«Замініть нам вчителя»: чому сучасна школа перетворюється на супермаркет?

Щоразу дивуюся батькам, які, стикаючись із проблемами дитини з оцінками, звинувачують учителя. Неодноразово чув категоричну вимогу: «Замініть нам вчителя! Через нього дитина скотилася. В нашій попередній школі було 11, а зараз — 7!»

У цій ситуації мене обурюють дві речі:

«Замініть» — наче вчитель це гвинтик, а заклад освіти — це супермаркет із можливістю заміни товару, який з якоїсь причини не підійшов.
Пошук крайнього — на чому ґрунтується ваш висновок, що винен саме вчитель?

Чому 11 балів перетворюються на 7?

Чомусь більшість батьків не припускає очевидних причин:

Можливо, дається взнаки зміна формату навчання. Дитина нарешті почала вчитися офлайн, а не робити уроки вдома з ChatGPT.
Можливо, вчитель просто демонструє об'єктивність. Вимогливий вчитель просто відобразив реальний бал, а не «намальований». Дитина, наприклад, потрапила до пілотного академічного ліцею у профільний клас, де треба мислити самостійно, тому колишні 11 балів і перетворюються на 7.

Ілюзія легкості праці вчителя

Одним із найбільших хибних уявлений про вчителювання є те, що люди уявляють цю роботу так: «роздала папери — і діти працюють». Вони не розуміють, скільки розумової, фізичної та емоційної сили потрібно докласти, і скільки часу йде на вивчення, створення, апробацію, підготовку, рефлексію та перегляд цієї роботи.
Ми працюємо весь день.

Келсі Френсіс, педагог.

Ілюзія успіху проти реальності

Ми живемо в часи, коли від учителя дедалі частіше вимагають не навчати й оцінювати, а підтримувати комфортну самооцінку учня. Бо правда про рівень знань чомусь ображає батьків значно більше, ніж самі прогалини в цих знаннях.

Іноді складається враження, що дехто з батьків приводить дитину до школи не за можливістю здобути знання, а за красивими цифрами в журналі. Як тільки цифри перестають тішити око — починаються пошуки винних.

Вимогливий учитель небезпечний лише для одного — для ілюзій. Він руйнує міфи про те, що:

можна бути успішним без наполегливої праці;
можна мати високі бали без реальних знань;
будь-який результат можна випросити, виторгувати чи вибити скаргою.

Скажімо чесно:

— продемонстрували зневагу до вчителів-пенсіонерів, позбавивши їх гарантованих Конституцією прав;

— люто стравили вчителів та батьків (рівноправних учасників освітнього процесу);— створили умови, за яких гроші (зокрема продаж посад і робочих місць) стали найвищим пріоритетом;

— страх (породження диявола) зробили інструментом управління: про це говорять і батьки, і діти, і психологи;

— управління освітнім процесом звели до рівня керівництва первісним стадом.

Byylo Merklo

Небезпечний урок на майбутнє

Іноді вчителя дійсно можна замінити на більш «зручного». Але найгірше те, який урок із цього засвоює дитина: «Якщо результат не подобається — не працюй над собою, шукай винного». Батькам варто пам'ятати: скільки не міняй учителів, «двійка» по-старому, загорнута в одинадцятку, знаннями, на жаль, не стане.

«Педагоги, які надихають» замість «Педагоги, які навчають»?!
І ще одне, що вже варто затямити освітянським керівникам. Оцінка вчителювання за суб’єктивним враженням, яке справляє вчитель на учнів чи їхніх батьків, не може бути підставою для преміювання чи визнання. Бо харизматичний (ефектний тощо) сюсі-пусі «учитель», скоріш за все, отримає вищі бали (навіть якщо нічого не навчив!), ніж вчитель, який досягає результату, але жорстко вимагає виконання домашніх завдань, слідкує за пропусками уроків та підтримує дисципліну.

Як вам, наприклад, така причина низької оцінки справжнього вчителя, який вчить: «Вони ненавидять вас, бо ви такий розумний і не хочете їх розважати»?

Чому я про це пишу?

Такого ще не було в історії освітянських реформ, але у нас це трапилось. Усій нашій вчительській спільноті упродовж останніх восьми років активно прищеплювали еніссофобію (Enissophobia — від грец. Enisso — сварити, засуджувати) — боязнь критики та засудження з боку суспільства.

Характерними ознаками цієї хвороби є почуття провини, невпевненість у собі та своїх силах, відчуття, ніби хтось украв у тебе натхнення і мотивацію. Це постійний страх, який руйнує уяву, креативність і бажання що-небудь робити. І отаке споживацьке «замініть нам вчителя» є одним із найпідступніших способів підсилення цієї фобії.

Вихід є: нам потрібно утвердити повагу до «тепло-вимогливого» вчителя

Суспільству час зрозуміти: мотивує не вчитель-технократ і не вчитель «сюсі-пусі». Найкращим мотиваційним дизайнером є «тепло-вимогливий» педагог.

Цей термін належить американській педагогині й письменниці Заретті Хаммонд (Zaretta Hammond, "Culturally Responsive Teaching & the Brain"). На її думку, висловлюючи високі очікування від учнів, слід одночасно випромінювати тепло і надавати підтримку. Лише таке поєднання активної вимогливості з особистим теплом дає вчителеві право виводити учнів із їхньої зони комфорту в зону найближчого розвитку та підштовхувати до досконалості. Учні сприймають цей «штовшок» не як агресію, а як захист і щиру турботу.

Заретта Хаммонд виділяє чотири типи педагогів за рівнем мотивації:

Учитель-технократ (традиціоналіст): демонструє активну вимогливість, але тримає жорстку професійну дистанцію, що згубно впливає на мотивацію.
«Елітарний» вчитель: поєднує професійну дистанцію з пасивною поблажливістю, не залишаючи учням жодних шансів на розвиток.
Учитель-сентименталіст: створює демотиваційний коктейль із пасивної поблажливості та надмірного особистого тепла («сюсі-пусі»).
Тепло-вимогливий вчитель: єдиний ефективний вчитель-мотиватор, який чуйно реагує на потреби учнів, але тримає високу планку.

За якими ознаками можна впізнати «тепло-вимогливого» вчителя?

Він робить акцент на побудові взаєморозуміння та довіри.
Випромінює тепло невербально (усмішка, дотик, правильний тон голосу, добродушне кепкування).
Виявляє особисту повагу до учнів, цікавиться їхнім життям поза предметом.
Заробляє в очах учнів право вимагати від них зусиль і праці.
Заохочує учнів до продуктивної інтелектуальної боротьби через позицію «жорсткої любові».
Він компетентний у технічних питаннях, дотримується високих стандартів і пропонує емоційну та навчальну підтримку для досягнення результату.

Стати «тепло-вимогливим» педагогом — означає підсилювати в дитині мислення зростання: «Тримай голову високо. Я знаю, що ти можеш це зробити, тому я вимагаю цього від тебе». Саме таку культуру вчительства нам потрібно захищати від споживацького тиску.

Займіть тепловимогливу позицію!