Повагу треба заслужити?!

Яка неймовірна підгоріла каша (хотів написати грубіше слово) в головах наших співгромадян щодо школи і вчителя!

Зокрема, це стосується теми «ти мене поважаєш» і «повагу треба заслужити».

• А чому мій викладач педагогіки, мудрець і справжній гуманіст Арон Якович Розенберг навчив мене ставитись до людей з оптимістичною гіпотезою і завжди починати з поваги до всіх?!

Тому я не дотримуюся філософії «повагу ТРЕБА заслужити». Я поважаю кожного автоматично!

І треба ну дуже постаратись, щоб я почав ставитись інакше. Та і з тими, хто дуже постарався я просто припиняю спілкуватись.

А ставитися до людей з неповагою без причини, лише тому, що це вчитель?! Це дно і яскрава ознака хворого суспільства.

• Це загальноукраїнське. Неповага до кожного. Повагу треба заслужити. Нащадки совка.

Peter Boychenko

• І не переконаєте. Треба було сказати так. Загальна школа це не про знання. Це соціальний інститут, така собі мінітюрячка, а вчитель в ній тіпу вєртухая. А вєртухай не має подобатися, скоріше навпаки.

Svatoslav Lukyanenko

Бо повага до людини – це базова норма, яка закріплена в Конституції України у ст. 28 («Кожен має право на повагу до його гідності»).

І тільки у нас знаходяться "розумники", які кажуть: а хай вчитель спочатку заслужить повагу!

Для всіх це конституційна норма, а для вчителя якась особлива нагорода?!

Наше суспільство хронічно хворе, треба негайно везти його до лікарні.

А ще наші співгромадяни розуміють лише повагу через силу.

Запитую: чому немає організованих кампаній цькування сантехніків чи електриків?

Відповідають: бо ті, можуть себе захистити, а нікому не хочеться, що йому одягнули унітаз на голову чи вимкнули світло.

Тобто, якщо вчителі «не можуть себе захистити», їм можна гнобити? Ну не може ж вчитель діяти методом сантехніка! Якщо хтось зривається, відразу ж роблять «з мухи слона» і вчитель йде з професії.

• Зрештою такі діалоги закінчуються висновком: щоб у нас вчителя поважали, треба щоб його боялись. Тобто слід негайно повернути інструменти мотивації 2.0, зокрема такі жорсткі наслідки як відрахування зі школи, залишення на другий рік у разі отримання незадовільної поведінки чи двійки за чверть, великих штрафів за образу вчителя тощо. Як це зробили в Італії.

• Бо «демократія» у школі для постсовків – це слабкість, а слабких вони не поважають.

В англомовному сегменті ФБ є вірусний текст про школяра, який нібито написав у творі democrazy замість democracy. Помилився. Але як влучно.

• От у нас поки що виходить суцільна democrazy(від англ. crazy – божевільний).

"Закон про освіту, який ухвалив парламент Італії, дозволяє не переводити до наступного класу школярів, які мають погану оцінку з поведінки. Уряд пояснює, треба якось боротися з учнівською агресією… Схожа норма існувала в Італії за часів фашистського диктатора Беніто Муссоліні, нагадує британське видання The Guardian.

Жорсткі правила, пов’язані зі шкільними оцінками за поведінку, уряд Муссоліні запровадив 1924 року, інформує The Guardian. І от рівно через сто років нечемних італійських школярів знову до­водиться «репресувати»…

Нові норми закону про осві­ту, ухваленого парламентом Італії, дозволяють шкільній ад­міністрації не переводити до наступних класів учнів, які по­гано поводяться на уроках і пе­рервах. Згідно з новим законом, учнів загальноосвітніх шкіл, які матимуть з поведінки менш ніж 6 балів (із 10 можливих), за­лишатимуть на другий рік, на­віть якщо ті матимуть задовільні оцінки з усіх предметів. А шко­лярі, які матимуть з поведінки 6 балів, складатимуть додатковий тест — із громадянської освіти.

The Guardian цитує міністра освіти Італії Джузеппе Валдіта­ра, який заявив, зокрема, таке: «Реформа оцінювання поведін­ки школярів повертає важли­вість особистої відповідальнос­ті, ставить у центр уваги повагу до людей і громадського блага, а також відновлює авторитет учи­телів». А прем'єр-міністр країни Джорджа Мелоні наголосила, що новий освітній закон «відновить повагу» в італійських школах».https://wz.lviv.ua/mizhnarodna-polityka/520610-pohana-povedinka-zalyshyshsia-na-druhyi-rik

Там, на Дикому Заході, є навіть National Respect Your Cat Day! 👑🐈‍⬛

День ​​поваги до кота як щорічне нагадування про те, що наші котячі повелителі заслуговують на найвищу повагу.

• А у нас… Купа заперечень, коли пишеш банальну фразу: освітяни заслуговують на таку ж повагу та належну оплату праці як й інші професіонали своєї справи.

Ще коли не був заблокований у всім відомій ФБ-групі вчителененависників, намагався їм доводити, що повага до людини (а вчителі теж люди!) – це базова норма.

Писав: навіщо ви останніми словами обзиваєте цю вчительку, яка зі слів вашої дитини(не факт, що це правда!), щось не те сказала, багато задала тощо?!

Відповідали: бо вона така... і всі такі.

Знову запитую: а якщо її всіляко принижувати, вона стане від цього кращою?

Кажуть: ця не стане, хай її звільнять, а нам у клас візьмуть молоду і цікаву дітям, яку ми можливо будемо(але це не точно) поважати.

Хі-хі. У нас немає інших вчителів, а скоро й цих не буде. Тому треба всіляко підтримувати тих, які ще є. Не забемхувати їх, не гнобити, допомогти відростити давно обскубані крила...

Не переконав.

• Головна проблема шкільної освіти, яку не помічає МОН: у нас порушено суспільний договір щодо школи та вчителів.

Основні правила здорового суспільства щодо школи перестали діяти.

Головний симптом цього: у суспільстві втрачено елементарну повагу до вчителів.

Звісно, мова не про сліпу покірність чи беззаперечну владу. Мова про базове розуміння того, що дорослі, які тебе вчать, заслуговують на повагу.

• Якщо повага є необхідною передумовою навчання, чому вчителі — єдині професіонали від яких очікують, що вони мають заслуговувати на неї кожної миті?

• У більшості професій досвід приносить повагу. У вчителюванні він приносить більше паперової роботи.

Бо вам доводиться постійно доводити свою майстерність (проходити атестацію, сертифікацію, перезавантаження, прокачку тощо).

Тобто винагорода за кваліфіковану працю — це ще більше роботи?!

Шановні батьки!

Моя робота – вчити вашу дитину.

Для того, щоб я міг(могла) це зробити, є кілька речей, над якими, я сподіваюся, ви працюватимете вдома.

Будь ласка, заохочуйте свою дитину поважати та шанувати освіту.

Здобути освіту – справді честь і привілей.

Якщо ми всі пам’ятатимемо про це, то зможемо створити культуру справжньої поваги до знань, яка зробить навчання можливим.

Для того, щоб навчання відбулося, ви та ваша дитина повинні вважати її освіту важливою та розглядати мене, вчителя, як важливий ключ до отримання освіти.

І повірте мені, як тільки ви почнете проявляти неповагу до мене і до моєї роботи, ваша дитина наслідуватиме ваш приклад.

Якщо ваша дитина розвине глибоку повагу до освіти, вона з більшою ймовірністю докладатиме необхідних зусиль для навчання та зростання.

Але вірно й зворотне. Дитина, яка старанно працює, матиме більше поваги та вдячності за процес навчання, і вона з більшою ймовірністю цінуватиме те, чого вона досягла…

З найщирішими побажаннями,

Вчитель вашої дитини

Джерело: teachingwithmsmerry

Я хочу, щоб мої учні зрозуміли, що повага — це не просто дотримання правил чи ввічливі слова. Повага — це визнання зусиль того, хто піклується про них, навіть якщо це не завжди легко.

Вчителі теж люди. Ми втомлюємося, відчуваємо біль, і так, нам завдають біль. Але те, що нас підтримує, — це надія, що колись наші учні озирнуться назад і згадають уроки, які ми дали, не лише в навчанні, а й у житті.

Мої учні, сподіваюся, ви розумієте, що повага до вчителів – це не лише повага до нас. Це повага до себе.

Дисципліна, доброта і скромність, які ви виявляєте у класі, сформують те, якою людиною ви станете за її межами. Що стосується мене, я продовжуватиму навчати з терпінням, навіть у найважчі дні, тому що вірю, що кожен акт поваги, яким би незначним він не був, може змінити серця, включаючи моє.

А батькам я скромно нагадую, що виховання поваги починається вдома. Діти приносять до класу цінності, які вони засвоїли в сім'ї. Коли батьки прищеплюють доброту, скромність та повагу з раннього віку, вчителям стає легше плекати ці цінності у школі.

Освіта — це спільна відповідальність, і разом ми можемо виховати дітей, які не тільки досягнуть успіху в навчанні, але й матимуть характер і повагу до інших.

Гленн Велорія Фонтанілья

Ваш вчитель колись теж був маленькою дитиною.

Колись він тримав олівці в крихітних ручках, без страху робив помилки і тихо мріяв про те, ким стане.

Перш ніж стати вашим вчителем, він колись був просто дитиною, яка вчилася бути сильною.

Тепер він стоїть перед класом, несучи не лише уроки, а й відповідальність, тиск та тихі битви, яких ви, можливо, ніколи не дізнаєтесь.

Тож ставтеся до нього незлобиво.

Говоріть з прихильністю.

Обирайте повагу.

Діна Саур

• От з таких простих слів у суспільстві народжується культура вдячності.