Сьогодні відбувся
Вебінар:
«
Від формалізму до свідомого тренду: інноваційні інструменти розмови про національну ідентичність із поколіннями Зета та Альфа
»
Взяти участь Всі події
Блог :
Видавництво «Ранок»
Сьогодні 12:34
2 0
1

Віктор Круглов: чому українським учителям потрібна не лише подяка, а й реальна підтримка

Майже 30 років видавництво «Ранок» працює з українськими школами, вчителями та дітьми. За цей час змінилися підручники, навчальні програми, з'явилися цифрові платформи й нові інструменти для навчання. Але генеральний директор видавництва Віктор Круглов переконаний: жодна технологія не замінить учителя, від якого залежить значно більше, ніж засвоєння навчальної програми.

Повномасштабна війна зробила роботу педагогів ще складнішою. Вони продовжують навчати дітей під час повітряних тривог, працюють дистанційно, шукають способи підтримувати учнів, які втратили домівки або змушені були переїхати. Часто їхні зусилля залишаються поза увагою, якщо дивитися лише на оцінки та результати навчання.

У 2024 році видавництво «Ранок» започаткувало премію «Ранкові зорі», щоб відзначати таких педагогів. За три роки вона зібрала майже п'ять тисяч заявок. У 2027 році до участі вперше запрошують і шкільних бібліотекарів.

В цій статті Віктор Круглов розповідає, чому вирішили розширити премію, які історії вчителів запам'яталися йому найбільше та чому професійне визнання має супроводжуватися реальною підтримкою освітян.


Віктор Круглов:

Якісний підручник, сучасна освітня платформа, цифрові інструменти — усе це важливі складові освіти. Але жоден із цих ресурсів сам по собі не навчить дитину думати, не зацікавить її предметом і не допоможе повірити у власні сили. У центрі освітнього процесу залишається людина - вчитель.

Саме від учителя залежить, чи стане складна тема зрозумілою, чи наважиться дитина поставити запитання, чи відчує, що її думка важлива. Іноді один вчасний коментар або розмова після уроку впливають на дитину більше, ніж десятки сторінок навчальних матеріалів.

Це особливо помітно сьогодні, коли українська освіта працює в умовах війни. Уроки відбуваються під час повітряних тривог, у сховищах, за нестабільного зв’язку та відключень електроенергії. Частина дітей змінила місце проживання, частина навчається дистанційно, а вчителі змушені постійно адаптувати навчальний процес до обставин, які неможливо передбачити заздалегідь.

За кожним проведеним уроком у таких умовах стоїть значно більше, ніж виконання навчальної програми. Це підготовка альтернативних матеріалів, пошук способів підтримувати увагу дітей, робота з освітніми втратами, турбота про психологічний стан учнів. Часто ця робота залишається непомітною для тих, хто бачить лише оцінки та результати контрольних.

На мою думку, суспільству важливо навчитися помічати не тільки підсумки роботи освітян, а й те, як саме вони досягають цих результатів.

Технології змінюють освіту, але не замінюють учителя

Штучний інтелект уже може допомогти підготувати конспект уроку, створити завдання, пояснити складну тему або перевірити роботу. Цифрові платформи дають змогу організувати навчання незалежно від місця перебування учня. Усе це розширює можливості вчителя.

0902e9fp-fb1d-940x627.jpgПроте технології не замінюють людської взаємодії. Алгоритм може пояснити правило, але не завжди помітить, що дитина боїться відповідати перед класом. Може запропонувати вправу, але не відчує, коли учневі потрібна підтримка, а не ще одне завдання. Не створить атмосферу довіри, у якій можна помилятися, ставити незручні запитання й поступово знаходити власні відповіді.

Тому я не протиставляю сучасні технології вчителеві. Навпаки, вони мають звільняти педагогів від частини рутинної роботи й давати більше часу на те, що справді потребує людської участі: спілкування з дітьми, індивідуальний підхід, розвиток критичного мислення.

Водночас важливо, щоб учителі мали можливість обмінюватися досвідом. У багатьох школах уже є педагоги, які розробляють власні методики, використовують цифрові інструменти, знаходять способи надолужувати освітні втрати. Їхні рішення можуть бути корисними для колег в інших громадах. Але для цього успішний досвід потрібно не лише створювати, а й поширювати.

Шкільна бібліотека - більше, ніж місце зберігання книжок

Окрема тема - роль шкільної бібліотеки. Я добре пам’ятаю її зі свого дитинства. Я виріс у невеликому містечку, і батьки не завжди могли купувати мені книжки. Тому багато часу проводив у шкільній бібліотеці. Бібліотекарка знала, що мені цікаво, радила книжки. Саме там я відкрив для себе фантастику, історичні романи й пригодницьку літературу. Уже в п’ятому класі мав доступ до закритих бібліотечних фондів.

Цей досвід багато в чому визначив моє майбутнє. Я полюбив читання, а згодом присвятив книжкам своє життя.

Тому для мене шкільний бібліотекар це не просто людина, яка видає та приймає книжки. Це той, хто допомагає дитині знайти свою історію, зацікавитися читанням, навчитися орієнтуватися в інформації. Іноді одна вдало підібрана книжка стає початком інтересу, який залишається з людиною на все життя.

0902e9g7-501c-940x885.jpgСучасна шкільна бібліотека має бути простором, куди хочеться приходити. Тут потрібні не лише підручники, а й художня література, фантастика, пригоди, комікси, науково-пізнавальні видання. Важливо, щоб діти могли обговорювати прочитане, знайомитися з новими книжками, брати участь у читацьких клубах та інших спільних проєктах.

Змінюється і роль бібліотекаря. Він стає провідником у великому інформаційному потоці: допомагає знаходити потрібні джерела, відрізняти факти від маніпуляцій, перевіряти інформацію та формувати читацькі інтереси. У час, коли діти щодня отримують величезну кількість повідомлень із різних джерел, ці навички особливо важливі.

Але для такої роботи бібліотекам потрібні ресурси. Зокрема, нові книжки, сучасне обладнання та підтримка шкільної спільноти.

Визнання має спиратися на реальні результати

Коли ми започаткували премію «Ранкові зорі» у 2024 році, хотіли передусім підтримати вчителів, які продовжували навчати дітей під час повномасштабної війни. Згодом стало зрозуміло, що потреба в такому визнанні значно ширша.

За перші три роки ми отримали майже п’ять тисяч заявок. Торік надійшло 1857 — це найбільша кількість за час існування премії. Для мене ці цифри важливі не лише як показник інтересу до ініціативи. За кожною заявкою стоїть людина, її досвід, професійні рішення та історія роботи з дітьми.

Серед учасників є педагоги, які продовжували дистанційне навчання для дітей з окупованих територій, створювали власні методики підтримки учнів, розробляли цифрові матеріали, організовували навчання попри втрату дому чи обладнання.

Особливо запам’яталися переможниці 2026 року, Оксана Обідченко з Волновахи та Олена Трубчаніна з Покровська. Обидві втратили дім через російську агресію, але продовжили працювати з дітьми.

Оксана разом із колегами відновила дистанційне навчання для учнів, які залишилися на окупованих територіях або виїхали за кордон. Вона розробила методику літературної терапії та створила освітній проєкт підтримки дітей з окупованих територій.

Олена, учителька хімії, після втрати сучасного навчального кабінету перенесла уроки в цифровий простір. Створила YouTube-канал, де пояснює хімію через наукові історії та STEM-підхід. Тепер її матеріали доступні дітям незалежно від того, де вони перебувають.

Це різні професійні історії, але їх об’єднує здатність знаходити рішення там, де звичні способи роботи вже не діють. Саме такі приклади важливо показувати іншим педагогам.

Тому ми поступово розширюємо премію. У 2027 році передбачили дев’ять номінацій для вчителів, зокрема дві нові - «Учитель рівних можливостей» та «Учитель сердець». Перша покликана відзначити педагогів, які знаходять підхід до дітей з особливими освітніми потребами. Друга - тих, хто має особливий вплив на життя учнів і здобув їхню довіру та вдячність.

Окрему номінацію «Сяйво знань» присвятили шкільним бібліотекарям. Ми хочемо бачити не формальні звіти, а конкретні результати: як бібліотекареві вдалося зацікавити дітей читанням, які проєкти він реалізував, як змінилася читацька активність учнів, як бібліотека підтримувала шкільну спільноту під час війни.

Для нас важливо, щоб оцінювання спиралося на реальний досвід. Не обов’язково мати десятки нагород або учнів-переможців олімпіад. Іноді найважливіше досягнення це дитина, яка почала читати, повірила у власні сили або повернулася до навчання після складного періоду.

Професійна спільнота сильніша за окремі успіхи

Є ще один результат, який я вважаю не менш важливим за нагороди. Під час участі в премії педагоги представляють власні розробки, знайомляться з колегами з інших регіонів, діляться досвідом і знаходять однодумців.

Було б добре, якби ця взаємодія не завершувалася після оголошення переможців. Українській освіті потрібна сильна професійна спільнота, у якій успішні практики не залишаються в межах однієї школи чи громади. Досвід одного вчителя може допомогти сотням інших, якщо є можливість його побачити, обговорити й адаптувати до власних умов.

Тому підтримка освітян не повинна обмежуватися словами вдячності чи разовими відзнаками. Потрібні можливості для професійного розвитку, доступ до сучасних матеріалів, обмін досвідом, увага до потреб шкільних бібліотек.

0902e9gk-deee-940x494.jpgЯ переконаний: майбутнє української освіти залежить не лише від державних рішень, реформ і технологій. Воно формується щодня - у класах, укриттях, бібліотеках, під час дистанційних уроків і звичайних розмов учителя з учнем.

Іноді одна книжка, одна порада або одна людина, яка вчасно підтримала, змінюють значно більше, ніж ми можемо побачити одразу. Саме тому важливо помічати тих, хто щодня працює з дітьми, підтримувати їх і давати можливість їхньому досвіду ставати надбанням усієї освітньої спільноти.

Прийом заявок на премію «Ранкові зорі - 2027» триває до 10 грудня 2026 року. Подати заявку можуть учителі та шкільні бібліотекарі. Умови участі й анкети доступні на офіційному сайті премії.

✖
↑