливим моментом для поширення російської пропаганди та теорій змов.

Стратегія когнітивної деокупації також викреслює й необхідні пріоритети у боротьбі з російською пропагандою. Якщо коротко, то після деокупації, процес повернення півострова можна назвати «боротьбою за розум»:

1. Покращення середнього рівня життя. Жителям Криму потрібно закрити базові потреби: медичне та соціальне забезпечення, це підніме також й рівень довіри населення.

2. Декомунізація та дерусифікація. При цьому, в процесі варто досягати суспільного консенсусу навколо назв вулиць чи памʼятників, щоб не викликати зворотну реакцію мешканців.

3. Найголовніше — це посилення українських стандартів освіти в усіх навчальних закладах Криму. Для цього запровадять одразу низку рішень: заходи для розгвинчення головних російських наративів та міфів, розпочнуть роботу місцеві та регіональні канали, видання українською та кримськотатарською мовами. Крім того, до освітніх, культурних та соціальних проєктів можуть залучити місцеві громади, щоб таким чином підвищити довіру населення.

Ще одним важливим фактором у ситуації з Кримом є жителі російської федерації, які прибули на півострів після анексії. Заступниця Постійної Представниці Президента в республіці Крим Ольга Куришко зауважує: за роки окупації на територію прибуло від 500 до 800 тисяч росіян. Вони вʼїхали незаконно, перебувають у Криму також незаконно та мають покинути півострів після визволення.

«України не існує, а Крим зобовʼязаний любити росію»: якою є «освітня ідея» окупантів

Ольга Куришко зауважує, що вже зараз можна почати моніторинг та оцінку освітніх процесів в окупованому Криму, щоб розуміти усі виклики та ризики.

Аналіз освітніх втрат та визначення потреб у додатковому навчанні треба проводити вже зараз. В окупованому Криму вводяться додаткові предмети для вивчення історії росії й «патріотичного» виховання учнів і учениць, але не викладається українська мова та історія України. Також це дасть змогу виявити, яких елементів нам бракує для повноцінної інтеграції жителів тимчасово окупованої території в український простір, — пояснює Ольга Куришко.

Головною метою окупантів у анексованому Криму є розрив та забуття будь-якого минулого та звʼязків з Україною. Керівник відділу інформаційного забезпечення Представництва Президента України у Республіці Крим Євген Бондаренко зауважує, що для досягнення цієї мети окупанти не шкодують зусиль.

У шкільну програму вводять курси з історії Криму в контексті «братерства з росією» або навіть курси з історії самої росії. Паралельно з цим формують в дітей загальноросійську ідентичність, аби вони відчували себе «громадянами рф». Україну у кримській освіті ідентифікують виключно, як «фашистську» державу та заперечується існування України як окремої країни взагалі.

Фрагмент нового підручника рф з історії

В молодому поколінні виховують почуття громадянської відповідальності перед росією, яка «врятувала Крим від нацистів», а також формують позитивне ставлення до керівництва росії та срср та негативне до «колективного Заходу», який є нібито найбільшим ворогом та загрозою рф.

Відразу після окупації Криму окупаційна «адміністрація» заявляла, що буде використовуватися три «государственних язика» – російська, українська та кримськотатарська мови. Насправді це бутафорія, бо із самого початку окупанти позакривали українські школи. Навіть якщо десь залишалися українські класи, це робилося для показовості, а українська мова подавалася як елемент меншовартості. Те ж саме відбулося з кримськотатарською мовою, — зауважує Євген Бондаренко.

Загалом, лейтмотивом освітньої системи Криму йде велич росії та срср, а ще — думка про те, що «за батьківщину варто пожертвувати своїм життям». Ці наративи підкріплюються створенням таких організації, як «Юнармія», де дітей вчать поводженню з реальною зброєю ще з 2016 року та «Большая пєрємєна», що є реставрацією піонерського руху радянських часів та також веде до мілітарізації освіти.

Ще один яскравий приклад — «оновлений» підручник з історії росії за 10—11 клас, авторами підручника є помічник президента РФ Володимир Мединський та ректор МДІМВ Анатолій Торкунов. Окрім повної ахінеї про «натівських інструкторів в Україні», загрози Заходу росії та «несправедливих санкцій», посібник містить й пряму мотивацію до смерті.

Джерело: Крим.Реалії

Школярам прямо повідомляється, що «готовність віддати життя за Батьківщину» – це почесно і «властиве російському, радянському, солдатові». При цьому «російськими людьми» названо представників різних національностей, від українців і татар до дагестанців. Підкріплюють заклик вже традиційним прийомом страху, пропонуючи дітям довести, «які загрози Криму спричинили анексію півострова».

Діти в анексованому Криму постійно беруть участь у військових парадах, акціях та виставах. З листопада 2022 року у шкільну програму багатьох шкіл додали «разговори о важном», де напряму агітують школярів бачити в Україні та Заході ворога. На таких уроках часто транслюють промови путіна або ж замовні пропагандистські репортажі.

Як подолати вплив росії на кримську освіту?

У Міністерстві реінтеграції та Представництві Президента України в АР Криму вже розробляють дорожню карту Стратегії деокупації. Найголовнішою метою є розвінчування російських пропагандистських наративів, які роками навʼязувала окупаційна влада. Конкретні кроки виглядають так:

• Контнаративи у відповідь на російські міфи. Євген Бондаренко наголошує: якщо казати дітям, що все у російських підручниках є неправдою, варто ґрунтовно досліджувати та пояснювати, чому це так.

• Програма мобільності. Молоді жителі Криму у віці до 20 років, ймовірно, ніколи не відвідували материкову Україну. Саме для цього варто забезпечити освітні екскурсії, літні табори та досліджувальні поїздки, щоб зменшити культурну, інформаційну та соціальну прірву між жителями регіонів.

• Перенавчання вчителів. Це один з найважчих кроків у програмі, зазначає Євген Бондаренко. Довготривала окупація півострова стає причиною освітніх втрат не лише серед учнів, але й вчителів. Їм доведеться заново опановувати професію, проходити переатестацію, сертифікацію. Ще одним важливим питанням є педагоги та директори шкіл, які або вимушено, або добровільно виконували накази ворога. Звільнити усіх одним днем — не вихід, адже прірва в освіті лише посилиться. Ольга Куришко зазначає — факт співпраці з ворогом потрібно буде перевірити з залученням відповідних органів.

Можуть бути різні види таких перевірок, які дадуть змогу визначати рівень співпраці з окупантами та наслідки від такої співпраці. Скажімо, людина працювала в загальноосвітній школі в Ялті, викладала хімію, фізику, біологію, у її трудовій книжці є запис про трудові відносини зі школою, але вона не працювала на виборчій дільниці, не змушувала до паспортизації, не проводила програми з мілітаризації освіти. Така особа не мала б нести кримінальну відповідальність, але й повернутися в професію вона зможе після проходження перенавчання та перекваліфікації відповідно до вимог українського законодавства, — пояснює Ольга Куришко.

Окрім того, важливо запустити процедуру визнання атестатів та дипломів тих, хто вимушено здобув освіту на тимчасово окупованих територіях. Процес передбачається законопроєктом № 9591, який передали на підпис президенту України.

За прогнозами, на когнітивну деокупацію Криму (тобто порозуміння та сприйняття) знадобиться кілька років. А про детальний кошторис навіть й говорити зарано. Хоча для того, щоб повернути додому наших людей та території, шкодувати ресурсів не варто. 

Джерела, використані у статті: Крим.Реалії, Нова українська школа, ppu.gov.ua