Сьогодні відбувся
Вебінар:
«
Від формалізму до свідомого тренду: інноваційні інструменти розмови про національну ідентичність із поколіннями Зета та Альфа
»
Взяти участь Всі події
Блог :
Громовий Віктор
Сьогодні 16:25
2 0

Любі мамо й тату, будь ласка, не відвертайтеся від мене


Однією з головних проблем, яку нам слід вирішити, є підвищення рівня педагогічної культури батьків. Зокрема це потрібно для того, щоб дорослі могли допомогти своєму підлітку навчитися дорослішати. Уже писав, що нам потрібні «батьківські університети 2.0». Бо можна скільки завгодно разів перезавантажити (прокачати) вчителів, але хибне виховання дітей у сім’ї та відсутність відповідального батьківства зведуть усе це нанівець.

У Радянському Союзі масовою формою педагогічної просвіти були «батьківські університети» (або університети педагогічних знань для батьків). Вони створювалися при загальноосвітніх школах, будинках культури, великих підприємствах чи за місцем проживання. Попри жорсткий ідеологічний контроль, ці інституції виконували й об’єктивно корисні, практичні функції для тогочасного суспільства.

Батьки мають зростати разом зі своєю дитиною. Батьківство – це теж інтенсивне навчання.

Зокрема, батькам підлітків теж треба підказувати, як не «відкупитися» ґаджетом і не бігти сваритися до школи, а витримати шторм. Саме про це – лист підлітка до батьків, який варто прочитати кожному дорослому.

Коли вдома з’являється колючий, імпульсивний підліток, у батьків часто спрацьовують два крайні сценарії: або закрутити гайки до упору, або махнути рукою, ввімкнути режим потурання й виправдовувати будь-яке хамство тим, що «він якось переросте» чи «це вчитель винен, бо не вміє знайти спільну мову».

Обидва шляхи – це втеча від відповідального батьківства. Бо підлітковий вік – це не привід скасувати межі, правила й наслідки за власні вчинки, але й не причина оголошувати дитині війну. У цей непростий період життя дорослим треба стати для неї зовнішньою опорою, прикладом здорової поведінки й надійним тилом.

Дуже влучно й чесно про це написала американська авторка Гелен Вінґенс у своєму відомому листі від імені підлітка. Прочитайте його уважно – особливо пункт про те, як важливо не обслуговувати (виправдовувати тощо) дитину, а дозволяти їй зіткнутися з наслідками власних рішень.

Любі мамо й тату!

Будь ласка, не відвертайтеся від мене.

Зараз я не можу мислити абсолютно ясно, бо в моїй префронтальній корі головного мозку досі бракує досить суттєвої ділянки. Це дуже важлива частина – саме вона відповідає за раціональне мислення. Розумієте, вона остаточно сформується лише десь у 25 років. А з тієї точки, де я перебуваю зараз, 25 років здаються страшенно далеким майбутнім.

Мій мозок ще не дозрів остаточно!

Не має значення, що я кмітлива людина – навіть найвищий бал із математики на випускному тесті не захищає мене від природних етапів дорослішання, через які проходимо ми всі. Розсудливість та інтелект – це дві абсолютно різні речі.

0902eiuz-00ee-655x357.jpg

І те саме, що робить мій мозок дивовижно гнучким, творчим і здатним всотувати знання, немов губка, водночас робить мене імпульсивною. Не обов’язково безрозсудною чи недбалою, але значно імпульсивнішою, ніж я буду в дорослому житті.

Будь ласка, не відвертайтеся від мене.

Тому, коли ви дивитеся на мене так, ніби в мене виросло десять голів, після того як я зробила щось «дурне» або не зробила чогось «розумного», це насправді не допомагає.

Ви, дорослі, реагуєте на ситуації префронтальною корою (раціонально), а я схильна реагувати мигдалеподібним тілом (емоційно). І коли ви питаєте: «Про що ти взагалі думала?», відповідь проста – я не думала, принаймні не так, як думаєте ви. Можете звинувачувати мене або матінку-природу, але в кожному разі воно є так, як є.

На цьому етапі життя я розумію, що ви мене любите, але друзі зараз для мене – це все. Будь ласка, прийміть це. Зараз я обираю друзів, але, не обманюйте себе, я спостерігаю за вами. Дуже уважно.

Будь ласка, не відвертайтеся від мене.

Ось чим ви можете мені допомогти

1.Показуйте приклад дорослості.
Я бачу кожну модель поведінки, яку ви демонструєте, і чую кожне сказане вами слово. Може здаватися, що я не слухаю, але я вас чую. Може здаватися, що ваші поради відскакують від мене, немов від кевларового бронежилета, проте ваші вчинки й слова проникають усередину. Обіцяю. Якщо ви й надалі показуватимете мені дорогу, я піду за вами – навіть якщо перед тим, як дістатися мети, багато-багато разів зверну на манівці.

0902eiv0-eaee-672x374.jpg

2. Дайте мені змогу розібратися в усьому самостійно.
Якщо ви дозволите мені відчути наслідки власних вчинків, я навчуся на них. Послабте трохи повідець і дайте зрозуміти, що я здатна впоратися сама. Що більше я робитиму самостійно, то більше впевненості й життєвої стійкості в мені сформується.

0902eiuy-b0c5-669x364.jpg

3. Розкажіть мені про себе.
Я хочу почути всі історії про божевільні вчинки, які ви робили в підлітковому віці, і про те, чого вони вас навчили. А потім дайте мені простір зробити те саме.

4. Допоможіть мені бачити ширшу картину.
Не припиняйте нагадувати мені про загальну перспективу. Я закочуватиму очі й видаватиму всілякі буркотливі звуки. Я всім своїм виглядом даватиму зрозуміти, що ви й гадки не маєте, через що я зараз проходжу. Але я слухаю. Справді слухаю. Мені важко розгледіти хоч щось за тими хащами проблем, у яких я зараз загрузла. Допоможіть мені відступити на крок і подивитися в далечінь. Нагадайте, що ця мить мине.

5. Бережіть мою безпеку.
Будь ласка, нагадуйте мені, що не можна сідати за кермо напідпитку чи під дією наркотиків. Повторюйте, що витягнете мене з будь-якої небезпечної ситуації – без гніву, без нотацій і без зайвих запитань. Але водночас знову, знову і знову давайте знати, що ви поруч і готові вислухати, коли мені це знадобиться.

6. Будьте добрими.
Я вчитимуся доброти у вас, і якщо ви будете непохитні у своїй доброзичливості до мене, одного дня я почну наслідувати цю поведінку. Ніколи не висміюйте мене, будь ласка, і не будьте жорстокими. Підіграйте мені трохи – я думаю, що знаю все на світі. Ви, мабуть, теж так думали в моєму віці. Просто прийміть це.

7. Цікавтеся тим, що захоплює мене.
У певні дні я захочу поділитися з вами своїми захопленнями, і мені стане дуже тепло, якщо ви підтримаєте цей інтерес – хоча б удавши, що вам справді цікаво.

Одного дня, коли підлітковий туман розвіється, на місці похмурого підлітка ви побачите впевнену, сильну, компетентну й добру дорослу людину. А поки що пристебніть ремені – подорож триває.

0902eiv1-735d-658x366.jpg

Будь ласка, не відвертайтеся від мене.

З любов’ю,
Ваш підліток

Авторка: Гелен Вінґенс

Оригінал публікації тут

https://grownandflown.com/letter-from-teen-to-parents/?utm_campaign=mrf-facebook-grownandflown&utm_source=facebook&utm_medium=social&mrfcid=202611166afb294f7ece60330b5b1d54

✖
↑